✙ Churcher ✙

​​Підсумки Філаретовського собору

#церковнаборотьба
#патріарх_філарет
#митрополит_епіфаній

Про це вже багато написано, але пройти повз не можемо. Цей «собор», або Собор (це залежить від Вашого ставлення) має свої плюси та мінуси.

З плюсів можна виділити заяву Філарета про те, що всі закордонні єпархії продовжують належати йому. З одного боку, це відверне від новоствореної церкви багато віруючих за кордоном, які захочуть залишитися в УПЦ КП, навіть якщо це значить протиставити себе Константинополю. Але, з другого боку, усвідомлювання цього протипоставлення посприяє формулюванню чіткої позиції українського православ’я – ми хочемо окормляти наших закордонних вірників, тому, будь ласка, поверніть їх в ПЦУ.

Звучить як щось неймовірне, але хто два роки тому вірив в українську автокефалію? Якщо Константинополь зробить поступку та дасть ПЦУ таку можливість, цей демарш Філарета піде на користь українському православ’ю. В такому разі УПЦ КП врешті-решт буде чекати ліквідація, але завдяки сьогоднішньому розділенню Україна може поліпшити автокефальні умови. Хто знає, що буде за п’ять або десять років, може Філарет, «викликнувши вогонь на себе» дійсно допоможе ПЦУ отримати все те, чого зараз бракує: можливість варити міро, окормляти закордонні парафії та самостійно вирішувати внутрішні справи.

З мінусів, ми виділяємо майбутню боротьбу за Київську Православну Богословську Академію: якщо вона залишитися в УПЦ КП, її випускники так і не отримують канонічного визнання, на яке вони, мабуть, сподівалися.

Щодо заяви про те, що Київському Патріархату продовжують належати усі монастирі, парафії та храми – тут немає жодної трагедії. По-перше, якщо деякі парафіяни вирішать перейти до ПЦУ, вони перейдуть завдяки механізму зміни підлеглості релігійної громади, ніхто їх насильно не зможе зупинити. Принаймні, у випадку переходів з УПЦ МП до ПЦУ так і було.

По-друге, треба зачекати та подивитися, скільки відсотків віруючих захоче залишитися під омофором Філарета. Якщо цей відсоток буде невеликий – нічого страшного, якщо навпаки – ще одна можливість для ПЦУ «виторгувати» собі в Константинополі ліпші умови, завдяки котрим можна буде ефективніше агітувати за єдність з ПЦУ. Треба просто зрозуміти, що отримав можливість впливати на релігійну ситуацію в Україні, Константинополь не захоче тут же втратити її, залишивши все на самоплив, і тому піде на поступки. Отож цей демарш почесного патріарха ПЦУ (або предстоятеля невизнаної УПЦ КП) Філарета, – це файна можливість для Епіфанія поліпшити власне становище. Якщо тільки він зможе грамотно використати цей момент, бо зараз все залежить від нього – ПЦУ вже не має президентської підтримки, а нинішній преЗЕдент не квапиться влізати в справи Церкви. Мабуть це й добре, врешті-решт, вона має бути відділена від держави.

Ну і напослідок про банківські рахунки, які Філарет хоче залишити УПЦ КП. З точки зору закону УПЦ КП - це юридична особа, яка може вільно розпоряджатися своїми коштами. Тому тут усі звинувачення безґрунтовні - прийшов час потрудитися молодому предстоятелеві та самостійно залучити для своєї церкви спонсорські гроші.

Ми не робимо з Філарета великомученика, але на цю ситуацію треба дивитися ширше, ніж її подають деякі ЗМІ. Цей конфлікт – це можливість для України. Тому треба просто почекати на те, що зроблять закордонні парафії, які зараз належать до УПЦ КП, та особисто митрополит Епіфаній. Якщо він зможе обернути ситуацію на свою користь – браво, якщо ні – значить це був невдалий вибір предстоятеля, хоча його і проштовхували греки та Порошенко.

www.group-telegram.com/us/churcher_info.com/207

5.1K viewsJun 20, 2019 at 16:25

​​Підсумки Філаретовського собору

#церковнаборотьба
#патріарх_філарет
#митрополит_епіфаній

Про це вже багато написано, але пройти повз не можемо. Цей «собор», або Собор (це залежить від Вашого ставлення) має свої плюси та мінуси.

З плюсів можна виділити заяву Філарета про те, що всі закордонні єпархії продовжують належати йому. З одного боку, це відверне від новоствореної церкви багато віруючих за кордоном, які захочуть залишитися в УПЦ КП, навіть якщо це значить протиставити себе Константинополю. Але, з другого боку, усвідомлювання цього протипоставлення посприяє формулюванню чіткої позиції українського православ’я – ми хочемо окормляти наших закордонних вірників, тому, будь ласка, поверніть їх в ПЦУ.

Звучить як щось неймовірне, але хто два роки тому вірив в українську автокефалію? Якщо Константинополь зробить поступку та дасть ПЦУ таку можливість, цей демарш Філарета піде на користь українському православ’ю. В такому разі УПЦ КП врешті-решт буде чекати ліквідація, але завдяки сьогоднішньому розділенню Україна може поліпшити автокефальні умови. Хто знає, що буде за п’ять або десять років, може Філарет, «викликнувши вогонь на себе» дійсно допоможе ПЦУ отримати все те, чого зараз бракує: можливість варити міро, окормляти закордонні парафії та самостійно вирішувати внутрішні справи.

З мінусів, ми виділяємо майбутню боротьбу за Київську Православну Богословську Академію: якщо вона залишитися в УПЦ КП, її випускники так і не отримують канонічного визнання, на яке вони, мабуть, сподівалися.

Щодо заяви про те, що Київському Патріархату продовжують належати усі монастирі, парафії та храми – тут немає жодної трагедії. По-перше, якщо деякі парафіяни вирішать перейти до ПЦУ, вони перейдуть завдяки механізму зміни підлеглості релігійної громади, ніхто їх насильно не зможе зупинити. Принаймні, у випадку переходів з УПЦ МП до ПЦУ так і було.

По-друге, треба зачекати та подивитися, скільки відсотків віруючих захоче залишитися під омофором Філарета. Якщо цей відсоток буде невеликий – нічого страшного, якщо навпаки – ще одна можливість для ПЦУ «виторгувати» собі в Константинополі ліпші умови, завдяки котрим можна буде ефективніше агітувати за єдність з ПЦУ. Треба просто зрозуміти, що отримав можливість впливати на релігійну ситуацію в Україні, Константинополь не захоче тут же втратити її, залишивши все на самоплив, і тому піде на поступки. Отож цей демарш почесного патріарха ПЦУ (або предстоятеля невизнаної УПЦ КП) Філарета, – це файна можливість для Епіфанія поліпшити власне становище. Якщо тільки він зможе грамотно використати цей момент, бо зараз все залежить від нього – ПЦУ вже не має президентської підтримки, а нинішній преЗЕдент не квапиться влізати в справи Церкви. Мабуть це й добре, врешті-решт, вона має бути відділена від держави.

Ну і напослідок про банківські рахунки, які Філарет хоче залишити УПЦ КП. З точки зору закону УПЦ КП - це юридична особа, яка може вільно розпоряджатися своїми коштами. Тому тут усі звинувачення безґрунтовні - прийшов час потрудитися молодому предстоятелеві та самостійно залучити для своєї церкви спонсорські гроші.

Ми не робимо з Філарета великомученика, але на цю ситуацію треба дивитися ширше, ніж її подають деякі ЗМІ. Цей конфлікт – це можливість для України. Тому треба просто почекати на те, що зроблять закордонні парафії, які зараз належать до УПЦ КП, та особисто митрополит Епіфаній. Якщо він зможе обернути ситуацію на свою користь – браво, якщо ні – значить це був невдалий вибір предстоятеля, хоча його і проштовхували греки та Порошенко.

BY ✙ Churcher ✙