Сьогодні народився не тільки дружаня Ісус, але ще й мій давній, можна сказати СТАРЄНЬКИЙ друг Саааааша! Відомий він не тільки тим, що вже купу років робить найбільшу та найкрутішу в Україні ігрову конфу. А й тим, що грав роль Вальхальця в нашому серіалі по W40k. Зараз Саша дуже багато робить для допомоги фронту, і наразі збирає на ремонт Течика для 57ї.
Ремонт капітальний, тому мета збору 90 тисяч.
Тож привітайте Сашка і киньте йому міцну вальхальську соточку на збір, дякую!
https://send.monobank.ua/jar/2SJiQaCHpL
https://www.privat24.ua/send/d8a2p
Ремонт капітальний, тому мета збору 90 тисяч.
Тож привітайте Сашка і киньте йому міцну вальхальську соточку на збір, дякую!
https://send.monobank.ua/jar/2SJiQaCHpL
https://www.privat24.ua/send/d8a2p
Ой, як же було
ізпрежде віка –
Линула темрява
зла і велика.
Світло – маленьке,
ніжне, тендітне...
Темрява більша,
де правду діти?
Темряви слуги шукають без впину –
Кажуть, якусь особливу дитину.
Ніжне, тендітне
Світло маленьке
Тулиться в яслах
Тихо до неньки.
Спи, моє серце,
Боятись не треба,
Будеш світити
Від неба до неба,
Як зоря ясна, як блискавиця,
То недарма хижа темрява злиться:
Всякая крига зимова скресає
Світло рождає ся і воскресає.
Ізпрежде віку
правило діє –
Буде світанок
і буде надія.
#skladno
ізпрежде віка –
Линула темрява
зла і велика.
Світло – маленьке,
ніжне, тендітне...
Темрява більша,
де правду діти?
Темряви слуги шукають без впину –
Кажуть, якусь особливу дитину.
Ніжне, тендітне
Світло маленьке
Тулиться в яслах
Тихо до неньки.
Спи, моє серце,
Боятись не треба,
Будеш світити
Від неба до неба,
Як зоря ясна, як блискавиця,
То недарма хижа темрява злиться:
Всякая крига зимова скресає
Світло рождає ся і воскресає.
Ізпрежде віку
правило діє –
Буде світанок
і буде надія.
#skladno
Знову ріки пам'яті зненацька винесли на поверхню пісню, яку ми співали шкільним хором, коли мені було років 8. Зараз я розумію, що це був переклад Mary had a little lamb, хоча мотив був абсолютно інший. Хто зробив цей переклад? Гадки не маю, а Гугл мовчить. Слова були такі:
Як сніг пухкий, у Мері Сміт
Біленька є вівця.
Де Мері біга, слід у слід
Овечка біга ця!
Їх навіть в школі раз у раз
Зустрінеш у дворі,
“Вівця вступає в перший клас!“ –
Сміються школярі.
Учитель сердиться, кричить:
"Хай з двору геть іде!"
Овечка трохи відбіжить
І вперто Мері жде.
Дзвінок замовкнути не встиг,
А клас уже побіг!
Ось Мері вийшла, і до них
Овечка біла "плиг!“
Ще був третій куплет, але я його цілком не пам'ятаю, тільки пам'ятаю, що в кінці була мораль
"Тварин усім любити слід,
Як любить Мері Сміт".
Може ще хтось в дитинстві таке в школі вчив?
Або є варик, що це хтось із вчителів переклав сам, щоб у дітей був хоч якийсь україномовний репертуар.
До речі, моя пам'ять носить якусь кількість пісень із хору, про які Гугл вперто мовчить. Ймовірно, справа в тому, шо вони виникли і зникли в доінтернетну епоху.
Як сніг пухкий, у Мері Сміт
Біленька є вівця.
Де Мері біга, слід у слід
Овечка біга ця!
Їх навіть в школі раз у раз
Зустрінеш у дворі,
“Вівця вступає в перший клас!“ –
Сміються школярі.
Учитель сердиться, кричить:
"Хай з двору геть іде!"
Овечка трохи відбіжить
І вперто Мері жде.
Дзвінок замовкнути не встиг,
А клас уже побіг!
Ось Мері вийшла, і до них
Овечка біла "плиг!“
Ще був третій куплет, але я його цілком не пам'ятаю, тільки пам'ятаю, що в кінці була мораль
"Тварин усім любити слід,
Як любить Мері Сміт".
Може ще хтось в дитинстві таке в школі вчив?
Або є варик, що це хтось із вчителів переклав сам, щоб у дітей був хоч якийсь україномовний репертуар.
До речі, моя пам'ять носить якусь кількість пісень із хору, про які Гугл вперто мовчить. Ймовірно, справа в тому, шо вони виникли і зникли в доінтернетну епоху.
Деякі вирази сприймаєш все життя, просто як пафосні чи перебільшені, а потім як зрозумієш.
От є поширений вислів, що пісня то душа народу. Але ж це певною мірою саме так і є.
Я згадую своє дитинство. У мене була типова зросійщена родина, російськомовна і нерелегійна. Років до 6 (до першого класу) всі мої знання української мови були обмежені виключно піснями, яким мене навчала бабуся (або які крутили по УТ-1). В дитинстві пам'ять у мене була чудова, все запамятовувалося дуже швидко. Тож не знаючи в цілому мови і часто не розуміючи окремих слів, мені, тим не менш, вдалося накопичити в пам'яті якусь величезну масу народних пісень. Пісні взагалі стояли якось окремо від всієї іншої "українськості", бо в моєму дитинстві і в підліткових роках все ще був дуже поширений наратив, що українська мова, література й культура це щось "хуторське" і неприкольне. Але пісень це не стосувалося, пісні були прикольні за замовчуванням.
Вже з віком додались якісь теоретичні знання про фольклор, традиційну музику і оце все. І прийшло усвідомлення, наскільки потужно саме в ній зберігається історія – якщо поїздити по селах і позбирати пісні, які співають столітні бабусі, можна послухати щось ще із козацьких часів, наприклад – просто там не переривалася традиція передачі пісні по 400-500 років. Те, що ми зараз знаємо, як народну пісню – фактично новоділ, якому 100-200 років, зрідка більше, але і в деяких відносно нових піснях зберігаються відсилки до набагато старіших часів.
Зараз відкриваю інстаграм і бачу рілзи із тим, як колядники масово у красивих строях ходять по Києву, Харкову та інших містах і чудово на багато голосів співають. Часто це не професійні колективи, а просто люди, яким приємно так провести час. І я розумію, що за великим рахунком саме пісня багато в чому дозволила купі наших людей зберегти ідентичність – от як мені, попри всю зросійщенісьь. Радянській владі можна було міняти словники, зросіщувати школу і естраду, оголошувати будь-які прояви українськості "націоналізмом", але народна пісня продовжувала лунати на родинних застіллях, в хорових колективах, у селах на роботі в полі. Її важко було "відмінити", тому її загнали в формат шароварщини та народних танців у віночках. Але вона дочекалася свого часу і вирвалася на волю, отримавши зараз новий ренесанс.
Сьогоднішні діти та підлітки можуть не усвідомлювати того, але вони весь час чують ці пісні з радіо та в реміксах і записують їх в пам'ять, і колись передадуть їх своїм дітям, а ті своїм.
Чомусь відчуваю від цієї думки тепло.
От є поширений вислів, що пісня то душа народу. Але ж це певною мірою саме так і є.
Я згадую своє дитинство. У мене була типова зросійщена родина, російськомовна і нерелегійна. Років до 6 (до першого класу) всі мої знання української мови були обмежені виключно піснями, яким мене навчала бабуся (або які крутили по УТ-1). В дитинстві пам'ять у мене була чудова, все запамятовувалося дуже швидко. Тож не знаючи в цілому мови і часто не розуміючи окремих слів, мені, тим не менш, вдалося накопичити в пам'яті якусь величезну масу народних пісень. Пісні взагалі стояли якось окремо від всієї іншої "українськості", бо в моєму дитинстві і в підліткових роках все ще був дуже поширений наратив, що українська мова, література й культура це щось "хуторське" і неприкольне. Але пісень це не стосувалося, пісні були прикольні за замовчуванням.
Вже з віком додались якісь теоретичні знання про фольклор, традиційну музику і оце все. І прийшло усвідомлення, наскільки потужно саме в ній зберігається історія – якщо поїздити по селах і позбирати пісні, які співають столітні бабусі, можна послухати щось ще із козацьких часів, наприклад – просто там не переривалася традиція передачі пісні по 400-500 років. Те, що ми зараз знаємо, як народну пісню – фактично новоділ, якому 100-200 років, зрідка більше, але і в деяких відносно нових піснях зберігаються відсилки до набагато старіших часів.
Зараз відкриваю інстаграм і бачу рілзи із тим, як колядники масово у красивих строях ходять по Києву, Харкову та інших містах і чудово на багато голосів співають. Часто це не професійні колективи, а просто люди, яким приємно так провести час. І я розумію, що за великим рахунком саме пісня багато в чому дозволила купі наших людей зберегти ідентичність – от як мені, попри всю зросійщенісьь. Радянській владі можна було міняти словники, зросіщувати школу і естраду, оголошувати будь-які прояви українськості "націоналізмом", але народна пісня продовжувала лунати на родинних застіллях, в хорових колективах, у селах на роботі в полі. Її важко було "відмінити", тому її загнали в формат шароварщини та народних танців у віночках. Але вона дочекалася свого часу і вирвалася на волю, отримавши зараз новий ренесанс.
Сьогоднішні діти та підлітки можуть не усвідомлювати того, але вони весь час чують ці пісні з радіо та в реміксах і записують їх в пам'ять, і колись передадуть їх своїм дітям, а ті своїм.
Чомусь відчуваю від цієї думки тепло.
Forwarded from Squat 17b Events
Кажани із ZWYNTAR святкують своє десятиріччя і запрошують всіх на вечірку у Squat17b!
Не буде ані концерту, ані пафосних промов, будуть спільні спогади, фотографії, виставка артефактів і трохи цікавих сюрпризів. І звісно, найсмачніші коктейлі на барі!
Вхід вільний з можливістю задонатити комфортну, для вас, суму. Збиратимемо на такмед для благодійного фонду Медоїди.
Коли: 28 грудня, 18:00
Де: Squat 17b (Терещенківська 17б)
Зверніть увагу, що після 18:00 неповнолітні можуть перебувати на події тільки у супроводі батьків або офіційних опікунів.
Не буде ані концерту, ані пафосних промов, будуть спільні спогади, фотографії, виставка артефактів і трохи цікавих сюрпризів. І звісно, найсмачніші коктейлі на барі!
Вхід вільний з можливістю задонатити комфортну, для вас, суму. Збиратимемо на такмед для благодійного фонду Медоїди.
Коли: 28 грудня, 18:00
Де: Squat 17b (Терещенківська 17б)
Зверніть увагу, що після 18:00 неповнолітні можуть перебувати на події тільки у супроводі батьків або офіційних опікунів.
Forwarded from Dreams&Decadence
Цей день в історії - день народження гурту ZWYNTAR (десята річниця першого концерту) і день смерті Шае (перші роковини).
Ось така дуальність буття.
Ось така дуальність буття.
Forwarded from Dreams&Decadence
Неймовірний подарунок до десятиліття: фан-фільм про ztr, знятий за ініціативою Міцке та ідеєю Шае.
Безмежна вдячність всім, хто долучився. Це так... дивно? чудово? реально? Ніби все і справді мало і має значення.
https://www.youtube.com/watch?v=8LfgH702_p8
Безмежна вдячність всім, хто долучився. Це так... дивно? чудово? реально? Ніби все і справді мало і має значення.
https://www.youtube.com/watch?v=8LfgH702_p8
YouTube
ZWYNTAR - 10 років на сцені
Фільм-подяка до десятиріччя гурту ZWYNTAR
Автор ідеї:
Анастасія Shaerravedd
В проекті приймали участь:
Олена Mitsuki, Volf Ram, Катерина Шедель, Олена Vocade Ярнова, Примула, Морія Дьорінг, Павло Хімік, Каліновський, М. Малкін, Антоніна Вінник і Хоррор…
Автор ідеї:
Анастасія Shaerravedd
В проекті приймали участь:
Олена Mitsuki, Volf Ram, Катерина Шедель, Олена Vocade Ярнова, Примула, Морія Дьорінг, Павло Хімік, Каліновський, М. Малкін, Антоніна Вінник і Хоррор…
Східні релігії мають таке поняття, як життя в ілюзії і позбавлення від них. Якщо перекладати це на побутову мову і приклади, ідея така: ось ти живеш із партнером, який тебе не любить, але ти щодня себе переконуєш, що насправді любить, і "наліво" не ходить. Відкинути ілюзію означає зустрітися із неприємною правдою і почати щось із цим робити/вирішувати/міняти, а людська свідомість того дуже не любить, тому часто обирає жити в режимі "я цього не помічаю, все добре". Або можна жити в ілюзії, що росія братський народ і ніколи не нападе, а потім нефігово так офігіти, коли вона нападає – в цьому сенсі ті, хто жив без ілюзій і готувався до нападу, пережив менше моральне потрясіння.
В індуїзмі одним із символів позбавлення ілюзій є Калі, жіноча форма великого божества: її буквально називають нищителькою ілюзій, яка змушує людину зустрітися із страшною правдою, прийняти її і перемогти власний страх.
Минулого року я втратив кілька близьких мені людей. І мені важкувато осягнути цю втрату. Настільки важко, що коли ми на дні народженні гурту у Сквоті розказували про Сергія, ми говорили про нього, як про живого – ось він приєднався до гурту, а ось ми в турі, а ось альбом пишемо. Жодного слова про його смерть. Так само я майже ніколи не говорю про смерть Шае, Боми, Мар, Олегатора, дідуся із бабусею та інших. Моя свідомість створила ілюзію, в якій світ живих і мертвих зовсім поруч – я часто бачу своїх мертвих у натовпі, на концерті або уві сні. Я не відчуваю скорботи за ними, бо не усвідомлюю їхньої смерті. І не можу вирішити для себе, чи це таке смиренне прийняття (бо моє світобачення дійсно допускає варіант, в якому за межею світу живих є продовження), чи це комфортна ілюзія, яка малює мені красиву ширму, аби не зустрічатися із страшною правдою – ми більше не будемо разом говорити, сміятися, співати пісні, будувати плани.
Не знаю, чи переживу я 2025 рік, але про всяк випадок маю сказати, що життя моє в цілому було чудовим. Навіть в останні три страшні роки були моменти, коли розумієш – весь твій жахливий досвід вартував ось цього і ось цього прозріння, і ось цього глибокого почуття любові, і ось такого глибокого занурення в суть речей. Моє позбавлення від ілюзій було здебільшого жахливим, але дало мені таку силу, про яку я раніше не міг і здогадуватися.
Дякую всім, хто вижив і хто вмер, за спільний шлях пригод і усвідомлень! Дякую за багато любові навкруги.
В індуїзмі одним із символів позбавлення ілюзій є Калі, жіноча форма великого божества: її буквально називають нищителькою ілюзій, яка змушує людину зустрітися із страшною правдою, прийняти її і перемогти власний страх.
Минулого року я втратив кілька близьких мені людей. І мені важкувато осягнути цю втрату. Настільки важко, що коли ми на дні народженні гурту у Сквоті розказували про Сергія, ми говорили про нього, як про живого – ось він приєднався до гурту, а ось ми в турі, а ось альбом пишемо. Жодного слова про його смерть. Так само я майже ніколи не говорю про смерть Шае, Боми, Мар, Олегатора, дідуся із бабусею та інших. Моя свідомість створила ілюзію, в якій світ живих і мертвих зовсім поруч – я часто бачу своїх мертвих у натовпі, на концерті або уві сні. Я не відчуваю скорботи за ними, бо не усвідомлюю їхньої смерті. І не можу вирішити для себе, чи це таке смиренне прийняття (бо моє світобачення дійсно допускає варіант, в якому за межею світу живих є продовження), чи це комфортна ілюзія, яка малює мені красиву ширму, аби не зустрічатися із страшною правдою – ми більше не будемо разом говорити, сміятися, співати пісні, будувати плани.
Не знаю, чи переживу я 2025 рік, але про всяк випадок маю сказати, що життя моє в цілому було чудовим. Навіть в останні три страшні роки були моменти, коли розумієш – весь твій жахливий досвід вартував ось цього і ось цього прозріння, і ось цього глибокого почуття любові, і ось такого глибокого занурення в суть речей. Моє позбавлення від ілюзій було здебільшого жахливим, але дало мені таку силу, про яку я раніше не міг і здогадуватися.
Дякую всім, хто вижив і хто вмер, за спільний шлях пригод і усвідомлень! Дякую за багато любові навкруги.
Ось мій найважливіший ітог года. На першому фото герой цієї історії 31 грудня 2023 року. У нього важка депресія і все, чого він хоче, це припинити свої страждання.
На фото знизу герой цілий рік пив пігулки і еволюціонував у злодія. За ці 12 місяців він відвідав рекордну кількість поховань, а також виступив на неймовірній кількості концертів. Він більше не хоче припинити власні страждання – натомість він хоче, щоб страждали ті, хто зробив із нього монстра.
З новим роком, типу, оце все.
Постарайтесь вижити, будь ласка, цьом.
На фото знизу герой цілий рік пив пігулки і еволюціонував у злодія. За ці 12 місяців він відвідав рекордну кількість поховань, а також виступив на неймовірній кількості концертів. Він більше не хоче припинити власні страждання – натомість він хоче, щоб страждали ті, хто зробив із нього монстра.
З новим роком, типу, оце все.
Постарайтесь вижити, будь ласка, цьом.
Цей Новий Рік купа моїх близьких друзів/подруг і мій чоловік будуть знову зустрічати не вдома.
Вони будуть на зйомних хатах якоїсь із фронтових ліній, в учебках, десь на ЛБЗ, в штабах, в бліндажах, в дорозі у машині, в центрах прийняття рішень, на чергуванні, на завданні, на роботі – роботі, сенс якої захист інших українців.
Друзі, я хочу, щоб ви знали. Ми, ті, хто зустрічає новий рік без вас, ми дуже скучаємо. Вас дуже не вистачає. Для мене особисто без вашої присутності святкування втрачає сенс, бо найкращі із тих, з ким хочеться зустрічати новий рік, роблять це на війні.
Моя найбільша мрія – щоб всі ви повернулися додому живі, здорові фізично і ментально, і з перемогою.
Дякую, мої герої і героїні, за те, що подарували мені ще один рік 🖤 Я вас не підведу. Ну принаймні буду дуже старацця.
Вони будуть на зйомних хатах якоїсь із фронтових ліній, в учебках, десь на ЛБЗ, в штабах, в бліндажах, в дорозі у машині, в центрах прийняття рішень, на чергуванні, на завданні, на роботі – роботі, сенс якої захист інших українців.
Друзі, я хочу, щоб ви знали. Ми, ті, хто зустрічає новий рік без вас, ми дуже скучаємо. Вас дуже не вистачає. Для мене особисто без вашої присутності святкування втрачає сенс, бо найкращі із тих, з ким хочеться зустрічати новий рік, роблять це на війні.
Моя найбільша мрія – щоб всі ви повернулися додому живі, здорові фізично і ментально, і з перемогою.
Дякую, мої герої і героїні, за те, що подарували мені ще один рік 🖤 Я вас не підведу. Ну принаймні буду дуже старацця.
Forwarded from Арія механічного соловейка
#русскийкорабльидинахуй
#нет_ума_штурмуй_дома
Народ київський. В нас, на жаль, війна без перерви на Новий рік. Маю прохання. Мій побратим в тяжкому стані в реанімації однієї з київських лікарень. І це той момент, коли потрібні не гроші, потрібна кров 2+ групи. Хто в Києві може допомогти хлопцю вижити - пишіть в приватні, скажу, куди під'їхати і що сказати.
@Ray_092
#нет_ума_штурмуй_дома
Народ київський. В нас, на жаль, війна без перерви на Новий рік. Маю прохання. Мій побратим в тяжкому стані в реанімації однієї з київських лікарень. І це той момент, коли потрібні не гроші, потрібна кров 2+ групи. Хто в Києві може допомогти хлопцю вижити - пишіть в приватні, скажу, куди під'їхати і що сказати.
@Ray_092