🇺🇦 Минулого місяця ми почали підтримувати 4-х нових антиавторитарних бійців і одну бійчиню, тож хотіли б познайомити вас із ними.

Хаос – анархіст і активіст, який у минулому був учасником львівського «Автономного Опору». Родом він із нині окупованого Енергодара. Служить у 108-й окремій бригаді ТРО на Запорізькому напрямку. Ось що Хаос розказав про себе:

«Для мене все почалося з музики, панк-року й хардкору, а точніше – з комʼюніті. Там я знайшов друзів, людей, які неодноразово допомагали, підтримували і на яких міг розраховувати. Там же дізнався багато нового, почав долучатись до різних акцій, малювати графіті політичного характеру.

У Львові доєднався до «Автономного Опору», де ми вели роботу по різних напрямках: проводили зоозахисні акції, акції солідарності, протести проти забудов, різноманітні пікети, організовували спортивні заходи. Деякий час тренував новачків боксу в СК «Цитадель». Там були дуже класні активісти, які віддавали справі багато сил і часу. Всі розуміли, що вектор наших дій один. Я пишаюся, що був частиною цього. Серед членів організації були ветерани й ветеранки, більшість із них зараз воює.

До підписання контракту з ЗСУ я працював кухарем, су-шефом у різних ресторанах, робив свій тофу, намагався запустити виробництво, малював графіті й потроху починав робити тату. Зараз я в 108-й окремій бригаді ТРО на Запорізькому напрямку, у складі FPV-екіпажу «РУБАК». Роботи море. Доводиться працювати дуже близько до ЛБЗ. У бригаді багато місцевих, із Запорізької й Дніпропетровській областей. Мій дім, як і домівки багатьох із нас, окуповано, тому всі вмотивовані якнайшвидше звільнити їх від імперських загарбників. Попри те, що ми різні, складно переоцінити взаємодопомогу серед військовослужбовців.

Велика кількість потреб зараз закривається саме волонтерськими організаціями (велика подяка всім, хто долучається й підтримує) і за власний кошт військових. Думаю, через контраст між життям цивільного й військового люди починають розуміти важливість самоорганізації та братерства/сестринства.

У політичному контексті я завжди себе ідентифікував як анархіст, але ніколи не заганявся в ярлики. Головне те, що ця ідея несе за собою. І тим більше я розумію, що суспільство не зміниться тут і зараз. До цього мають пройти певні трансформації й відбутися дії, спрямовані на перебудову й сприйняття нового, і це нормально. Бачу в нашому народі притаманне нам прагнення до свободи. Нехай всі називають і проявляють це трохи по-різному, таколи приходять скрутні часи, то в основному всі шукають, що може нас обʼєднати, а не навпаки».

🇬🇧 Last month, we took five more antiauthoritarian fighters under our care, and we’d like to introduce them to you.

Khaos (Chaos) is an anarchist and activist, formerly a member of Lviv’s Avtonomnyi Opir (Autonomous Resistance, AO) movement. He hails from the currently occupied city of Enerhodar and now serves in the 108th TRO Brigade in the Zaporizhzhia sector. Here’s what Khaos shared about himself:

"For me, everything started with music — punk rock and hardcore, specifically the community surrounding it. There, I found friends, people who supported me and whom I could rely on. I learned a lot, began participating in various actions, and got into political graffiti.
In Lviv, I joined AO, where we worked across multiple areas: animal protection actions, solidarity campaigns, protests against illegitimate construction, various pickets, and organized sports events. For a while, I trained newcomers in boxing at Sport Complex Citadel. The group was full of incredible activists who gave everything for the cause. Everyone knew we shared the same goal. I’m proud to have been part of it. Among the members were veterans, most of whom are now fighting.

Before signing a contract with the Armed Forces of Ukraine, I worked as a cook and sous chef in various restaurants. I was making my own tofu, trying to launch its production, doing graffiti, and gradually starting to tattoo. Now, I’m serving with the 108th TRO Brigade in the Zaporizhzhia sector as part of the Rubak (Slayer) FPV crew. There’s a ton of work, and we operate very close to the contact line. Our brigade includes many locals from the Zaporizhzhia and Dnipropetrovsk regions. Like many others, my home is occupied, so we’re all deeply motivated to liberate our land from the imperial invaders as soon as possible. Despite our differences, the mutual support among fighters is invaluable.

Many of our needs are met by volunteer organizations (a huge thanks to everyone who supports them!) or are covered out-of-pocket by the soldiers themselves. I’ve come to believe that the contrast between civilian and military life pushes people to appreciate the importance of self-organization and brotherhood/sisterhood.

In terms of politics, I’ve always identified as an anarchist, but I’ve never been rigid about labels. What matters is the essence of the idea. I’ve also come to understand that society won’t change right here and now. Certain transformations and actions aimed at restructuring and accepting the new should pave the way, and that’s okay. I see in our people a natural yearning for freedom. Even if everyone calls it something different or expresses it in their own way, when difficult times come, basically people are looking for something that can unite us, not the other way around.”

🇺🇦 Знайомтеся зі ще однією нашою новою бійчинею — Юлією

“Привіт, мене звати Юля, мій позивний «Відсутня». Цього року я стала частиною Збройних сил України, де працюю в екіпажі роти ударних БпАК. Моя роль — майстриня FPV: я споряджаю та запускаю дрони на Покровському напрямку.

Моє цивільне життя насправді також було про боротьбу. Я організовувала феміністичні, екологічні та анархістські акції, проводила просвітницькі заходи. Готувала їжу для безпритульних, допомагала в дитячих будинках і притулках для тварин. Панк-сцена стала моїм першим середовищем боротьби. Вона навчила мене відстоювати свободу й право голосу. І ці ідеї досі — частина мене.

Рішення піти до війська прийшло, коли я зрозуміла, що більше не можу залишатися осторонь. Усе моє життя було про зміни: якщо хочеш щось змінити в суспільстві — починай із себе. Хочеш побороти дискримінацію — дій. Хочеш зупинити російський імперіалізм — борись.

Шлях до ЗСУ був для мене непростим. Мене не хотіли брати в підрозділи, до яких я прагнула. Лише через те, що я жінка. Відбір я проходила нарівні з усіма й ніколи не просила поблажок, але це не знімало упереджень. Проте зараз я розумію, що опинилася саме там, де маю бути. Мій колектив підтримує мене, тут немає місця дискримінації. Тільки взаємоповага. Після більш ніж 2 років повномасштабного вторгнення я нарешті бачу сенс у тому, що роблю й сподіваюся, що принесу користь своїми діями”.

🇬🇧 Meet another of our new fighters, Yulia

Hi, my name is Yulia, and my call-sign is Vidsutnia, which means 'absent' in Ukrainian. This year, I joined the Armed Forces of Ukraine, serving as a crew member for assault UAVs (unmanned aerial vehicles). In my role as a FPV operator, I set up and launch drones on the Pokrovsk front.

My civilian life has also been defined by resistance. I organized feminist, environmental, and anarchist actions, and hosted educational events. I cooked meals for the homeless, and volunteered at orphanages and animal shelters. The punk scene was my first battleground, where I learned to stand up for freedom and the right to be heard. These ideas are still a core part of who I am.

I decided to join the military when I realized I could no longer stand aside. My entire life has been about making change: if you want to change something in society, start with yourself. Want to fight discrimination? Take action. Want to stop Russian imperialism? Resist! Resist! Resist!

My path to the Armed Forces wasn’t easy. The divisions I aimed for didn’t accept me—simply because I’m a woman. I went through the selection process on equal terms with everyone and never asked for special treatment, but that didn’t erase the biases. Eventually, I ended up exactly where I’m meant to be. My unit supports me, and here there’s no room for discrimination—only mutual respect. After more than two years of full-scale invasion, I can finally see the meaning in what I do, and I hope my actions will make a difference.

After more than two years of full-scale invasion, I finally feel a sense of purpose in what I do. I hope my actions will make a difference.