в доволі чудові відносини з їжею і готовкою мене привело кілька речей (а вели вони крізь різноманітні дебільні дієти, якими мене мучили в дитинстві, що зруйнували мій обмін речовин, РПП, відчуття протесту від того, що жінка має класно готувати, а інакше вона ніоч і тд)
карочі, ділюся, що помогло:
- викинути готовку як обовʼязок, бо ааааааа я помру з голоду, якщо не проведу кожен день якийсь час у плити: досвід показує, що то абсолютна маячня, і можна харчуватись доставками, напівфабрикатами і бутербродами, поки не захочеться - справді захочеться - зробити шось прикольне, більш того, можна підгадувати бажання зробити запаси якраз під напади натхнення, і мати собі, наприклад, морожений бульон на ліниві дні, або просто мати меню смаколиків, з яких в будь-який час збирається бутерброд
- викинути якість і різноманіття їжі як моральну категорію, бо ааааа, хто їсть зож, той молодець, а хто їсть печиво з картохою фрі, той слабодухе чмо, а хто нічо собі не готує, теж лінива срака, треба три блюда і компот: досвід, знову ж, показує, що краще щось зʼїсти ніж нічо, і якщо ти сил маєш тіко мівіну залити, то досипати туди самобічування не помічне, краще якийсь прикольний соус
- викинути оцю всю скаредність і травму голоду, яка робить аааааааа не можна зіпсувати продукти, треба одразу шоб вийшло класно, і навіть якщо не вийшло, то треба їсти все одно, бо пропаде: отже я навчилась викидати і лишати на тарілці їжу, бо це моя їжа, шо хочу з нею, те і роблю, я перестала страшитись опинитись один на один з кастрюлею найогиднішого супа в світі, бо його можна просто вилити і замовити доставку, або знову ж зробити бутерброд
- ну і викинути оце дивне магічне мислення, що готовка сама по собі має виходити, особливо якщо ти жіііінкааааа, при тому, що мене якраз готувати в дитинстві зовсім не вчили, зате розуміння, що без цього ти не потрібна нікому, якось передали, ну, оці всі анекдоти про "пєрєсол на головє", брррррр: мені помагає дуже тут одразу оговорювати всім, кого пригощаю, що то на їх страх і ризик, може і не сподобатись, бо я готую, як мені на думку спало, якщо що, то доставка наш друг, а кулінарія просто скіл, може і не прокнути
хоупфулі, ця простинка, чи то серветка, стане комусь у нагоді, як мені колись ставали тексти інших людей)
в доволі чудові відносини з їжею і готовкою мене привело кілька речей (а вели вони крізь різноманітні дебільні дієти, якими мене мучили в дитинстві, що зруйнували мій обмін речовин, РПП, відчуття протесту від того, що жінка має класно готувати, а інакше вона ніоч і тд)
карочі, ділюся, що помогло:
- викинути готовку як обовʼязок, бо ааааааа я помру з голоду, якщо не проведу кожен день якийсь час у плити: досвід показує, що то абсолютна маячня, і можна харчуватись доставками, напівфабрикатами і бутербродами, поки не захочеться - справді захочеться - зробити шось прикольне, більш того, можна підгадувати бажання зробити запаси якраз під напади натхнення, і мати собі, наприклад, морожений бульон на ліниві дні, або просто мати меню смаколиків, з яких в будь-який час збирається бутерброд
- викинути якість і різноманіття їжі як моральну категорію, бо ааааа, хто їсть зож, той молодець, а хто їсть печиво з картохою фрі, той слабодухе чмо, а хто нічо собі не готує, теж лінива срака, треба три блюда і компот: досвід, знову ж, показує, що краще щось зʼїсти ніж нічо, і якщо ти сил маєш тіко мівіну залити, то досипати туди самобічування не помічне, краще якийсь прикольний соус
- викинути оцю всю скаредність і травму голоду, яка робить аааааааа не можна зіпсувати продукти, треба одразу шоб вийшло класно, і навіть якщо не вийшло, то треба їсти все одно, бо пропаде: отже я навчилась викидати і лишати на тарілці їжу, бо це моя їжа, шо хочу з нею, те і роблю, я перестала страшитись опинитись один на один з кастрюлею найогиднішого супа в світі, бо його можна просто вилити і замовити доставку, або знову ж зробити бутерброд
- ну і викинути оце дивне магічне мислення, що готовка сама по собі має виходити, особливо якщо ти жіііінкааааа, при тому, що мене якраз готувати в дитинстві зовсім не вчили, зате розуміння, що без цього ти не потрібна нікому, якось передали, ну, оці всі анекдоти про "пєрєсол на головє", брррррр: мені помагає дуже тут одразу оговорювати всім, кого пригощаю, що то на їх страх і ризик, може і не сподобатись, бо я готую, як мені на думку спало, якщо що, то доставка наш друг, а кулінарія просто скіл, може і не прокнути
хоупфулі, ця простинка, чи то серветка, стане комусь у нагоді, як мені колись ставали тексти інших людей)
BY Choose Again 🇺🇦
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
"We as Ukrainians believe that the truth is on our side, whether it's truth that you're proclaiming about the war and everything else, why would you want to hide it?," he said. Now safely in France with his spouse and three of his children, Kliuchnikov scrolls through Telegram to learn about the devastation happening in his home country. At this point, however, Durov had already been working on Telegram with his brother, and further planned a mobile-first social network with an explicit focus on anti-censorship. Later in April, he told TechCrunch that he had left Russia and had “no plans to go back,” saying that the nation was currently “incompatible with internet business at the moment.” He added later that he was looking for a country that matched his libertarian ideals to base his next startup. The fake Zelenskiy account reached 20,000 followers on Telegram before it was shut down, a remedial action that experts say is all too rare. That hurt tech stocks. For the past few weeks, the 10-year yield has traded between 1.72% and 2%, as traders moved into the bond for safety when Russia headlines were ugly—and out of it when headlines improved. Now, the yield is touching its pandemic-era high. If the yield breaks above that level, that could signal that it’s on a sustainable path higher. Higher long-dated bond yields make future profits less valuable—and many tech companies are valued on the basis of profits forecast for many years in the future.
from cn
