The Strange Color of Your Body's Tears / Дивний колір сліз твого тіла, 2013
Dir. Helene Cattet, Bruno Forzani
Чоловік повертається з відрядження та з'ясовує, що його дружина зникла.
Можна було б сказати, що це джалло для мужиків-наркоманів, але можливо для сучасних митців-мужиків-наркоманів?
Більшу частину фільму не зрозуміло, що відбувається — це схоже на великий насильницький арт-проєкт, який цікаво розглядати як основу для творчості, мистецтва, тріпу та візуальної насолоди.
Дереалізований детектив, жанровий калейдоскоп, що п'янить неоном, креативною зйомкою та кривавим червоним. Тільки кінець дещо невиразний, ніби у режисерів вже сил не було це знімати. Ну після такого-то тріпу...
Dir. Helene Cattet, Bruno Forzani
Чоловік повертається з відрядження та з'ясовує, що його дружина зникла.
Можна було б сказати, що це джалло для мужиків-наркоманів, але можливо для сучасних митців-мужиків-наркоманів?
Більшу частину фільму не зрозуміло, що відбувається — це схоже на великий насильницький арт-проєкт, який цікаво розглядати як основу для творчості, мистецтва, тріпу та візуальної насолоди.
Дереалізований детектив, жанровий калейдоскоп, що п'янить неоном, креативною зйомкою та кривавим червоним. Тільки кінець дещо невиразний, ніби у режисерів вже сил не було це знімати. Ну після такого-то тріпу...
я звісно ні на що не натякаю, але може ви мене зарядите?
хочу якусь нову реакцію🥺
хочу якусь нову реакцію
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
існує тільки два настрої:
нещодавно починала дивитись комедійний серіал «Франшиза» — про кіновиробництво і його труднощі, але зачепило не дуже [хоча він доволі смішний та приємний].
вчора надибала «Кіностудію» і одразу сподобалось: відчувається напруження, хочеться дізнатись, що буде далі, розглядати детальки і бути у вирі подій.
поки вийшли всього дві серії — вийшли хорошим наваристим супчиком з камео акторів та режисерів [дивитись як плаче Скорсезе — одне задоволення]. все таке бурхливе, швидке, трошки брудне, ще динамічна музика, що по настрою нагадує Шазелла. а зйомкою — «Бердмена».
+ довгий кадр [ну це вже як новий тренд в тік-тоці, чесслово], незручні ситуації, кумедні кумедності. читала думки, що гумор тут досить прямолінійний і простий, та я мабуть зациклилась на кіномастурбації і не помітила.
вчора надибала «Кіностудію» і одразу сподобалось: відчувається напруження, хочеться дізнатись, що буде далі, розглядати детальки і бути у вирі подій.
поки вийшли всього дві серії — вийшли хорошим наваристим супчиком з камео акторів та режисерів [дивитись як плаче Скорсезе — одне задоволення]. все таке бурхливе, швидке, трошки брудне, ще динамічна музика, що по настрою нагадує Шазелла. а зйомкою — «Бердмена».
+ довгий кадр [ну це вже як новий тренд в тік-тоці, чесслово], незручні ситуації, кумедні кумедності. читала думки, що гумор тут досить прямолінійний і простий, та я мабуть зациклилась на кіномастурбації і не помітила.