Вибір

Крок і крок..
двері, деревини жалість,
двоякість мук
і дзеркальність в ваганні...

Стегновидна чотириякість:
бачити далі у глиб
мутно-мутнозоро,

неозоро — падати ниць..

Двері.. Крок до кроку..

Сідай і думай.. Двері знову..

Двоякість дзеркальних дверей
все чотири, все кривиться

лиш майбутнє — мутний пастор:
час обрати той маршрут..
22/05/25
#вірш

з Днем Конституції України!

я закохалась у тебе,
не торкаючись губ твоїх

я закохалась у тебе,
не чуючи від тебе слів

і уся я, уся душа
супротиву не піддавались

я закохалася у тебе,
хай як інакше не старалась.

і коли сумніви тепер
серце іноді дає
я подих затамовою
і тихо собі шепочу

я закохалася у нього,
і з цим нічого не зроблю.

29.06.25

Яременко Вероніка

#вірш

Скільки крил, обрізала росія
Скільки життів, додолу полягло
Ти не чекаєш вдома сина —
Бо і дочку, вже поле притягло

Ти не чекаєш на вірші
Бо того поета вже розстріляли
За думку — що не підійшла
Під витесану думку влади

Століттями, що мова помирала
Що люди, за мову, пішли
У те життя, де немає на картах
«Вєлікай бальшой страни»

І тепер, коли все інакше
Руйнується дім.
І тих, хто вистоїть
І тих, кому Україна —

Схожа на тих, хто нас убив.

3.07.25.

Яременко Вероніка

#вірші

кхм, там тойво, реакції не забуваєм, донатити теж і бережіть себе!

+++

моя хора кохана спить
ніяк не будить
хіба пасма рукою торкнутись
її колишуть сни
великі та малі
яскраві чи сумні
вона не в однині
я множу на ряди
розхлистані вірші
моя кохана спить
і їй сьогодні зле
будить її не стану
послухаю лиш ритм
дугоподібність танцю
неврівноваженого дихання
цю ніби ненавченість
цю тугу за волею вдиху
цю протяжність страсного
водночас журливого видиху
цей смуток за старим циклом..
я вслухаюсь, дивуюсь, шаленію
кохаю я її і вдих і видих
кохаю я її ім'я і втому
тому хай моя кохана спить
хоч у важких поривах зітхання
хоч в незначній легкості снів
та все ж хай спить, одужує
в моїх обіймах
а я й надалі слідкуватиму
за її снами
диругуватиму в оркестрі її вуст..
11/02/25(ред. 11-12/07/25)
#вірш
/кохаю/

так, я живий