Той, хто колись тримав у руках чи бачив за склом кириличний рукопис, міг помітити, що сторінки у ньому нумеровані в дивний спосіб. Замість арабських цифр, (0, 1, 2, ...9) якими ми звикли користуватися, у пам'ятках слов'янської писемності нумерування ведеться буквами. Але як?
Арабська система числення (яку насправді винайшли в Індії) прийшла до Європи біля IX-го століття. А навіть коли прийшла, то застосовувати її масово почали пізніше. До XIX століття на територіях Україні цілком нормальним вважалося використовувати кириличну систему числення.
На практиці це працювало дуже просто. Буквам по порядку присвоювалося числове значення: ·а· була 1; ·в· була 2; ·о· була 70; ·р· була 100 тощо.
Важливо зрозуміти: це НЕ позиційна система числення.Тобто, місце, на якому стоїть символ у числі НЕ несе значення. Арабська система — позиційна, тобто цифра 1 в залежності від своєї позиції може означати одиницю, десяток, сотню, тисячу тощо. Скажімо, у числі 21 цифра 1 несе за собою числове значення "один", а от у числі 135 цифра 1 несе значення "сто". У кириличній системі такого не було. Кожен символ мав лише одне значення. ·з· завжди позначала "сім". Хоч ти десять раз напиши ·з·, ти все одно матимеш просто десять сімок, а не "сім мільярдів сім мільйонів сімсот сімдесят сім тисяч сімсот сімдесят сім".
Щоб відрізняти букви-числа від букв-букв, над ними ставили титли і оточували їх крапочками: ·ã· = 1. Для позначення тисяч і вищих чисел часто використовували додаткові значки перед або довкола букви. Наприклад, ·҂а· =1000, ·Ⓐ· = 10000.
Відповідно: ·҂ацпд· = 1984 ·це· = 905 ·ѯѳ· = 69
То чому ж, повертаючись то заголовку, якщо може існувати цифра ·Г·, не може існувати цифри ·Б·?
Річ у тім, що кирилична система числення злизана з грецької системи (в принципі, так само як і вся кирилиця). Вона працювала за таким же принципом: кожна буква мала своє чисельне значення. ε = 5, σ = 200 тощо. Але річ у тім, що в грецькій абетці (увага) не було букви Б. Тобто буквально — у старогрецькій мові не існувало звука /Б/, а був лише /Β/. У слов'ян, однак, були обидва звуки, а відтак — обидві літери. Але замість того, щоб надати букві Б чисельне значення, слов'янські писарі вирішили дотриматися грецької традиції та зберегти відповідність.
Через це кирилична система числення не має ні цифри Б, ні Ж, ні Ч, ні Ш, ні деяких інших, а зате зберігає близькість і взаємозрозумілість із архіважливою на свій час грецькою писемністю. Мені здається, айтішники називають це "форк із підтримкою легасі-коду" чи якось так.
Той, хто колись тримав у руках чи бачив за склом кириличний рукопис, міг помітити, що сторінки у ньому нумеровані в дивний спосіб. Замість арабських цифр, (0, 1, 2, ...9) якими ми звикли користуватися, у пам'ятках слов'янської писемності нумерування ведеться буквами. Але як?
Арабська система числення (яку насправді винайшли в Індії) прийшла до Європи біля IX-го століття. А навіть коли прийшла, то застосовувати її масово почали пізніше. До XIX століття на територіях Україні цілком нормальним вважалося використовувати кириличну систему числення.
На практиці це працювало дуже просто. Буквам по порядку присвоювалося числове значення: ·а· була 1; ·в· була 2; ·о· була 70; ·р· була 100 тощо.
Важливо зрозуміти: це НЕ позиційна система числення.Тобто, місце, на якому стоїть символ у числі НЕ несе значення. Арабська система — позиційна, тобто цифра 1 в залежності від своєї позиції може означати одиницю, десяток, сотню, тисячу тощо. Скажімо, у числі 21 цифра 1 несе за собою числове значення "один", а от у числі 135 цифра 1 несе значення "сто". У кириличній системі такого не було. Кожен символ мав лише одне значення. ·з· завжди позначала "сім". Хоч ти десять раз напиши ·з·, ти все одно матимеш просто десять сімок, а не "сім мільярдів сім мільйонів сімсот сімдесят сім тисяч сімсот сімдесят сім".
Щоб відрізняти букви-числа від букв-букв, над ними ставили титли і оточували їх крапочками: ·ã· = 1. Для позначення тисяч і вищих чисел часто використовували додаткові значки перед або довкола букви. Наприклад, ·҂а· =1000, ·Ⓐ· = 10000.
Відповідно: ·҂ацпд· = 1984 ·це· = 905 ·ѯѳ· = 69
То чому ж, повертаючись то заголовку, якщо може існувати цифра ·Г·, не може існувати цифри ·Б·?
Річ у тім, що кирилична система числення злизана з грецької системи (в принципі, так само як і вся кирилиця). Вона працювала за таким же принципом: кожна буква мала своє чисельне значення. ε = 5, σ = 200 тощо. Але річ у тім, що в грецькій абетці (увага) не було букви Б. Тобто буквально — у старогрецькій мові не існувало звука /Б/, а був лише /Β/. У слов'ян, однак, були обидва звуки, а відтак — обидві літери. Але замість того, щоб надати букві Б чисельне значення, слов'янські писарі вирішили дотриматися грецької традиції та зберегти відповідність.
Через це кирилична система числення не має ні цифри Б, ні Ж, ні Ч, ні Ш, ні деяких інших, а зате зберігає близькість і взаємозрозумілість із архіважливою на свій час грецькою писемністю. Мені здається, айтішники називають це "форк із підтримкою легасі-коду" чи якось так.
BY покруч
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
Artem Kliuchnikov and his family fled Ukraine just days before the Russian invasion. The Dow Jones Industrial Average fell 230 points, or 0.7%. Meanwhile, the S&P 500 and the Nasdaq Composite dropped 1.3% and 2.2%, respectively. All three indexes began the day with gains before selling off. READ MORE Russians and Ukrainians are both prolific users of Telegram. They rely on the app for channels that act as newsfeeds, group chats (both public and private), and one-to-one communication. Since the Russian invasion of Ukraine, Telegram has remained an important lifeline for both Russians and Ukrainians, as a way of staying aware of the latest news and keeping in touch with loved ones. Recently, Durav wrote on his Telegram channel that users' right to privacy, in light of the war in Ukraine, is "sacred, now more than ever."
from cn
