Добрий день, шановні експерти, мене звати Віктор, я представник компанії Шлях, виробника вузлового турнікету, щодо якого йде дане обговорення.

Я вдячний експертному середовищу за поставлені конструктивні запитання та відповідальну свідому позицію з пересторогою до нового. Ми маємо значний досвід у вивченні проблематики застосування всіх доступних засобів зупинки критичних кровотеч, тому я спробую відповісти на ваші запитання розгорнуто і дещо занурю вас у контекст.

На жаль, наразі не існує жодного комплексного лабораторного дослідження вузлових турнікетів, в тому числі і відповідних “не паперових” лабораторій, які дані тести могли би проводити на повіреному обладнанні, сконструйованому під відповідні даним пристроям задачі.

Саме тому ми провели лабораторні випробування на базі державного підприємства “Украметртестстандарт” по розробленій ними методології тестування турнікетів. Вона передбачає вимірювання зміни тиску протягом двох годин після накладання турнікету, після його охолодження, нагрівання, вимочуванні у воді та для нашого пристрою ми додатково проводили тест занурення його у багнюку, для підтвердження працездатності механізму та ремінної системи за складних польових умов
(ознайомитись з відео можете на нашому ютуб каналі)

У класичних турнікетів на підтверджених відеофіксацією лабораторних тестуваннях, відсоток падіння тиску протягом двох годин є близько 30%, за умови початкового створюваного “відносно достатнього” тиску для теоретичного досягнення оклюзії. В наших лабораторних тестуваннях ми свідомо ставили показних 20% падіння для ускладнення умов проведення тесту, за умови початкового створеного підвищеного рівня тиску.

Проте одна з ключових відмінностей нашого вузлового турнікету від звичних для вас, в прикладному використанні виробів для зупинки критичних кровотеч, є його механізм. Доступні на сьогодні рішення мають обмежені можливості створюваного тиску, як наприклад клапанна система з грушею у найрозповсюдженішого вузлового турнікету, ви накачуєте її і більше не маєте жодної можливості при необхідності впливати на систему.

В даних умовах розтягнення ремінної системи і як наслідок втрата створеного тиску протягом здійснення евакуаційних дій є одним з вагомих факторів, на рівні з іншими не менш важливими:

Розміром та формою компресійного елементу, та зв'язаними ризиками з не потраплянням компресійного елементу у необхідну точку компресії при різних фізіологічних змінних (і як наслідок створенням “безсенсовного” тиску).

Недостатньої стабільності всієї ремінної системи та ризиках зміщення тиснучого елементу з відповідної точки компресії при екстремальних умовах евакуаційних дій (як наслідок поновлення критичної кровотечі).

Можливої початкової недостатності створюваного зусилля на відповідну точку компресії для досягнення оклюзії (в разі чого рівень послаблення зусилля на всій ремінній системі з часом є безсенсовним показником).

В принципі неможливості застосування даних виробів на тазах окружністю менше 80 см або більше 125 см (бо сама конструкція передбачає його функціональне застосування тільки на “найрозповсюдженіші розміри окружностей тазу”, а можливість надати допомогу тендітним жінкам, кремезним чоловікам або людям з високим відсотком жирової тканини буде обмеженою).

В розрізі даної дискусії відмінність вузлових турнікетів від класичних турнікетів полягає в зміні задачі самого виробу - вузловий турнікет створює компресію на відповідну точку, а в класичних турнікетах на всю окружність, тому і ризики при застосування даних типів засобів різняться.

Наш виріб за потреби надає фахівцю можливість легко та без будь яких ризиків підвищити вже створений тиск, зробивши додатковий контрольований докрут на будь якому етапі евакуаційних дій, через годину, дві або більше.

Важливо зазначити, що будь який ремінь буде втрачати тиск, за виключенням металевого, який не буде розтягуватись, майже. Але питання щодо можливостей втручання фахівців, які здійснюють нагляд за пораненим під час евакуації та інструментів їх впливу на систему є значущим, при порівнянні відповідних засобів.

Як пройшов медичний форум «Виклики військової медицини в Україні. Стабпункти та ПХГ»?

Від еволюції надання медичної допомоги на первинних етапах у різні періоди війни до сучасних стандартів знань та навичок військових лікарів — розповідаємо, як пройшов медичний форум, у якому взяли участь медики 12-ої бригади «Азов».

8 березня, спільно з фондом Сергія Притули та спільнотою JUMP, ми зібрали провідних фахівців військової медицини, хірургії, анестезіології, а також управлінців та законодавців.

Від рівня організації роботи на стабі та ПХГ, технічного забезпечення та підготовки лікарів залежить подальша доля пораненого. Тож це питання стало ключовим в обговоренні. Ми розібрали практичні кейси та проаналізували успішний досвід бригад, що активно працюють на передовій.

Впровадити ефективну структуру неможливо без постійної комунікації між бригадами. Одним із ключових результатів форуму став анонс створення методичних рекомендацій. Вони допоможуть зберегти отриманий досвід як базу для інших медичних підрозділів.

Як це було — дивіться у картках.

Медична служба АЗОВ
Instagram|Twitter|АЗОВ|Підтримати