Районна бібліотека

​​Хворію і сиджу в основному без світла, тому аудіоконтент тимчасово не продукую, але хочу принаймні поділитися хорошими книжками (ото накаркала в бонусному подкасті про те, як гарячка трансформує сприйняття літератури, дякую дуже дякую).

They Кей Дік. Невелика повість, назва якої виглядає як оголошення своїх пронаунс, носить підзаголовок A Sequence of Unease і цілком йому відповідає. Навколо цьогорічного перевидання цієї химерної штуки піднявся неабиякий хайп: у 1977 році 62-річна лесбійка Дік, яка раніше публікувала цілком нормативні реалістичні романи, видає… щось. Критики порівнюють це щось в основному з «Льодом» Анни Каван, схожою позажанровою аномалією, але я натомість згадала Here, Away From It All Поллі Гоуп (роман, який, нажаль, не дочекався дня, коли його перевідкриють). Технічно, в They є сюжет — загадкова чи то секта, чи то субкультура переслідує творчих людей і змушує одинаків знаходити собі сім'ї — але будується він скоріше на зразок тривожного сну. Як людині, що ніколи не розуміла, коли хтось порівнює свої сни з фільмами Лінча чи якимось сюреалізмом (бо мої на це геть не схожі), мені приємно нарешті знайти художній відповідник для власних кошмарів.

A Good and Happy Child Джастіна Еванса. Душа чомусь вимагала релігійного горору — я навіть перечитала «Лоуні» — і цей роман, завдяки списку, теж став у нагоді. (Хоча, якщо чесно, трохи дивно насолоджуватися книжками про одержимість та інший полтерґайст, коли у твоїх батьків через перепади напруги буквально вибухають лампи.) Одразу скажу, що найшокуючий поворот у цій книзі чекав на мене вже після того, як я перегорнула останню сторінку — в розділі «про автора» написано, що Еванс — business development executive, і це його дебютний роман. Привіт, перший на моїй пам’яті бізнес ікзекютів, що дійсно володіє словом (НЕ в сенсі «вміє довго, проникливо мандіти»). Але якщо серйозно, при всій типовості сюжету — «хлопчик або психічно хворий, або викликайте екзорциста, бо БЕЛІАЛ БЕЛЗЕБУБ САТАНАС ЛЮСІФЕР» — «Хороше й щасливе дитя» якось по-особливому затягує, як заманює у свій світ головного героя тутешній диявол, схожий чи то на злого Пітера Пена, чи на знаменитого хлопчика за вікном із Salem’s Lot. Будь-який роман про екзорцизм, по суті, користується прийомами свого антагоніста — він має змусити читача сумніватися. Maybe it’s just me, but.

Earthlings Саяки Мурата. Сила несподіванки: все, що я чула про цей роман — це те, що він начебто про дітей, які фантазують про своє інопланетне походження, і що авторка написала ще якийсь мега-хайповий роман про продавчиню (?). Те, що ховається за обкладинкою з іжачком (ні, МАГІЧНИМ ЇЖАЧКОМ З ПЛАНЕТИ ПОПІНПОБОПІЯ!)… ммм, вражає. Але навіть якщо якась мразота — наприклад, я — повідомить вам про те, що всередині є сексуальне насильство, жесть і канібалізм — ви все одно не зможете уявити, що на вас чекає (опріч гарантованої попінпобопії для консервативних читачів). Окрім того, що це шикарна сатира на сучасне — не тільки японське — життя, «Земляни» — ще й, мабуть, найхардкорніший інтродакшн до антинаталізму (і да, я читала канон).

www.group-telegram.com/cn/your_local_library.com/847

9.9K viewsDec 23, 2022 at 10:01

​​Хворію і сиджу в основному без світла, тому аудіоконтент тимчасово не продукую, але хочу принаймні поділитися хорошими книжками (ото накаркала в бонусному подкасті про те, як гарячка трансформує сприйняття літератури, дякую дуже дякую).

They Кей Дік. Невелика повість, назва якої виглядає як оголошення своїх пронаунс, носить підзаголовок A Sequence of Unease і цілком йому відповідає. Навколо цьогорічного перевидання цієї химерної штуки піднявся неабиякий хайп: у 1977 році 62-річна лесбійка Дік, яка раніше публікувала цілком нормативні реалістичні романи, видає… щось. Критики порівнюють це щось в основному з «Льодом» Анни Каван, схожою позажанровою аномалією, але я натомість згадала Here, Away From It All Поллі Гоуп (роман, який, нажаль, не дочекався дня, коли його перевідкриють). Технічно, в They є сюжет — загадкова чи то секта, чи то субкультура переслідує творчих людей і змушує одинаків знаходити собі сім'ї — але будується він скоріше на зразок тривожного сну. Як людині, що ніколи не розуміла, коли хтось порівнює свої сни з фільмами Лінча чи якимось сюреалізмом (бо мої на це геть не схожі), мені приємно нарешті знайти художній відповідник для власних кошмарів.

A Good and Happy Child Джастіна Еванса. Душа чомусь вимагала релігійного горору — я навіть перечитала «Лоуні» — і цей роман, завдяки списку, теж став у нагоді. (Хоча, якщо чесно, трохи дивно насолоджуватися книжками про одержимість та інший полтерґайст, коли у твоїх батьків через перепади напруги буквально вибухають лампи.) Одразу скажу, що найшокуючий поворот у цій книзі чекав на мене вже після того, як я перегорнула останню сторінку — в розділі «про автора» написано, що Еванс — business development executive, і це його дебютний роман. Привіт, перший на моїй пам’яті бізнес ікзекютів, що дійсно володіє словом (НЕ в сенсі «вміє довго, проникливо мандіти»). Але якщо серйозно, при всій типовості сюжету — «хлопчик або психічно хворий, або викликайте екзорциста, бо БЕЛІАЛ БЕЛЗЕБУБ САТАНАС ЛЮСІФЕР» — «Хороше й щасливе дитя» якось по-особливому затягує, як заманює у свій світ головного героя тутешній диявол, схожий чи то на злого Пітера Пена, чи на знаменитого хлопчика за вікном із Salem’s Lot. Будь-який роман про екзорцизм, по суті, користується прийомами свого антагоніста — він має змусити читача сумніватися. Maybe it’s just me, but.

Earthlings Саяки Мурата. Сила несподіванки: все, що я чула про цей роман — це те, що він начебто про дітей, які фантазують про своє інопланетне походження, і що авторка написала ще якийсь мега-хайповий роман про продавчиню (?). Те, що ховається за обкладинкою з іжачком (ні, МАГІЧНИМ ЇЖАЧКОМ З ПЛАНЕТИ ПОПІНПОБОПІЯ!)… ммм, вражає. Але навіть якщо якась мразота — наприклад, я — повідомить вам про те, що всередині є сексуальне насильство, жесть і канібалізм — ви все одно не зможете уявити, що на вас чекає (опріч гарантованої попінпобопії для консервативних читачів). Окрім того, що це шикарна сатира на сучасне — не тільки японське — життя, «Земляни» — ще й, мабуть, найхардкорніший інтродакшн до антинаталізму (і да, я читала канон).

BY Районна бібліотека