Кацапам пизда. Ви гляньте який в нас тяжельняк прокинувсі

Ноксік теж нєдоволєн цими нічними звуками😾

Це прекрасно))) глибочицький колектор навіки 🤎

Вітаю гостей столиці з типовим понеділком.🫠

Тут мав би бути якийсь жарт-порівняння про Глибочицьку/Голосіївську площу та лайно в штанях, але я не можу придумати смішне, бо надто хочу спати.

Для тих, хто не в курсі - і там, і там проблеми з колекторами для відходів, які вже років N потерпають від зношеності та додаткових ЖК, безжально натицяних в усіх районах. Тому там бздить чисто як в садах Нургла, тобто лайном.
Аромат дому (с) місцеві

Ладно, тренер з Голосієва, тому тренування офіційно не буде, хіба сама дійду 🥲

Це допис легалізація думок, бо я впевнена, шо вони не тільки в мене, але говорити про таке принаймні в моєму близькому оточенні не дуже прийнято.

Я дивлюсь на фото руйнувань і не можу не натягувати цей глобус на себе. На свою домівку, своїх тварин, своє здоров'я і свої гроші.

Я ловлю себе на тому, що на вибиті вікна я реагую "а, ну кредит це має помогти покрити".
Я ловлю себе на тому, що на розвалені під'їзди я дивлюсь з проханням "будь ласка, якщо так прилетить по нам – можна мене вб'є до того, як мене витягнуть рятувальники?".

[В нас нема укриття поруч, до якого можна добігти під якусь балістику з усіма тваринами, а тварини реактивні і нервові (і ми) тому ми максимально віддаляємось від вікон, але, на жаль, все ще в квартирі і я не бачу інших опцій]

Я не знаю, як шукати тварин, коли вони розбіжаться після прильоту, бо або їх знищить в переносках або переноски їх не втримають.
Я не знаю, як відкривати важезні броньовані двері, коли їх перекосить.
Я не знаю, де шукати гроші на нову стелю та тимчасове житло.
Я не знаю, як я піднімусь знову, якщо доведеться пережити спробу фізичного знищення мене.

І це нормально. Допоки я згрібаю себе в купу після обстрілу і працюю або свідомо обираю не працювати. Поки турнікети поруч. Поки я не біжу святкувати життя під час обстрілу з танцями на свіже повітря. Поки я говорю до близьких. Поки я зважую потреби і звертаюсь за необхідності до психотерапії/психіатрії і підтримую себе фармою, якщо потрібно, і не підтримую, якщо не потрібно (тейк про речовини, які змінюють свідомість). Поки я наступного дня не сідаю за кермо на швидкість. Поки я обираю кожного наступного ранку жити – я можу обдумувати катастрофічні сценарії з летальним кінцем і це нормально.

Підтримки всім вам в моменти, коли здається, що краще б вже все.
Це не краще.
Але зрозуміло, чому так здається.
І давайте не применшуючи страхів і страждань кожного підтримувати ближніх і дальних, і тих, в кого життя розділилось на до і після.


І донатимо.
Збір на шоломи.
Банка
https://send.monobank.ua/jar/5L6BEFNMxc
Допис збору
https://www.group-telegram.com/sigridlife/7051

Хто йобнув кави, а потім пішов на грушу стрибати той дураядура.
Фу.
В голові космольоти тепер крутяться.
Ну, принаймні з тіла стрес зігнала, чо.

Я просто забула про ту каву, я так не роблю зазвичай (((

Штука, до якої схильні точно рдуг, а може і інші спектри: застрягання на емоції.

Це дуже важливо пам'ятати особливо тим, хто живе з людьми, які до того схильні, бо витримати це може бути важко, а виправити ще важче – так мозок працює.

Зокрема, безсенсовно казати людині з рдуг "да не переймайся ти тою сукою, вона ж і хотіла спаскудити тобі настрій" – набагато краще узгодити разом як рдужника видьоргувати з таких станів: одразу переключати на шось (і шо?) чи дати якийсь визначений час поваритись в цьому авось само попустить (бо може).

Один випадковий коментар шось вибив сильніше за обстріл (а скоріше наклалось), і треба забити хєр і жити дати, люди бувають тупі чи уставші, через екран не видно і не виправити. І подруги вже валідували, шо всьо ок, я не робила того, в чому мене звинувачують.

А блять застрягла.
І це застрягла – це не про цінність тої тьотки, не про мою самооцінку, не про не важливість життя навколо. Це про глюк думкопотоку.

І це сумно.
Але нормально.

25 #тиждень2025 був активнішим.
Два тренування, два заняття з англійської, сеанс з кінологом-психіатром, суботнік по розгрібанню срачу в підвалі будинку (просто срач), дві прочитані книги по українським прикрасам, скількитось годин награних в Острів.

Чи робила я шось по дому? Ні. Ну, посуд помила і кот'ї туалети, але глобально ні.

Відновлюю себе потроху, на скільки це можливо, поки знову якимось піздецом не привалило (пише Джиночка після чергового обстрілу і вибитих шибок в квартирі сестри, норм, чо).
Здається, ніби питання "нахуя жить" все частіше звучить в голові, але хєр їм, мені тут ще треба собакотів в порядок привести, гроші віддати (борги як заклинання на безсмертя).

Я дуже-дуже стомилась.
І дуже іронічно, що ця втома вибивається тільки помірною діяльністю.

Хуячим далі.

Витягла карту з Неідеального весняного. Карта знову в саме серце: шо я відчуваю – необхідність бігти і боротись.


Тому принагідно нагадаю про неідеальний літній оракул

По-перше, вітаю всіх з літнім сонцестоянням! (Найхолоднішим за останні п'ять років, і це прекрасно).

По-друге, я вам буду показувати карти з НЛО, щоб спокусити його замовити зараз, поки він ще 1000 грн коштує.

Замовити можна за посиланням до 4 липня (оплатити теж до 4 можна, якщо що).

https://docs.google.com/forms/d/1_gj4GThyVfme1x9Hr0Px1czzVLqZrcRBL0uEmq6gb1s/edit?usp=drivesdk

Та йобаний хуй

Вдруг ваші підлітки шукали підробітку