Telegram Group & Telegram Channel
Одна з речей, яка мене харить в контексті війни, це насильницький злам парадигми, в якій нас ростили і виховували книжки і фільми. Типу, є якісь літературні тропи, за якими все має відбуватися. Герой довго і важко працює, але в кінці неодмінно отримує винагороду. Зло підступно атакує, але потім воно покаране, а добро влаштовує паті. Зараз щодня бачиш навкруги купу історій, де речі йдуть неправильним ходом. Діти вмирають раніше за батьків, жорстокі і підступні уйобки часто лишаються безкарними, добрі герої важко працюють, але отримують ніхуя.
Я розумію, що світ мені нічого не винен, і що "гуманістичне суспільство" це чудова рожева мрія, а в реальності світ це жорстке пойобане місце. Але я сумую за власною вірою в "правильний хід речей".
Нещодавно передивлявся кліп Емінема Mockingbird. Кліпу 20 років, думаю, всі його бачили, а якщо ні – то це сімейна хроніка про його малих дівчаток під щемкий текст-звернення до старшої, Хейлі. Емінем читає про те, як він важко працював, щоб мати музичний контракт, аби дати малим краще життя, і що через це він постійно сварився з їхньою мамою, яка згодом кинула родину. Це дуже сумний, але водночас дуже крутий маніфест любові батька до доньок. Невдовзі після перегляду кліпу я прочитав новину із дуже милою фоткою – донька Емінема, та сама Хейлі, показує йому УЗД своєї майбутньої дитини і каже, що він стане дідом. І у нього таке обличчя в цей момент... Мене це сильно вразило. Бо це і є той троп, та парадигма, якої нас вчили і як має бути – герой багато страждав і пройшов крізь складні випробування, але потім здобуває найвище щастя: донька, яку він так любив і якій в певному сенсі замінив маму, приходить до нього і повідомляє, що вона сама стане мамою.

Може текст мій здається трохи сумбурним і ідея неявна, та я просто хочу сказати, що дуже сумую за добрими літературними тропами в реальності. Нам зараз доступний тільки троп про помсту – он підірвали на росії самокатом генерала. Це важливо і потрібно, уйобки мають страждати. Але від цього я відчуваю тільки злорадство, а не радість. Я хочу відчувати радість, як від новин про Емінема. Але на довгі роки вперед тільки злорадство мені доступно, бо жорстокість росіян лишила нам тільки літературні тропи про "прєступлєніє і наказаніє".
https://youtu.be/S9bCLPwzSC0?feature=shared



group-telegram.com/SanchezKladbone/5376
Create:
Last Update:

Одна з речей, яка мене харить в контексті війни, це насильницький злам парадигми, в якій нас ростили і виховували книжки і фільми. Типу, є якісь літературні тропи, за якими все має відбуватися. Герой довго і важко працює, але в кінці неодмінно отримує винагороду. Зло підступно атакує, але потім воно покаране, а добро влаштовує паті. Зараз щодня бачиш навкруги купу історій, де речі йдуть неправильним ходом. Діти вмирають раніше за батьків, жорстокі і підступні уйобки часто лишаються безкарними, добрі герої важко працюють, але отримують ніхуя.
Я розумію, що світ мені нічого не винен, і що "гуманістичне суспільство" це чудова рожева мрія, а в реальності світ це жорстке пойобане місце. Але я сумую за власною вірою в "правильний хід речей".
Нещодавно передивлявся кліп Емінема Mockingbird. Кліпу 20 років, думаю, всі його бачили, а якщо ні – то це сімейна хроніка про його малих дівчаток під щемкий текст-звернення до старшої, Хейлі. Емінем читає про те, як він важко працював, щоб мати музичний контракт, аби дати малим краще життя, і що через це він постійно сварився з їхньою мамою, яка згодом кинула родину. Це дуже сумний, але водночас дуже крутий маніфест любові батька до доньок. Невдовзі після перегляду кліпу я прочитав новину із дуже милою фоткою – донька Емінема, та сама Хейлі, показує йому УЗД своєї майбутньої дитини і каже, що він стане дідом. І у нього таке обличчя в цей момент... Мене це сильно вразило. Бо це і є той троп, та парадигма, якої нас вчили і як має бути – герой багато страждав і пройшов крізь складні випробування, але потім здобуває найвище щастя: донька, яку він так любив і якій в певному сенсі замінив маму, приходить до нього і повідомляє, що вона сама стане мамою.

Може текст мій здається трохи сумбурним і ідея неявна, та я просто хочу сказати, що дуже сумую за добрими літературними тропами в реальності. Нам зараз доступний тільки троп про помсту – он підірвали на росії самокатом генерала. Це важливо і потрібно, уйобки мають страждати. Але від цього я відчуваю тільки злорадство, а не радість. Я хочу відчувати радість, як від новин про Емінема. Але на довгі роки вперед тільки злорадство мені доступно, бо жорстокість росіян лишила нам тільки літературні тропи про "прєступлєніє і наказаніє".
https://youtu.be/S9bCLPwzSC0?feature=shared

BY Sanchez Kladbone 🇺🇦




Share with your friend now:
group-telegram.com/SanchezKladbone/5376

View MORE
Open in Telegram


Telegram | DID YOU KNOW?

Date: |

Oleksandra Matviichuk, a Kyiv-based lawyer and head of the Center for Civil Liberties, called Durov’s position "very weak," and urged concrete improvements. "Someone posing as a Ukrainian citizen just joins the chat and starts spreading misinformation, or gathers data, like the location of shelters," Tsekhanovska said, noting how false messages have urged Ukrainians to turn off their phones at a specific time of night, citing cybersafety. The fake Zelenskiy account reached 20,000 followers on Telegram before it was shut down, a remedial action that experts say is all too rare. One thing that Telegram now offers to all users is the ability to “disappear” messages or set remote deletion deadlines. That enables users to have much more control over how long people can access what you’re sending them. Given that Russian law enforcement officials are reportedly (via Insider) stopping people in the street and demanding to read their text messages, this could be vital to protect individuals from reprisals. In addition, Telegram's architecture limits the ability to slow the spread of false information: the lack of a central public feed, and the fact that comments are easily disabled in channels, reduce the space for public pushback.
from de


Telegram Sanchez Kladbone 🇺🇦
FROM American