Спільний Європейський Економічний Простір – відкритий та інтегрований ринок між ЄС та ...Росією, який ґрунтується на імплементації спільних чи сумісних правил, включаючи сумісні адміністративні практики, як основи для синергії та ефекту масштабу... В кінцевому підсумку цей Простір буде охоплювати всі сектори економіки.
Ось так, дві сторони, 20 років тому на 12-му спільному саміті ЄС і Росія визначили майбутнє своїх відносин. Звісно, можна довго обговорювати політичні нюанси – проблеми з дотриманням прав людини, Чечня, Придністров'я, розбіжності щодо Іраку та Афганістану. ЗМІ розповідали, що обидві сторони лише імітують діяльність, але ані Берлусконі, який приймав цей саміт, ані Путін не зважали на це. Разом з економічним мали постати й три інші Простори: свободи, безпеки та правосуддя; співпраці в сфері зовнішньої безпеки та простір спільних досліджень та освіти.
Насправді, досить амбітний план як для країни з якою ЄС лише продовжував розвивати старі відносини часів СРСР. На відміну від Угоди про Асоціацію, яка відкриває нові можливості для співпраці, сприяє поступовому зближенню, створює умови для посилення економічних і торгових відносин [відчуваєте, як вас заохочують, але без конкретних пропозицій?], план пропонував чітке бачення майбутнього, спільний шлях.
Слід зазначити, що Росія не стала б членом ЄС, власне це й не було потрібно жодній зі сторін. Росія прагнула грати самостійно на рівні великих гравців і ЄС не був готовий конкурувати з російськими елітами за право визначати свій курс. Отже, обидві сторони були задоволені наміченим маршрутом. Але чи стала б Україна членом ЄС? І питання навіть не в економіці чи в функціонуванні державного апарату. Наші сусіди – балтійці, поляки, румуни й болгари на зорі своєї подорожі до ЄС не сильно економічно відрізнялися від сьогоднішніх нас. Більш того – економічний стимул отриманий ними після входження в склад ЄС дав їм можливість дуже швидко залишити Україну позаду. Навіть Білорусь, обравши конкретний напрям – Росію – змогла чітко визначити своє місце і отримувала вигоду від такої співпраці. Україна залишилася наодинці, російська труба і чорноземи – єдині економічні якорі, що тримали країну.
Наші сусіди не просто почали рух до ЄС, вони понеслися. Так Угоди про Європейську Асоціацію були підписані: в 1991 році з Польщею, Угорщиною, в 1993 році з Румунією, Болгарією, Словаччиною, Чехією, в 1995 році з Литвою, Латвією, Естонією. І вже в 2004му всі ці країни, крім Румунії з Болгарією які мали особливо великі проблеми з корупцією та верховенством права, доєдналися до Союзу (Румунія та Болгарія – 2007-го). Україна ж 1994-го року отримала Угоду про Співпрацю і Взаємодію, яка була продовженням і певним чином розширенням радянської угоди торгівлю та економічну співпрацю (про що було сказано в Преамбулі Угоди) і давала хіба що туманні перспективи.
ЄС таким чином провадив двояку політику щодо нашої країни. З одного боку – Росія, співпраця з якою так й не могла вийти на рівну дорогу, постійні вибоїни і дрейф у бік від "передбачуваності", з іншого – небажання робити різкі рухи щодо незрозумілої України. Вигадуючи можливі сценарії розвитку подій євробюрократи поділитися на два умовних табори: ідеалістів та реалістів, перші прагнули реформувати Україну жорстко щоб вичавити звідси Росію, другі не так жорстко щоб не підштовхнути Україну в обійми РФ. Україна була не просто об'єктом гри, вона була "нічийною". Росія мала військову базу в Севастополі, але не могла схилити нас на свій бік. Лише через майже 20 років незалежності розгублена, виснажена Україна обрала людину яка повела нас на союз з Росією. ЄС спостерігав, але готував план Б. Ми самі не розуміли що відбувається. А далі море крові...
Тепер же Європа міцно тримає нас за руку і не відпустить як би сильно ми не впали. Політично питання вирішене. Туман спадає.
Спільний Європейський Економічний Простір – відкритий та інтегрований ринок між ЄС та ...Росією, який ґрунтується на імплементації спільних чи сумісних правил, включаючи сумісні адміністративні практики, як основи для синергії та ефекту масштабу... В кінцевому підсумку цей Простір буде охоплювати всі сектори економіки.
Ось так, дві сторони, 20 років тому на 12-му спільному саміті ЄС і Росія визначили майбутнє своїх відносин. Звісно, можна довго обговорювати політичні нюанси – проблеми з дотриманням прав людини, Чечня, Придністров'я, розбіжності щодо Іраку та Афганістану. ЗМІ розповідали, що обидві сторони лише імітують діяльність, але ані Берлусконі, який приймав цей саміт, ані Путін не зважали на це. Разом з економічним мали постати й три інші Простори: свободи, безпеки та правосуддя; співпраці в сфері зовнішньої безпеки та простір спільних досліджень та освіти.
Насправді, досить амбітний план як для країни з якою ЄС лише продовжував розвивати старі відносини часів СРСР. На відміну від Угоди про Асоціацію, яка відкриває нові можливості для співпраці, сприяє поступовому зближенню, створює умови для посилення економічних і торгових відносин [відчуваєте, як вас заохочують, але без конкретних пропозицій?], план пропонував чітке бачення майбутнього, спільний шлях.
Слід зазначити, що Росія не стала б членом ЄС, власне це й не було потрібно жодній зі сторін. Росія прагнула грати самостійно на рівні великих гравців і ЄС не був готовий конкурувати з російськими елітами за право визначати свій курс. Отже, обидві сторони були задоволені наміченим маршрутом. Але чи стала б Україна членом ЄС? І питання навіть не в економіці чи в функціонуванні державного апарату. Наші сусіди – балтійці, поляки, румуни й болгари на зорі своєї подорожі до ЄС не сильно економічно відрізнялися від сьогоднішніх нас. Більш того – економічний стимул отриманий ними після входження в склад ЄС дав їм можливість дуже швидко залишити Україну позаду. Навіть Білорусь, обравши конкретний напрям – Росію – змогла чітко визначити своє місце і отримувала вигоду від такої співпраці. Україна залишилася наодинці, російська труба і чорноземи – єдині економічні якорі, що тримали країну.
Наші сусіди не просто почали рух до ЄС, вони понеслися. Так Угоди про Європейську Асоціацію були підписані: в 1991 році з Польщею, Угорщиною, в 1993 році з Румунією, Болгарією, Словаччиною, Чехією, в 1995 році з Литвою, Латвією, Естонією. І вже в 2004му всі ці країни, крім Румунії з Болгарією які мали особливо великі проблеми з корупцією та верховенством права, доєдналися до Союзу (Румунія та Болгарія – 2007-го). Україна ж 1994-го року отримала Угоду про Співпрацю і Взаємодію, яка була продовженням і певним чином розширенням радянської угоди торгівлю та економічну співпрацю (про що було сказано в Преамбулі Угоди) і давала хіба що туманні перспективи.
ЄС таким чином провадив двояку політику щодо нашої країни. З одного боку – Росія, співпраця з якою так й не могла вийти на рівну дорогу, постійні вибоїни і дрейф у бік від "передбачуваності", з іншого – небажання робити різкі рухи щодо незрозумілої України. Вигадуючи можливі сценарії розвитку подій євробюрократи поділитися на два умовних табори: ідеалістів та реалістів, перші прагнули реформувати Україну жорстко щоб вичавити звідси Росію, другі не так жорстко щоб не підштовхнути Україну в обійми РФ. Україна була не просто об'єктом гри, вона була "нічийною". Росія мала військову базу в Севастополі, але не могла схилити нас на свій бік. Лише через майже 20 років незалежності розгублена, виснажена Україна обрала людину яка повела нас на союз з Росією. ЄС спостерігав, але готував план Б. Ми самі не розуміли що відбувається. А далі море крові...
Тепер же Європа міцно тримає нас за руку і не відпустить як би сильно ми не впали. Політично питання вирішене. Туман спадає.
For Oleksandra Tsekhanovska, head of the Hybrid Warfare Analytical Group at the Kyiv-based Ukraine Crisis Media Center, the effects are both near- and far-reaching. During the operations, Sebi officials seized various records and documents, including 34 mobile phones, six laptops, four desktops, four tablets, two hard drive disks and one pen drive from the custody of these persons. Under the Sebi Act, the regulator has the power to carry out search and seizure of books, registers, documents including electronics and digital devices from any person associated with the securities market. As a result, the pandemic saw many newcomers to Telegram, including prominent anti-vaccine activists who used the app's hands-off approach to share false information on shots, a study from the Institute for Strategic Dialogue shows. Stocks dropped on Friday afternoon, as gains made earlier in the day on hopes for diplomatic progress between Russia and Ukraine turned to losses. Technology stocks were hit particularly hard by higher bond yields.
from de
