В управліня великого банка прийшов сиґнал, ож у єднум из выдділінь діла йдут фест пудло. Операцій скоро ниє никус, активность близка д нулови. Загнали там ревізора з провірков, прийшов ун у сесе выдділіня такой у час пік. Захолит усередину — пусто, ани душі. Лем из сусіднього кабінета директора чути голосы:
— пак муг и бубну знести…
— … бубну знюс, но та черва ся вбстала…
— дві, ясно, мы му заєбеме…
— дві, ото мінімум…
Зазирнув ревізор у сись кабінет тай мало го ґута не бере: директор тай троє клерку ся у карты ріжут, гикой дома сидят, а не на роботі!
"Та-а-ак…" — думат си ревізор — "но дораз я їм туй учиню."
Вертат ся в зал операцій тай тисне кнопку тривогы. Гудит сирена. Пак выдпущат кнопку, из кабінета ся чує:
— раз супокуйно трефу забереме…
— а ход выд кого?
Ревізор упят тисне кнопку. Упят по сирені:
— …а типирь прорізаєме піку…
— …бизунь не має бубну…
"Нє, Бога ти!" — думат си ревізор — "Они мусят на ня хоть поздріти!" — и тисне кнопку тритьый раз. И туй у двирі, з улици, заходит офіціант из четырима погарами пива й гойкат:
— Пак чуву, но! Уже несу!

Я: *кажу таксіштови, ож ун бы муг зарабляти сто раз булше на кріпті гикой на таксійови*

Ун, котрый робит у таксійови ипен позад Трампкоіна:

У часы дефіцита єдному великому совіцькому началникови подарили выдрізок тканины обы си пошив анцуґ. Тканина імпортна, из Паріжа, безмірно прекрасної якости! Но тай сись Великый Чоловік пушов ид швицьови, обы тот му пошив анцуґ.
— Знаєте, такый им Великый Чилядник, гія ми анцуґ из сиї тканины. Ци будете годни ми го сшити?
— Такый Великый Чилядник, а такый малый выдрізок. Не даст ми ся туй нич учинити — тканины не выстане. Пуйдіт може д мому учитильови. Ун, што правда, уже не шиє, айбо вам ун изробит, аж уповісте, ож исьте выд мене..
Пушов Великый Чилядник ид тому вчитильови.
— Тото-сесе короче, я выд нашого ученика… Такый им Великый Чилядник, гія ми анцуґ из сиї тканины, зробите?
— Ніт, перебачте. Узяв бых ся, айбо туй тканины не выстане — такый исьте Великый Чилядник, а такый маєте малый выдрізок. Пуйдіт може у Одесу, там им ся быв учив. Там, знаєте, прекрасні швиці роблят! Бизувно вам там поможут!
Но та што поробиш. Пушов Великый Чилядник у Одесу, найшов швиця на Великуй Арнаутськуй:
— Знаєте, я прийшов ид вам из самого Кішінева. Я такый Великый Чилядник, мині гія анцуґ из сиї тканины. Зможете?
— Тать шобы я не муг? Сесе вам буде стойити 120 рублю, приходьте у читвирь.
Великый Чилядник мало застовпів выд ціны, айбо тканину здав.
Вертат ся у читвирь. Мірят усьо: брюкы сидят ідеално, рехлик — ги друга кожа! Усьо краснинько по фіґурі!
Голосом, повным шока, звідат:
— Як ся вам сесе дало? Мині в Кішіневі такой усі выдказовали, нико ся не хотів за сесе брати, казали вни:"Такый Великый Чилядник, а так мало тканины!"
— Сесе діля них вы сьте великый чилядник, а діля мене вы, перебачте, гуно!
*швиць ся нахылив у бук и гойкат свому помочникови*:
— Моню! Ануж, будь добрый, принеси му кепку з убрізку!

што буде аж пропадут ушиткі чоловікы?



усьо пуйде по пизді

Поїзд. У купе сидят троє: гуцул, мадяр тай гайналь. Гуцул єбати ся хоче шо страх, тай рішив ун погостити супутнику баношом, а пак когось из них вламати на коітус. Утяг банош, поклав го на стул тай каже:
— Ану пацане, беріть, іште! Мині не жєлко!
А хлопці голодні… но мадяр си й думат:"Та може зїсти? Жерти хочу страшно… айбо гуцул ся пак идо мні пхати буде, ож єбати ся хоче… та гет ми вно не треба, потирплю."
А гайналь тоже жерти хоче:"Та нє! — думат си — не буду сесе їсти! Гуцул захоче секса, та буду му довжен… Айбо їсти хочу… Ануж най сись банош изїм, сила ми ся придаст у руках, та ся удобю даяк выд сего гуцула."
Поїв гайналь банош, сидят ушиткі дале мовчкы. Гуцул звідат гайналя:
— Но єк, поївсте банош?
— Айно, поїв им! — каже гайналь.
— И сила сє в руках придала?
— Айно!
— Тогди подержи мі мадєра доке я го єбати буду!

Парашутный інструктор успокоює сирохмана перед першым скоком:
-Не буйся нич, кой скочиш - страх пуйде!
Другый інструктор:
-Ай як, пуйде... у ґаті!

«Кой сидиш коло краснинької білявины — дві годины ти ся видят ги єдна мінута; кидь сядеш гузицив на шпор, та єдна мінута ти ся буде видіти ги дві годины.
Сесе и є выдносность»
— Алберт Ейнштейн

Єден старинькый професор помалы тяжко чампат улицьов. Раз коло него ся спират BMW, выдтіть выскокує прилизаный такый чоловік тай гойкат му:
— Професоре, дорогый муй, ци тямите ня? Я быв вашым ассистентом на катедрі, доку м не пушов у профком. Типирь у Радь завідуву клмітетом по науці. Приходіт ид мині а офіс, кавіль выпєме!
Професор почампав дале. Стопнув коло него Майбах. Вылізла з него жона доволна й гойкат:
— Професоре, дорогый, тямите ня? Была м аспірантков на вашуй катедрі, доку м не выйшла за нашого мера. Типирь але кащилі в Європі колекціонуву. Держіт візитку, заходіт пак ид мині аж будете у Франції, вина выпєме.
Радусный професор чампат улицив дале. Стопат коло него Роллс-Ройс, вылізат выдтіть такый тучнинькый чоловік и гойкат:
— Професоре, ци тямите ня? Быв им доцентом на вашуй катедрі, докі м не зачав торговати нафтов. Приходьте д мині на віллу, боґрач си навариме, віскарика си даме!
Професор накониць уже пудходит неспішно д своюй хыжи, и йдучи коло смітярькы, гойкат му якыйись бомжара:
— Професоре! Як здоровля, як ся маєте?
— Як?! — звідат професор — и вы тоже сьте робили на моюй катедрі??
— Як ото "робив"? Я там и типирь читаву!

Ведуть чулувіка на розстріл, дождь, вітер, слякоть, ун каже
- Но чи паскудна погода
Йому воєнный отвічає
- Хулі ты ся жалуєш мині іщи назад іти

-Петре, я ти перезвоню май пак, не годен им типир лаяти...

Ев фіґля.

Казах міґрант прийшов голосити ся на поліцію.

Поліцішта: Вы з Казахстану, ай?
Казах: Ай
Поліцішта: З котрого вароша?
Казах: Семіпалатінск
Поліцішта никат на него тай повів
-- Чуєте, кидь типирь выключу світло, зачнете ся світити?

Приходит чоловік ид дохторови:
— Дохторе! Заберіт ми половину мозґу!
— Но… айбо сяк не мож! Сесе дуже опасно! Тай ціле, нашто вам ото?
— Дохторе, но прошу вас! Я сяк булше не бируву! Я ся родив вундеркіндом, школу м закончив за три рокы, я не маву цімбору, не маву фрайирку… Я фурт рішаву задачі, руняня, доказуву теоремы… Я сяк не годен, поможіт ми! Забирьте ми гет половку мозґу!

Дохтор зобрав косиліум, чоловік убслідовали — йо, дійсно активность мозґа така, ож ун фурт убраблят даяку інформацію и ниґда не выдпочиват. А кидь забрати половину, тп ипен тої половкы, што ся вбстала, та її выстане на роботу на уровни обычного чилядника.
Провели операцію, забрали му половку.

Приходит пак чоловік через пув рока:
— Дохторе, забирьте ми щи єдну половку!
— Но тать як? Мы вам ачий уже забрали половину!
— Не помогло! Я типирь фурт пишу стихы, поемы, романы, повісти… пишу музику й образы, ліплю статуї! Заберіт ми щи єдну половину!
Но та робити нішто — забрали му щи половку выд того, што было.

Приходит ун зясь через пув года:
— Дохотре, я сяк не годен! Я типирь выдкрываву фурт нові химічні елементы, нові законы фізикы, нові файты рослин у ботаниці! Заберіт ми гет усьый мозоґ, инак я ся просто єбну!

Но робити нішто, забрали му вшиткі мозґы гет.

Через тыждинь по операції ун приходит и каже:
— мадяри не люди, форінти не гроші

Лиґінь, ніжно убнимавучи свою милу, звідат: «Ци я у тя первый?».
Може быти, — каже дівка, — так им и знала, ож уже м тя даґде віділа

Добрый ись чилядник.
Сесе ся бизувно пригодит.





другым людьом

Дідо ми колись уповів никого не слухати тай никому не вірити. Дале ун ищи штось казав, айбо я му вже не слухав тай не вірив

єден панк ся быв поздоровав из анімешником.


сяк ун став первым панком, што помыв си руку

Идут у купе дває: лиґінь тай дівка. Лиґінь ся не выдважує д нюй заговорити — сикотно му.
Намальовав ун перстом погар, и кладе знак вопроса. Дівка махнула головов. Выпили.
Дале ун намальовав ціґаретлик. Махнула. Закурили.
Дале уже дівка намальовала постіль тай поклала знак вопроса. Лиґінь у шокови:
— Як исьте ся дузнали ож я продаву бутор?

— айно
— пизда

Йосип Олексійович ДЗЕНДЗЕЛІВСЬКИЙ: автор три-томового Лінгвістичного Атласа українських народних говорів Закарпатської області, мапы ипен из котрого май часто видите на сьому каналі, має ныні днюху!!

яку бы лупину ун не нюс на первых сторінках первого тома свого Атласа, покорливо схыляву перед ним голову за його монструозну роботу по збераньови й увічніньови такого вилього числа ціннійшого языкового матеріала.

свойов роботов ун ся фест прислужив нашому народови й нашому наслідствови, за што му наохтема мусиме быти безмірно вдячні.

#дзендзелівський

сесе тот долбойоб котрый чинив карту на ріпу й крумплі