Вже багато сотень років офіцер в багатьох свідомих людей асоціюється з усвідомленням «офіцер - отже і пістолет». Звідки взялась традиція носіння пістолетів саме офіцерами? Як далі розвинулась традиція?
⏩А взялось воно від пруських, британських та французських кавалеристів. Не всі мали таку превілегію, але ті, хто добре підготувались до бою, мали сюрприз для опонента, який подумав, що «оп, зараз зарублю якогось пана». Кобури часто носились на сідлі. Іншим цікавим лайфхаком серед офіцерів було розміщення 2-4 пістолетів, так як вони довго перезаряджалися. Нормальний сюрприз для ворога? 16-17 столітття
⏩Вже з часом, в 18 столітті, деякі офіцери, які відзначились під час командування або просто були «мазаними» отримували особисті пістолети для самозахисту та символічного статусу. Британські офіцери почали отримувати перші револьвери.
⏩З початком першої світової більшість армій вже закріпили за офіцерами право на носіння пістолету та обовʼязкове їх носіння, як визнання статусу. Те саме й стосувалось нашого війська УНР. Наші офіцери тих часів могли носити ймовірно, аж ТРИ варіації пістолетів. Популярний серед імператорського офіцерства російської імперії – Mauser C96, Nagant M1895 – штатна зброя РІ, а також німецькі Luger P08.
⏩Друга Світова вже стала аксіомою тези «офіцер = пістолет». Серед британських офіцерів існувала мода на німецькі трофейні пістолети, так як ті були менш громіздкими і більш зручними. «Джон, ти реально носиш цей Wedley? Це державне лайно, знайди собі нормальний Люгер чи Вальтер!». Офіцери Люфтваффе носили з собою компактні карманні пістолети Walther PPK, що допомагав захиститись під час катапультації з літака. З таким пістолетом ходив Адольф 👀
⏩ Серед совєтів найпоширенішим був штатний пістолет ТТ (Тульський Токарєв). З часом його витіснив ПМ, так як ТТ мав не досконалу конструкцію та мав меншу компактність за свого конкурента.
➡️Нині, українське офіцерство продовжує традицію носіння пістолетів, але дуже часто відмовляється від них під час безпосередньої участі в бойових діях, в залежності від власних вподобань та специфіки завдання. Радянські ПМ витісняють серія «Форт», Glock, SIG Sauer та інші моделі.
P.S в моєму підрозділі навіть сержанти часто носять пістолети згідно штату. Тому це вже давно не превілегія виключно офіцерів. Проте вам, майбутня еліта, потрібно бути найкращими в їх використанні! Тоді не зʼявиться питань до доцільності на володіння цієї зброї вами.
Вже багато сотень років офіцер в багатьох свідомих людей асоціюється з усвідомленням «офіцер - отже і пістолет». Звідки взялась традиція носіння пістолетів саме офіцерами? Як далі розвинулась традиція?
⏩А взялось воно від пруських, британських та французських кавалеристів. Не всі мали таку превілегію, але ті, хто добре підготувались до бою, мали сюрприз для опонента, який подумав, що «оп, зараз зарублю якогось пана». Кобури часто носились на сідлі. Іншим цікавим лайфхаком серед офіцерів було розміщення 2-4 пістолетів, так як вони довго перезаряджалися. Нормальний сюрприз для ворога? 16-17 столітття
⏩Вже з часом, в 18 столітті, деякі офіцери, які відзначились під час командування або просто були «мазаними» отримували особисті пістолети для самозахисту та символічного статусу. Британські офіцери почали отримувати перші револьвери.
⏩З початком першої світової більшість армій вже закріпили за офіцерами право на носіння пістолету та обовʼязкове їх носіння, як визнання статусу. Те саме й стосувалось нашого війська УНР. Наші офіцери тих часів могли носити ймовірно, аж ТРИ варіації пістолетів. Популярний серед імператорського офіцерства російської імперії – Mauser C96, Nagant M1895 – штатна зброя РІ, а також німецькі Luger P08.
⏩Друга Світова вже стала аксіомою тези «офіцер = пістолет». Серед британських офіцерів існувала мода на німецькі трофейні пістолети, так як ті були менш громіздкими і більш зручними. «Джон, ти реально носиш цей Wedley? Це державне лайно, знайди собі нормальний Люгер чи Вальтер!». Офіцери Люфтваффе носили з собою компактні карманні пістолети Walther PPK, що допомагав захиститись під час катапультації з літака. З таким пістолетом ходив Адольф 👀
⏩ Серед совєтів найпоширенішим був штатний пістолет ТТ (Тульський Токарєв). З часом його витіснив ПМ, так як ТТ мав не досконалу конструкцію та мав меншу компактність за свого конкурента.
➡️Нині, українське офіцерство продовжує традицію носіння пістолетів, але дуже часто відмовляється від них під час безпосередньої участі в бойових діях, в залежності від власних вподобань та специфіки завдання. Радянські ПМ витісняють серія «Форт», Glock, SIG Sauer та інші моделі.
P.S в моєму підрозділі навіть сержанти часто носять пістолети згідно штату. Тому це вже давно не превілегія виключно офіцерів. Проте вам, майбутня еліта, потрібно бути найкращими в їх використанні! Тоді не зʼявиться питань до доцільності на володіння цієї зброї вами.
"There are several million Russians who can lift their head up from propaganda and try to look for other sources, and I'd say that most look for it on Telegram," he said. But Telegram says people want to keep their chat history when they get a new phone, and they like having a data backup that will sync their chats across multiple devices. And that is why they let people choose whether they want their messages to be encrypted or not. When not turned on, though, chats are stored on Telegram's services, which are scattered throughout the world. But it has "disclosed 0 bytes of user data to third parties, including governments," Telegram states on its website. Telegram was co-founded by Pavel and Nikolai Durov, the brothers who had previously created VKontakte. VK is Russia’s equivalent of Facebook, a social network used for public and private messaging, audio and video sharing as well as online gaming. In January, SimpleWeb reported that VK was Russia’s fourth most-visited website, after Yandex, YouTube and Google’s Russian-language homepage. In 2016, Forbes’ Michael Solomon described Pavel Durov (pictured, below) as the “Mark Zuckerberg of Russia.” For Oleksandra Tsekhanovska, head of the Hybrid Warfare Analytical Group at the Kyiv-based Ukraine Crisis Media Center, the effects are both near- and far-reaching. In 2014, Pavel Durov fled the country after allies of the Kremlin took control of the social networking site most know just as VK. Russia's intelligence agency had asked Durov to turn over the data of anti-Kremlin protesters. Durov refused to do so.
from de
