dope. hope. nope.

🔼 початок

В 1968 році в Німеччині було створено Соціалістичний колектив пацієнтів — обʼєднання пацієнтів та психотерапевтів, які звинувачували в провокації ментальних розладів не індивідуальні життєві події, а хворобливий стан суспільства внаслідок капіталізму. З часом їх заборонили як терористичну організацію, але концепція “антипсихіатрії” залишилася. Я хочу піти далі й оголосити ворогом не лише капіталізм (беззмістовну вірусну сутність, вічний двигун, що перетворює людську працю в самовиправдовувальну “економічну активність”), а й всю нашу технологічну цивілізацію. Friendship ended with cyberanarchism, now anarcho-primitivism is my best friend. Проблема не в прогресі як такому, а в його функціональному поєднанні з суспільними моделями, що користують людину як шматок пластиліну. 

Ми приречені вчитися штучним адаптивним стратегіям в наглухо їбанутому світі. Це як будувати замки на піску: ми перетинаємо пласти тяжкої нафти, щоб дістатися до зелених резервацій, ми заливаємо в очі синє світло, щоб мати можливість раз-двічі на рік вʼїбатися сонячними шотами, ми накидуємо собі ваги серед інших спітнілих тіл, бо не можемо подарувати нашим мʼязам нормальної динаміки.

Я вчуся бути один, бо постапокаліптична реальність уже навколо.

Ну а тепер я поїду крутити педалі.

Telegraph

Депрессия и антидепрессанты. Реальность и мифы.

Статистика относительно количества людей, страдающих от большого депрессивного расстройства (или, по другому, клинической депрессии; здесь и дальше под депрессией я буду подразумевать именно это понятие), разнится. Большинство исследователей сходится на том…

www.group-telegram.com/de/dope_hope_nope.com/1139

1.4K viewsedited  Sep 2 at 14:47

🔼 початок

В 1968 році в Німеччині було створено Соціалістичний колектив пацієнтів — обʼєднання пацієнтів та психотерапевтів, які звинувачували в провокації ментальних розладів не індивідуальні життєві події, а хворобливий стан суспільства внаслідок капіталізму. З часом їх заборонили як терористичну організацію, але концепція “антипсихіатрії” залишилася. Я хочу піти далі й оголосити ворогом не лише капіталізм (беззмістовну вірусну сутність, вічний двигун, що перетворює людську працю в самовиправдовувальну “економічну активність”), а й всю нашу технологічну цивілізацію. Friendship ended with cyberanarchism, now anarcho-primitivism is my best friend. Проблема не в прогресі як такому, а в його функціональному поєднанні з суспільними моделями, що користують людину як шматок пластиліну. 

Ми приречені вчитися штучним адаптивним стратегіям в наглухо їбанутому світі. Це як будувати замки на піску: ми перетинаємо пласти тяжкої нафти, щоб дістатися до зелених резервацій, ми заливаємо в очі синє світло, щоб мати можливість раз-двічі на рік вʼїбатися сонячними шотами, ми накидуємо собі ваги серед інших спітнілих тіл, бо не можемо подарувати нашим мʼязам нормальної динаміки.

Я вчуся бути один, бо постапокаліптична реальність уже навколо.

Ну а тепер я поїду крутити педалі.

BY dope. hope. nope.