Цікаво було послухати промову Хавьера Мілея , президента Аргентини, на щорічному саміті у Давосі.
Якщо коротко, виступ про протистояння з одного боку ідеології воукізму/соціалізму, якою, на думку Мілей, за останні десятиліття були по повній інфіковані країни Заходу, що призвело до роздування держави, обмеження свобод і втрат в економічному розвитку (зокрема через той же "зелений перехід"), і з іншого ідеології капіталізму/ лібералізму, що стояла за лаштунками економічного успіху західної цивілізації від часів першої індустріальної революції у 18-19 віці, і до якої слід повернутись аби зробити "Захід великим знов".
В контексті публічної дискусії, навіяної цим виступом, зазначу, що однією із основних проблем сучасного економічного дискурсу, як стосовно викладення оцінок/прогнозів/суджень, так і стосовно їх розуміння, є застосування до життя сучасних ідей застарілих вже класифікацій «-ізмів», викладених в підручниках з політекономії.
Водночас, сучасний розвиток політекономії і усвідомлення ідей в масах призвів до певного міксу, який не дозволяє рафінувати «ізм» політичної сили, виходячи з його усталеного сприйняття.
Так, праві, що виступають за традиційні сімейні цінності в повній мірі можуть підтримувати розширення соціальних програм за рахунок підвищення податків на багатих, а отже зменшення економічних свобод і збільшення держави, що раніше відповідало соціалістичній політиці. А ті, хто називають себе лібералами та виступають за розширення прав людини, можуть поєднувати це із достатньо жорсткою політикою квот для тих чи інших меншин, що знову ж таки зміцнює державу. Так само спрощенням є протиставлення бізнесу і держави, яка передусім захищає інтереси самого бізнесу, зокрема, від шахрайств і зловживань. Це не добре, і не погано. Це даність, яку треба сприйняти. Адже, життя стає складнішим, суспільство ускладнюється, складнішають виклики і наші їм відповіді. Тому слогани на кшталт «держава не вирішення проблем, а їх причина» або про владу на заході, яку захопили неомарксисти, слушні для 1890, а не для 2025 року.
Тому, найважливіше, сьогодні відійти від крайнощів в оцінках і найголовніше в рішеннях.
І це приводить нас до двох головних висновків: - шукаючи рецепти економічного розвитку, ми маємо відмовитися від спроб впровадження будь-яких «ізмів» та голих теорій, включаючи радикалізм, намагаючись адекватно та оптимально відповісти на поточні виклики виключно в межах тих інструментів і політик, які вже були успішно використані до нас у співставних умовах іншими, мають чітки обрахунки та мінімальний ризик; - зміцнюючи державу при досягненні тих чи інших політичних цілей, ми маємо памʼятати про баланс інтересів різних соціальних груп, і про те, що від демократії до левіафана лише один невеличкий крок та, згідний, не захоплюватись надто збільшенням державних повноважень, що у нашому окремому випадку означає концентрацію передусім на забезпеченні верховенства права у всій його проявах. Для всіх.
Цікаво було послухати промову Хавьера Мілея , президента Аргентини, на щорічному саміті у Давосі.
Якщо коротко, виступ про протистояння з одного боку ідеології воукізму/соціалізму, якою, на думку Мілей, за останні десятиліття були по повній інфіковані країни Заходу, що призвело до роздування держави, обмеження свобод і втрат в економічному розвитку (зокрема через той же "зелений перехід"), і з іншого ідеології капіталізму/ лібералізму, що стояла за лаштунками економічного успіху західної цивілізації від часів першої індустріальної революції у 18-19 віці, і до якої слід повернутись аби зробити "Захід великим знов".
В контексті публічної дискусії, навіяної цим виступом, зазначу, що однією із основних проблем сучасного економічного дискурсу, як стосовно викладення оцінок/прогнозів/суджень, так і стосовно їх розуміння, є застосування до життя сучасних ідей застарілих вже класифікацій «-ізмів», викладених в підручниках з політекономії.
Водночас, сучасний розвиток політекономії і усвідомлення ідей в масах призвів до певного міксу, який не дозволяє рафінувати «ізм» політичної сили, виходячи з його усталеного сприйняття.
Так, праві, що виступають за традиційні сімейні цінності в повній мірі можуть підтримувати розширення соціальних програм за рахунок підвищення податків на багатих, а отже зменшення економічних свобод і збільшення держави, що раніше відповідало соціалістичній політиці. А ті, хто називають себе лібералами та виступають за розширення прав людини, можуть поєднувати це із достатньо жорсткою політикою квот для тих чи інших меншин, що знову ж таки зміцнює державу. Так само спрощенням є протиставлення бізнесу і держави, яка передусім захищає інтереси самого бізнесу, зокрема, від шахрайств і зловживань. Це не добре, і не погано. Це даність, яку треба сприйняти. Адже, життя стає складнішим, суспільство ускладнюється, складнішають виклики і наші їм відповіді. Тому слогани на кшталт «держава не вирішення проблем, а їх причина» або про владу на заході, яку захопили неомарксисти, слушні для 1890, а не для 2025 року.
Тому, найважливіше, сьогодні відійти від крайнощів в оцінках і найголовніше в рішеннях.
І це приводить нас до двох головних висновків: - шукаючи рецепти економічного розвитку, ми маємо відмовитися від спроб впровадження будь-яких «ізмів» та голих теорій, включаючи радикалізм, намагаючись адекватно та оптимально відповісти на поточні виклики виключно в межах тих інструментів і політик, які вже були успішно використані до нас у співставних умовах іншими, мають чітки обрахунки та мінімальний ризик; - зміцнюючи державу при досягненні тих чи інших політичних цілей, ми маємо памʼятати про баланс інтересів різних соціальних груп, і про те, що від демократії до левіафана лише один невеличкий крок та, згідний, не захоплюватись надто збільшенням державних повноважень, що у нашому окремому випадку означає концентрацію передусім на забезпеченні верховенства права у всій його проявах. Для всіх.
BY Данило Гетманцев
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
The channel appears to be part of the broader information war that has developed following Russia's invasion of Ukraine. The Kremlin has paid Russian TikTok influencers to push propaganda, according to a Vice News investigation, while ProPublica found that fake Russian fact check videos had been viewed over a million times on Telegram. A Russian Telegram channel with over 700,000 followers is spreading disinformation about Russia's invasion of Ukraine under the guise of providing "objective information" and fact-checking fake news. Its influence extends beyond the platform, with major Russian publications, government officials, and journalists citing the page's posts. The message was not authentic, with the real Zelenskiy soon denying the claim on his official Telegram channel, but the incident highlighted a major problem: disinformation quickly spreads unchecked on the encrypted app. Telegram does offer end-to-end encrypted communications through Secret Chats, but this is not the default setting. Standard conversations use the MTProto method, enabling server-client encryption but with them stored on the server for ease-of-access. This makes using Telegram across multiple devices simple, but also means that the regular Telegram chats you’re having with folks are not as secure as you may believe. He said that since his platform does not have the capacity to check all channels, it may restrict some in Russia and Ukraine "for the duration of the conflict," but then reversed course hours later after many users complained that Telegram was an important source of information.
from de
