Сьогодні в рубриці "Спогади про Героя" розповідаємо про Степана Хрущака на псевдо "Норд", мешканця села Заболоття на Львівщині.

Перед початком повномасштабного вторгнення російських окупантів Степан декілька років жив та працював у Норвегії, але в лютому 22-го швидко зібрав речі і повернувся в Україну, щоб стати на її захист. Служив у 4 роті 2 єгерського батальйону 🐻68 ОЄБр.

Побратими згадують "Норда" як вправного, безстрашного та надійного воїна, який вмів чітко досягати своїх цілей. Він не любив гаяти часу, швидко аналізував і завжди діяв так, як вважав за потрібне.

"Док" ділиться спогадами:

"До великої війни Степан служив у Нацгвардії, тож він добре розбирався у видах зброї і чудово вмів її пристрілювати, мав до цього неабиякий хист. А у вільний час завжди відточував свої бойові вміння.

Ми всюди були разом: і жили в бліндажах, і ходили на позиції. Разом ми були під Вугледаром і штурмували Павлівку. Я на той час був бойовим медиком, а "Норд" - снайпером, пізніше працював з АГС. Він був дуже завзятим і бойовим хлопцем, бувало таке, що я його навіть пригальмовував, щоб він не ліз, куди не треба. А він переважно відповідав: треба якнайбільше побити тих під@рів.

Пам’ятаю, як в Павлівці прибігає Степан і доповідає, що треба допомогти з пораненим. Вони тоді з Пашею його перетягували, а я їх прикривав, і в якийсь момент над нами завис дрон. "Норд" запитав по рації, чи він наш, і в той момент дрон кидає на них скид. Тоді їх і поранило. А після лікування і реабілітації наш Степан повернувся в стрій. На таких хлопцях-добровольцях дотепер і тримається армія. Вони – цвіт нашої нації".

Історію останнього бойового виходу Героя розповідає "Захар", який тоді брав участь в евакуації поранених:

"Він взагалі не мав бути в Благодатному. "Норд" сам напросився туди на виїзд в групі з дев'яти людей. Село було поділено на сектори, і їхнім завданням було зачистити сектор біля школи. Потім групу розділили на три. Це все відбувалося вночі: "Норд", "Дід" та "Дієго" зачистили хату біля школи. Як з'ясувалося пізніше, моzкальня їх пропустила і вдарила в спину. Це була засідка.

Йшов бій. "Норд" гадав, що це можливо стріляють свої, тому вийшов на рацію сказати, щоб зупинили вогонь. Наші тоді припинили стріляти, а моzкальня – ні, і під час того жорсткого бою "Норд" був важко поранений. "Дід" та "Дієго" відстрілювались з другої сторони хати, але під ранок були також тяжко поранені в ноги, що взагалі не могли пересуватись.

В якийсь момент вони побачили, як ворог впритул добив непритомного "Норда". Згодом і до них пішов цей же моzкаль і наказав здаватись. Але хлопці знали, що йде підмога, тому схитрували та вбили гада. На ранок заїхали нові групи та зачистили сектор школи. "Дієго" і "Діда" евакуювали. Вони пройшли операції, їм вдалося вижити. А "Норда", на превеликий жаль, в той день ми втратили".

Це було 10 червня 2023 року. Степан Хрущак у віці 29 років віддав своє життя за вільну Україну. Він так і не встиг розписатися зі своєю нареченою.

Вічна пам’ять і слава Воїну!

Telegram / Facebook / Instagram / YouTube / TikTok / Донат

Президент України Володимир Зеленський підписав Указ про присвоєння молодшому сержанту Віктору Стельмаху (позивний "Саба") звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).

Віктор розпочав свій бойовий шлях у 🐻68 ОЄБр як стрілець-гранатометник, а вже 10 квітня 2023 року перевівся до роти ударних безпілотних авіаційних комплексів, ставши одним із засновників підрозділу 🐝"Шершні Довбуша". Він першим почав знищувати противника за допомогою скидів з дронів та надалі передавав свої знання і досвід новоприбулим бійцям.

У червні 2023 року "Саба" брав участь у літньому контрнаступі біля с. Благодатне Донецької області. З липня по листопад 23-го виконував бойові завдання в районі Райгородки та Новоєгорівки на Луганщині. На той час він уже мав на рахунку 460 знищених та 540 поранених окупантів, знищену техніки в кулькості чотирьох БМП-2, двох танків Т-80 та двох БТР-82А.

30 листопада 2023 року Віктор звільнився з військової служби за сімейними обставинами. У цивільному житті продовжував займатися збиранням FPV-дронів, підтримував "Шершнів", залучаючи волонтерів і самостійно доставляючи БПЛА на фронт. Згодом не витримав і знову повернувся в рідний підрозділ, який вже бився на Покровському напрямку. "Саба" сформував новий екіпаж та зі ще більшою завзятістю виконував завдання одне за одним, щоб знищити якнайбільше ворогів.

18 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання отримав поранення, несумісні з життям, від ворожого FPV-дрона.

Молодший сержант Віктор Стельмах став прикладом відваги, честі та самопожертви для своїх побратимів. Його вчинки та служіння Україні назавжди залишаться в пам’яті тих, хто знав його особисто, і закарбуються в історії боротьби за нашу незалежність!

Telegram / Facebook / Instagram / YouTube / TikTok / Донат

Студенти Західноукраїнського національного університету (м.Тернопіль) мали унікальну можливість зустрітися з військовими 🐻68-ї окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша. Захисники України поділилися своїм бойовим досвідом, розповіли про історію створення бригади, особливості служби та можливості, які відкриває військова кар’єра.

"Жоден союз нам не допоможе, поки ми самі собі не допоможемо. Отак працює всюди — у житті і в будь-якій справі. У кожного є сім’я, у кожного є родина, і захищатися потрібно. Тому кожен має для себе щось розуміти, знати, чого він хоче і де себе бачить", — наголосив на зустрічі начальник відділення рекрутингу 68 ОЄБр Сергій Мильо.

Він розповів, що до війська приходять люди з різних сфер життя — вчителі, робітники, підприємці. Проте всі працюють разом, підтримуючи один одного:

"Військова служба — це не просто тебе закрили в бліндажі, і ти сидиш там, відстрілюєшся. Це перспектива, бо завжди є можливість професійного розвитку. У нас регулярно відбуваються курси підвищення кваліфікації, навчання у Києві та перекваліфікація. Війна — це не лише окопи, це ще й навички, самовдосконалення. А ще — не втрачати позицій і не пасти задніх".

За словами Сергія, зараз у війську є велика нестача молодих командирів та офіцерів. Люди з вищою освітою можуть отримати офіцерське звання, пройшовши відповідні курси.

"Я сам потрапив у армію солдатом, але командири звернули увагу: молодий, амбітний, маю вищу освіту. Два місяці курсів — і здобуваєш офіцерське звання. Спочатку я став командиром кулеметного взводу, півтора року ним пробув. Після поранення вже не можу бігати з кулеметом, але мене не залишили поза штатом, навпаки — дали нову посаду, відправляють на навчання. У війську важливо працювати злагоджено та ефективно", — зазначив боєць.

Ця зустріч змусила присутніх задуматись над важливістю єдності й підтримки. Військові закликали студентів розвиватись, бути свідомими та готовими до викликів, що стоять перед країною.

📸 Відділ інформації та зв'язків з громадськістю ЗУНУ

Telegram / Facebook / Instagram / YouTube / TikTok / Донат