group-telegram.com/levkoniy/6372
Last Update:
Нечуйвітер
Я знаю,
що руки мої
не танцюють
без тебе.
Приходжу любити
зламане страхом та гнівом,
приходжу любити
зламані тіло та ніжність,
а там — анемони
чекають заходу сонця;
а там — первоцвіти
корінням чіпляють за рани.
Ти — спалені рештки,
зруйноване заспане місто;
але я іду
по бруківці скаліченій градом,
і бачу як квіти
залижуть рани асфальту,
і бачу крізь час
як ти станеш старим і красивим.
Дай мені розбудити,
дозволь цілувати,
дай мені розібрати
твій світ, яким його знаєш.
Ти думав,
що більше нічого
для інших
не маєш,
але я і це заберу
в свої соки та стебла.
Я змушу тебе посміхнутись
оскалом без шкіри,
я з'їм навіть це:
мінерали кісток пожовтілих;
і тіло твоє спалахне
в нечуйвітер червневий.
О, квітко,
ходімо любити Сонце зі мною!
І ми затанцюємо легкістю
в наших обіймах.
#вірші #nudes
BY левконій шепіт
Share with your friend now:
group-telegram.com/levkoniy/6372