Антон ШВЕЦЬ (Шуецький канал)

Ну тепер про помиральні ями і чому нам там подобається.

Наш мозок став розумним, з вищою когнітивною діяльністю, випадково. Ну просто так сталося, до цього моменту незрозуміло чому і що саме було поштовхом. Мені подобається версія, що ми програли еволюційну боротьбу абізянам за ліс, і були витиснені на узбережжя якогось озера. Але я давно не перевіряв чи ця версія ще не спростована.

Так ось до моменту, як ми стали розумними, основним завданням центральної нервової системи(ЦНС), була оцінка ризиків у побудованій ЦНС моделі світу. А наша ЦНС саме що створювалася для побудови моделі світу. Бо наші очі бачать двовимірну картинку(майже, плюс паралакс від бінокулярного бачення), яку ЦНС перетворює у нашій голові у тривимірну. І мозок саме будував модель світу, з відстанями, кольорами якщо потрібно, класифікацією об’єктів і всім таким.

І коли розуму у ссавців ще не було, мозок працював окей. Це там типу тигр, від нього ховайся. Це здобич, на неї полюй. Це яблуко, його зривай. Це самка, її приваблюй. І помилка для мозку не була проблемою, бо знають ще у яслях малі діти, що краще перебдіть, ніж недобдіти. Без гормональної заумі, завдання ЦНС це зреагувати на ризик(або можливість), від того ризику ухилитися або перемогти, і отримати для організму задоволення від вирішеної задачі. Їсти, перемагати, збігати від небезпеки, розпліднюватися і всяке таке інше до сих пір викликають в нас задоволення. Примарний там був тигр у кущах чи реальний, було пофіг, бо ти якщо від нього спітляв, мозок дарував тобі насолоду все одно.

А от коли розум з’явився почалися проблеми. Бо тепер ми будували модель не тільки реального світу з тиграми, а і моделі вигаданих світів. І у свою модель, у своїй голові, ми поселили видуманого тигра. Просто замислитесь над тим фактом, що ми взагалі живемо у світі абстракцій, тобто речей які існують ТІЛЬКИ у головах людей. Ось дивіться мій любимий приклад.

Автомобіль настільки ж реальний наскільки реальний і тигр. Він може вас вбити, якщо наїде на вас. Це реальна небезпека. Але автомобіль живе по вигаданих правилах, тому що всередині автомобілю водій або ШІ замість водія, живе у примарному світі правил дорожнього руху. Правила дорожнього руху це абстракція. Їх не існує без людей, які здатні їх прочитати та домовитися по ним жити. Автомобіль реальний, а правила це вигадана абстракція. Але якщо ви не живете за правилами цієї абстракції, просто нагадаю вам, що автомобілі тепер вбивають набагато більше людей ніж тигри. І ми самі вчимо правила дорожнього руху, і навчаємо їм наших дітей. Бо без цього вони помруть.

І більшість з того, що вас оточує і що насправді впливає на ваше життя це абстракції. Держави та кордони, кримінальний кодекс та суддівська система, гроші та економіка, ЗМІ та політики – все це в першу чергу і здебільшого абстракції вигаданого світу. Світу, який існує лише у головах людей. Це просто якась інформація.

Але так як вона живе у вашій голові, то тепер від вигаданого тигру неможливо втекти і, відповідно, неможливо отримати задоволення. Ну якщо нема певної практики. Негативне підкріплення ми маємо постійно, бо так побудований наш мозок мільйонами років еволюції. А от позитивне отримати вже не так просто, якщо ви самі не вмієте собі доводити, що ви від тигра втекли. Бо він живе у вашій голові.

Мільйони років все було просто. Мозок потрібен аби реагувати на ризики та можливості, які були здебільшого реальними. Ось їжа, ось небезпека. Бийся або біжи. Їж або втікай. А тепер все не так, тигр вже давно у нашій голові.

Наш старенький мозок не дуже був готовий до соціальної еволюції, яка швидша за біологічну на порядки. Ми створюємо нові світи набагато швидше, ніж біологічна еволюція встигає щось там змінювати у генотипі та фенотипі.

Наш мозок і гормональний апарат, який на нього працює, просто не вивозить завдання сучасного світу, який ми і самі створили. І освіта не дуже допомагає, принаймні базова.

www.group-telegram.com/de/readshvets.com/2775

9.6K viewsFeb 19 at 15:27

Ну тепер про помиральні ями і чому нам там подобається.

Наш мозок став розумним, з вищою когнітивною діяльністю, випадково. Ну просто так сталося, до цього моменту незрозуміло чому і що саме було поштовхом. Мені подобається версія, що ми програли еволюційну боротьбу абізянам за ліс, і були витиснені на узбережжя якогось озера. Але я давно не перевіряв чи ця версія ще не спростована.

Так ось до моменту, як ми стали розумними, основним завданням центральної нервової системи(ЦНС), була оцінка ризиків у побудованій ЦНС моделі світу. А наша ЦНС саме що створювалася для побудови моделі світу. Бо наші очі бачать двовимірну картинку(майже, плюс паралакс від бінокулярного бачення), яку ЦНС перетворює у нашій голові у тривимірну. І мозок саме будував модель світу, з відстанями, кольорами якщо потрібно, класифікацією об’єктів і всім таким.

І коли розуму у ссавців ще не було, мозок працював окей. Це там типу тигр, від нього ховайся. Це здобич, на неї полюй. Це яблуко, його зривай. Це самка, її приваблюй. І помилка для мозку не була проблемою, бо знають ще у яслях малі діти, що краще перебдіть, ніж недобдіти. Без гормональної заумі, завдання ЦНС це зреагувати на ризик(або можливість), від того ризику ухилитися або перемогти, і отримати для організму задоволення від вирішеної задачі. Їсти, перемагати, збігати від небезпеки, розпліднюватися і всяке таке інше до сих пір викликають в нас задоволення. Примарний там був тигр у кущах чи реальний, було пофіг, бо ти якщо від нього спітляв, мозок дарував тобі насолоду все одно.

А от коли розум з’явився почалися проблеми. Бо тепер ми будували модель не тільки реального світу з тиграми, а і моделі вигаданих світів. І у свою модель, у своїй голові, ми поселили видуманого тигра. Просто замислитесь над тим фактом, що ми взагалі живемо у світі абстракцій, тобто речей які існують ТІЛЬКИ у головах людей. Ось дивіться мій любимий приклад.

Автомобіль настільки ж реальний наскільки реальний і тигр. Він може вас вбити, якщо наїде на вас. Це реальна небезпека. Але автомобіль живе по вигаданих правилах, тому що всередині автомобілю водій або ШІ замість водія, живе у примарному світі правил дорожнього руху. Правила дорожнього руху це абстракція. Їх не існує без людей, які здатні їх прочитати та домовитися по ним жити. Автомобіль реальний, а правила це вигадана абстракція. Але якщо ви не живете за правилами цієї абстракції, просто нагадаю вам, що автомобілі тепер вбивають набагато більше людей ніж тигри. І ми самі вчимо правила дорожнього руху, і навчаємо їм наших дітей. Бо без цього вони помруть.

І більшість з того, що вас оточує і що насправді впливає на ваше життя це абстракції. Держави та кордони, кримінальний кодекс та суддівська система, гроші та економіка, ЗМІ та політики – все це в першу чергу і здебільшого абстракції вигаданого світу. Світу, який існує лише у головах людей. Це просто якась інформація.

Але так як вона живе у вашій голові, то тепер від вигаданого тигру неможливо втекти і, відповідно, неможливо отримати задоволення. Ну якщо нема певної практики. Негативне підкріплення ми маємо постійно, бо так побудований наш мозок мільйонами років еволюції. А от позитивне отримати вже не так просто, якщо ви самі не вмієте собі доводити, що ви від тигра втекли. Бо він живе у вашій голові.

Мільйони років все було просто. Мозок потрібен аби реагувати на ризики та можливості, які були здебільшого реальними. Ось їжа, ось небезпека. Бийся або біжи. Їж або втікай. А тепер все не так, тигр вже давно у нашій голові.

Наш старенький мозок не дуже був готовий до соціальної еволюції, яка швидша за біологічну на порядки. Ми створюємо нові світи набагато швидше, ніж біологічна еволюція встигає щось там змінювати у генотипі та фенотипі.

Наш мозок і гормональний апарат, який на нього працює, просто не вивозить завдання сучасного світу, який ми і самі створили. І освіта не дуже допомагає, принаймні базова.

BY Антон ШВЕЦЬ (Шуецький канал)