Terra Kozakorum

​​Адмін на Святвечір дев'яносто якогось там року, сьогодні теж вдома🥰

З того часу я не сильно помінявся🤫

З дійових осіб сімейного кола, лишилась лише бабуся в якої я на руках ❤️ і сьогодні дєльно видала 500 грн колядки, за шо ми з нею перевернули за комір по чарці віскі.

Прадід-фронтовик уже в кондиції після улюблених колядок, співати не менш улюблені "Ой гиля-гиля - гусоньки на став", з своєю сестрою, праворуч нього, що покинула цей світ 2 роки тому як раз на Святвечір🙏

Прабабця вже відібрала в діда сулію, що вкупі з попередніми декораціями виглядало так:

*Сьорбає дід чарчину на празник*

"Баба: - Шо ти скривився як лиха година?

Дід: Так ніякий же сатана так як ти не п'є, Галько.

*Баба хряцає 100 грам залпом, і оком не повела*

Дід: - Галько, то ти ж умреш!

Баба: - Ти ж Купрію, сто год п'єш, а ще досі не вмер!"

Зранку з дідом, якому вже крепко за 80 (1915 р.н), що з бабою пережили 2 світові війни, ліворуцію і 3 Голодомори з післявоєнним вовчим квитком за полон, та паспортом лише в 70-х роках - уже був як огірочок і ледь розвиднівшись, ми вже йшли КОЛЯДУВАТЬ по родичам і сусідам. Прабабця зі знанням діла проводжало чоловіка словами:

- Купрію! Ти хоч налигача вдінь (так бабця ніжно називала краватку), щоб дитині було тебе як додому вести!

У відповідь дід багатозначно і з любов'ю крутив бабі дулею і тою ж рукою крутив біля скроні, закріплюючи сентенцією: "ДУРНОМУ БРАТ!".

Взявши діда за дебелу натружену століттям долоню, ми йшли "на дєло", ходячи від хати до хати, де мені як найменшенькому, та й з поважним таким супроводом давали величезний по моїм тодішнім міркам прикуп, а діду гранчак "на колядку", я волочив кульок канхветів і розперезаного веселого, співаючого аксакала-колядника до рідного двору.

За кадром молоді батьки, брат і ще з десяток родичів і сусідів.

Україна, Київщина, Кучмізм, 7-е січня, Різдво. Мир. Так добре - наче цього ніколи не було і все приснилось мені в якомусь прекрасному сні.

Але було, і обов'язково буде!

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!

www.group-telegram.com/de/terra_kozakorum.com/1535

471 viewsedited  Jan 6 at 23:43

​​Адмін на Святвечір дев'яносто якогось там року, сьогодні теж вдома🥰

З того часу я не сильно помінявся🤫

З дійових осіб сімейного кола, лишилась лише бабуся в якої я на руках ❤️ і сьогодні дєльно видала 500 грн колядки, за шо ми з нею перевернули за комір по чарці віскі.

Прадід-фронтовик уже в кондиції після улюблених колядок, співати не менш улюблені "Ой гиля-гиля - гусоньки на став", з своєю сестрою, праворуч нього, що покинула цей світ 2 роки тому як раз на Святвечір🙏

Прабабця вже відібрала в діда сулію, що вкупі з попередніми декораціями виглядало так:

*Сьорбає дід чарчину на празник*

"Баба: - Шо ти скривився як лиха година?

Дід: Так ніякий же сатана так як ти не п'є, Галько.

*Баба хряцає 100 грам залпом, і оком не повела*

Дід: - Галько, то ти ж умреш!

Баба: - Ти ж Купрію, сто год п'єш, а ще досі не вмер!"

Зранку з дідом, якому вже крепко за 80 (1915 р.н), що з бабою пережили 2 світові війни, ліворуцію і 3 Голодомори з післявоєнним вовчим квитком за полон, та паспортом лише в 70-х роках - уже був як огірочок і ледь розвиднівшись, ми вже йшли КОЛЯДУВАТЬ по родичам і сусідам. Прабабця зі знанням діла проводжало чоловіка словами:

- Купрію! Ти хоч налигача вдінь (так бабця ніжно називала краватку), щоб дитині було тебе як додому вести!

У відповідь дід багатозначно і з любов'ю крутив бабі дулею і тою ж рукою крутив біля скроні, закріплюючи сентенцією: "ДУРНОМУ БРАТ!".

Взявши діда за дебелу натружену століттям долоню, ми йшли "на дєло", ходячи від хати до хати, де мені як найменшенькому, та й з поважним таким супроводом давали величезний по моїм тодішнім міркам прикуп, а діду гранчак "на колядку", я волочив кульок канхветів і розперезаного веселого, співаючого аксакала-колядника до рідного двору.

За кадром молоді батьки, брат і ще з десяток родичів і сусідів.

Україна, Київщина, Кучмізм, 7-е січня, Різдво. Мир. Так добре - наче цього ніколи не було і все приснилось мені в якомусь прекрасному сні.

Але було, і обов'язково буде!

ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!

BY Terra Kozakorum