Дневники Артема Дериглазова

Мене звуть Артем Дериглазов. За часів Януковича мене заарештували за перестрілку з тодішньою міліцією. За мою безкомпромісну патріотичну позицію мене переслідували не тільки перевертні в погонах, але і російська ФСБ. За гратами я не забув про свої ідеали і завжди щиро намагався бути корисним нашій Батьківщині. Часто - лише словом, але часом, коли міг - і реальним ділом.

З недавніх новин я дізнався, що у Харкові СБУ виявила сховок, у якому зберігались двигуни та запчастини до танків на суму 1,5 мільйона доларів. Все це збирав лідер місцевої партії Шарія Володимир Плєтньов. Він збирався передати це майно російській армії щоб допомогти їм захопити місто.

Це далеко не перший злочин Плєтньова, але силові структури на нього належним чином відреагували вперше. Плєтньов став суддею давно, ще за часів закату радянської епохи. Протягом багатьох років він систематично займався хабарництвом, покривав злочинців та позбавляв свободи невинуватих. І все це йому раз за разом сходило з рук.

У 2014 році він прийняв активну участь у звільненні сепаратистів, які захопили обласну раду.

У 2017 році він засудив мене до довічного позбавлення волі.

Засідання за участі Плєтньова найбільше запам'ятались мені абсолютним беззаконням. Він міг нагнати "Беркута" та не допустити до зали представників суспільства. У дусі кремлівських методичок обзивав патріотів, що прийшли підтримати мене, "фашистами". Свавільно вигнав зі справи мого адвоката.

На його телефоні незмінно під час дзвінків грав гімн СРСР. Він ненавидів усе українське і навіть не вважав за потрібне це приховувати. Йому було мало позбавити мене права на захист та засудити. Через свої зв'язки серед луганських сепаратистів він організував вбивство мого адвоката, яка проживала на тимчасово непідконтрольній території.

Війна розставила все по місцям, зірвала маски та проявила справжнє обличчя кожного. Ще у перший день, 24 лютого, я написав заяву адресовану Президенту щодо мобілізації мене, як лейтенанта ЗСУ. Я просив надати мені можливість битись на фронті. Просив мобілізувати мене і командир однієї з військових частин. Тим часом Плєтньов готувався до приходу російської армії, організовував її забезпечення та мріяв про посаду в якій-небудь "народній республіці".

У 2018 році я написав вірш, у якому казав, що Плєтньов має два шляхи - втікати або сісти в тюрму. Тоді це здавалось жартом. Сьогодні це стало об'єктивною реальністю.

Я прошу усіх небайдужих розповсюдити цей текст, щоб справедливість перемогла. Дайте мені можливість битись з окупантами, а справжній злочинець та заклятий ворог нашої Батьківщини хай буде притягнутий до відповідальності за всією суворістю закону.

Telegram

Дневники Артема Дериглазова

www.group-telegram.com/us/deriglazovartem.com/260

94.7K viewsApr 29, 2022 at 14:38

Мене звуть Артем Дериглазов. За часів Януковича мене заарештували за перестрілку з тодішньою міліцією. За мою безкомпромісну патріотичну позицію мене переслідували не тільки перевертні в погонах, але і російська ФСБ. За гратами я не забув про свої ідеали і завжди щиро намагався бути корисним нашій Батьківщині. Часто - лише словом, але часом, коли міг - і реальним ділом.

З недавніх новин я дізнався, що у Харкові СБУ виявила сховок, у якому зберігались двигуни та запчастини до танків на суму 1,5 мільйона доларів. Все це збирав лідер місцевої партії Шарія Володимир Плєтньов. Він збирався передати це майно російській армії щоб допомогти їм захопити місто.

Це далеко не перший злочин Плєтньова, але силові структури на нього належним чином відреагували вперше. Плєтньов став суддею давно, ще за часів закату радянської епохи. Протягом багатьох років він систематично займався хабарництвом, покривав злочинців та позбавляв свободи невинуватих. І все це йому раз за разом сходило з рук.

У 2014 році він прийняв активну участь у звільненні сепаратистів, які захопили обласну раду.

У 2017 році він засудив мене до довічного позбавлення волі.

Засідання за участі Плєтньова найбільше запам'ятались мені абсолютним беззаконням. Він міг нагнати "Беркута" та не допустити до зали представників суспільства. У дусі кремлівських методичок обзивав патріотів, що прийшли підтримати мене, "фашистами". Свавільно вигнав зі справи мого адвоката.

На його телефоні незмінно під час дзвінків грав гімн СРСР. Він ненавидів усе українське і навіть не вважав за потрібне це приховувати. Йому було мало позбавити мене права на захист та засудити. Через свої зв'язки серед луганських сепаратистів він організував вбивство мого адвоката, яка проживала на тимчасово непідконтрольній території.

Війна розставила все по місцям, зірвала маски та проявила справжнє обличчя кожного. Ще у перший день, 24 лютого, я написав заяву адресовану Президенту щодо мобілізації мене, як лейтенанта ЗСУ. Я просив надати мені можливість битись на фронті. Просив мобілізувати мене і командир однієї з військових частин. Тим часом Плєтньов готувався до приходу російської армії, організовував її забезпечення та мріяв про посаду в якій-небудь "народній республіці".

У 2018 році я написав вірш, у якому казав, що Плєтньов має два шляхи - втікати або сісти в тюрму. Тоді це здавалось жартом. Сьогодні це стало об'єктивною реальністю.

Я прошу усіх небайдужих розповсюдити цей текст, щоб справедливість перемогла. Дайте мені можливість битись з окупантами, а справжній злочинець та заклятий ворог нашої Батьківщини хай буде притягнутий до відповідальності за всією суворістю закону.

BY Дневники Артема Дериглазова