🕯104 роковини вбивства батька «Щедрика» 🎶

2️⃣3️⃣ січня 1️⃣9️⃣2️⃣1️⃣ року в с. Марківка Гайсинського району на Вінниччині підступно був вбитий український композитор, хоровий диригент, піаніст, педагог, збирач музичного фольклору, громадський діяч, автор широковідомих хорових обробок українських народних пісень, серед яких славнозвісний і всесвітньовідомий «Щедрик» — Микола Дмитрович Леонтович.

В ніч вбивства до композитора напросився заночувати агент Всеросійської надзвичайної комісії з боротьби із контрреволюцією Афанасій Грищенко. Певна річ, що добродушний мелодист не залишив на морозі подорожуючого чоловіка і дав йому прихисток.

Вранці Грищенко «подякував» Миколі Дмитровичу — після пограбування будинку маестро був застрелений, про що пізніше в рапорті на ім’я начальника міліції Подільської губернії буде написано: «В ночь на 23-е января агент уездчека Грищенко выстрелом из винтовки убил сына священника с. Марковки, Кубличской волости Николая Леонтовича 43-х лет, у которого Грищенко ночевал…».

За радянського режиму правда щодо смерті сина подільського священника Димитрія Феофановича Леонтовича, певна річ, не просто була прихована, але і спотворена. Зокрема вказували, нібито вбивство мало побутовий характер, а вбивцями в різних «ізвєстно-правдивих» джерелах виступали то білогвардійці, то петлюрівці.

Лише із падінням тоталітарного режиму СРСР були віднайдені й оприлюднені факти зумисного вбивства органами ВЧК славетного Миколи Леонтовича — автора «Щедрика», який, до речі, був написаний на Донеччині у пристанційному селищі Гришине (нині — м. Покровськ, на гербі і прапорі якого зокрема зображена та сама ластівочка).

Упокóй, Гóсподu, дýшу рабà Свогò Мuколáя
на мíсці свíтлім і прохолóднім,
на лóні без бóлю і печáлі,
алé де рáдість Твоя невuчéрпна ✨

Ні, ми нікуди не пропали. Просто працювали над великим і складним текстом🧑‍🎓
Бо дуже хочеться, аби Діалог виходив на більш інтелектуальний рівень. Тим паче є, що обговорювати.

Війна руйнує все. У тому числі комунікацію. Люди одне одного не слухають, не чують і не довіряють. Навіть довкола Церкви і в Церкві.

І попри небажання слухати, від нашої Церкви зараз вимагають всього і всякого. На що одна частина церковного народу, цілком очікувано, чинить опір і виступає проти будь-яких кроків і дій. А інша частина прагне змін, вважаючи їх давно назрілими.

Церква не може застигнути в сталих формах. Але й відповідати всім уявленням про те, як має бути, вона теж не зобов’язана.

Ми дійсно хочемо комунікації та балансу. Саме тому пропонуємо чесну розмову з неупередженим фахівцем.

Зустрічайте. Всесвітньо відома професорка історії, випускниця Гарварда, Колумбійського університету, авторка статей і монографій з історії православ’я, донька вихідців з України, народжена в США, — Надія Борисівна КИЦЕНКО.

Велике інтерв’ю з нею є українською

Російською.

Для тих, у кого поки що Діалог.ТУТ не відкривається, дублюємо текст українською в Телеграф.

«Це все почалося після VII століття.
Як ми знаємо, за словами Спасителя, ми повинні прощати одне одного, віддавати ближньому останню сорочку, підставляти іншу щоку тощо. Ті ж великомученики Георгій Переможець і Феодор Стратилат вшановуються Церквою не за подвиги на війні, а тому що вони відмовилися битися або відмовилися підтримувати імперський культ.

Якщо це ідеальний прототип християнського ставлення до війни та насильства, то коли ж християнство «зійшло з рейок»?

Сталося це у VII столітті за часів правління імператора Іраклія, коли перси, слов’яни та араби загрожували існуванню Візантійської імперії та навіть вкрали Чесний Животворящий Хрест.

629 року Хрест було повернуто в Константинополь і тоді ж складено нову службу Воздвиженню, де ми бачимо, як піснеспіви перейшли від страждання і смерті Господа на Хресті за гріхи людства до оспівування Хреста як… божественної зброї (!) проти ворогів імперії, ворогів нашого правителя. «Зброя миру», як сказано в кондаку, «непереможна перемога».

Після цього, як то кажуть, «і понеслася»».
***
Щоб не перетворитися нам на фарисеїв, які понад усе трималися передання старців, варто не боятися досліджувати, як в життя Церкви входили ті чи інші звичаї та традиції.

Аби потім не чинити беззаконня, прикриваючись іменем Христа.

Наш потужний сьогоднішній текст виклали в Telegraph і російською.

«— Саме за небажання проявляти свій патріотизм у храмі, нам часто і дорікають. Наприклад, доводилося чути: чому ви не повісите на храмі український прапор.

— Цікаво, як з’явилися американські та канадські прапори в православних храмах у діаспорі.

У Канаді часто з одного боку на солеї в церквах встановлено канадський прапор, з іншого — український. Раніше в православних храмах у США (тепер це майже не зустрічається) міг бути просто всередині американський прапор. Так повелося від перших поколінь емігрантів, які наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття переїхали до Америки. І особливо після революції 1917 року.

Це був дуже складний момент. В Америці всіх, хто так чи інакше пов’язаний із Росією, підозрювали у зв’язках із комуністами, і тоді вихідці з російської імперії вирішили вивішувати в храмах американські прапори, щоб наголосити, що вони справжні американці й ніякі не комуністи.

У Зарубіжній Церкві цього немає. Особисто мене завжди бентежило, коли в інших юрисдикціях із цим стикалася.

Повторюся, не всі хочуть, щоб богослужіння було дзеркальним відображенням злободенної тематики. У будь-якій церковній службі — чи то панахида, чи то молебень, чи тим більше Божественна літургія — відчувається певна динамічна напруга між нами тут зараз і вічністю. І якщо перекіс у сучасність занадто великий, є ризик втратити зв’язок із тим, що було раніше, і що важливіше — з вічністю.

Але, звісно, взагалі не звертати увагу на якесь народне лихо — це інша крайність».
***
А ви «за» чи «проти» прапорів на чи у храмах?

Ставте 💯, якщо «за».
Ставте 🤔, якщо вважаєте це трохи зайвим.
У коментарях, якщо маєте бажання, поділіться своїми думками.

А цитата з нашого сьогоднішнього тексту. Це дуже великий та глибокий лонгрід.

Читайте-діліться: https://www.group-telegram.com/dialogtut.com/1783

🌐 Деякі Telegram-канали, на яких можна знайти —
🗞 церковні новини
☝🏻мудрі та доцільні повчання
🧐і непересічні цікавинки.
〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️
☦️ Українська Православна Церква — офіційний канал УПЦ

🤝 ВЗЦЗ УПЦ — новини щодо зовнішніх контактів УПЦ із іншим християнським світом та суспільством

✍🏻 Синодальна літургічна комісія УПЦ — всі нові богослужбові тексти УПЦ, затверджені Священним Синодом

📿 Почаївська Свято-Успенська Лавра — медіаресурс, який надає online-трансляції богослужінь, новини та події з ПЛ

🔍 Благовіст – духовне просвітництво — духовно-просвітницький проєкт УПЦ (календар, богослужбові вказівки тощо)

📝 протоиерей Димитрий Гарчук — особистий канал чи не найталановитішого сучасного гімнографа УПЦ і секретаря Літургічної комісії

📣 Протоієрей Олександр Клименко — особистий канал о. Олександра, де він ділиться своїми роздумами щодо церковного життя та напрацюваннями в галузі українізації ЦС богослужіння

🗣 Діалог.ТУТ — незалежний журналістський медіапроєкт

📚 Титло – церковна книга — канал для швидкого сповіщення про нові та якісні богослужбові і наукові видання УПЦ для їхнього подальшого замовлення

🪩 Полтавська єпархія УПЦ — церковні події із малої батьківщини Миколи Яновського, де зокрема діє єдина в Україні Місіонерська духовна школа

🌊 Одеська єпархія — новини в православній Одесі і корисна та актуальна інформація для вірян

🌳 Ніжинська єпархія УПЦ — не просто новини, але й цікаві дописи про свята та святих Православної Церкви

🎨 Іконописне училище — моменти із виховання живописного потенціалу УПЦ; написання і реставрація ікон

😇 Натхнення Пафнутія — монашими вустами про Божі дари і величні справи

🛡НЕ капелан — життя, спостереження і роздуми клірика УПЦ, що не по своїй волі опинився у війську

🎶 Православный обиход. Ноты Православний обіход. Ноти — православні піснеспіви для малих хорів Київським і Синодальним ізводами, богослужбові тексти в українській редакції слов’янським шрифтом

🍷 Нове вино — записничок представника православної молоді

🌿 Молодіжна спілка "ОДИГІТРІЯ" — думки молоді УПЦ

🎵Києво-Печерський розспів — канал з інформацією про український богослужбовий спів, а особливо розспів Києво-Печерської Лаври

🎙the pop — про кіно, книги, музику і насущне

〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️
💬 Список, звісно ж, не універсальний, тому певен, що в когось точно може бути репліка:
— А от ще ж є і такий канал ім’я рек, про який не згадали! … 😊

❗️Дорогі друзі, гарні новини із Північного апеляційного господарського суду!
Розгляд справи по виселенню монастиря було ЗУПИНЕНО до повного розгляду справи щодо одностороннього розірвання договору користування Нижньою Лаврою!
Слава Богу за все!

Ми отримали безліч запитань — стосовно служби Собору Київським святим, про яку зокрема йшлося в нашому попередньому матеріалі⬅

Знайшли її автора та попросили розповісти трохи докладніше.

Виявляється, священник Юрій Петролюк почав писати її ще в 2018 році. Згодом доробив, допрацював, і нині вона доступна за цим посиланням: https://bit.ly/Sobor_kyivskih_svyatih

А ще отець Юрій веде просвітницький Телеграм-канал «Пресвітер Юрій». Ми підписалися й вам радимо: https://www.group-telegram.com/presbyter_iurius/1234

Це цікаве явище — літургійна творчість молодих українських священників. Варто придивитися до неї.

І хай не кажуть, що не було в нашій Церкві уваги чи поваги до українського історико-культурного спадку😊
***
Попри те, що поки що ця служба не має висновку Синодальної Літургічної комісії УПЦ, можливо, у когось був досвід її служіння? Цікаво почути відгуки та зауваження.

А про те, чиї імена входять до Собору святих Церкви Київської — читайте сьогодні на Діалог.ТУТ.

Та в Telegraph.

Звернули увагу (поки готували наш сьогоднішній текст⬆⬆⬆), що в 2018 році, коли митрополит Антоній освячував в Києво-Печерській Лаврі ікону «Собору новомучеників Української землі», в печерах на цій події було з десяток телекамер.

Хто знає, як мало місця в підземній церкві, де почивають мощі священномученика Володимира (Богоявленського), здивується, як там стільки журналістів умістилося.

Під повідомленням на Facebook-сторінці Центру інформації УПЦ — теж із десяток посилань на матеріали в ЗМІ про цю подію.

І жодне не відкривається⛓️‍💥

Це ми до чого.

Усе було і все буде. Була увага ЗМІ до нашої Церкви, тепер тільки дезінформація. Настане час, ситуація вирівняється. Бо викривлення не триватиме вічно.

Єдиний вихід у випадку, коли тебе ганьблять і не хочуть слухати, — продовжувати працювати. А історія розсудить.

Мирного вечора всім нам, друзі. Молімося й підтримуймо одне одного🫂

Коментар архієпископа Іони (Черепанова) про не раз уже згадану сьогодні «Службу всім святим Церкви Київської» та текст-пояснення до неї о.Юрія Петролюка:

«Цікава та пізнавальна стаття.
Про літургійну творчість, яка, як мені здається, є свідченням того, що Церква вічно молода і вічно жива.

Про згадану службу, складену о. Юрієм Petroliuk, я зустрічав різні відгуки. Десь вона "пішла", а десь не зустріла співчуття.

На мій погляд, це прекрасний привід, щоб висловити свої побажання та пропозиції автору в його телеграм-каналі. А не заганяти живе служіння прославлення угодників Божих у примітивні рамки затверджено/не затверджено.

Улюблений багатьма акафіст "Слава Богу за все" теж не був офіційно схвалений.

Так що працюємо разом!

І додам як член Синодальної Богослужбової комісії УПЦ — не бійтеся! Прославляйте Бога і Його святих!
Помиляйтеся і виправляйте помилки.
З любов'ю допомагайте однодумцям.
І подавайте в Комісію на розгляд. Ми теж допоможемо.

Так, владико Євлогій Гутченко і колеги по Богослужбовій комісії?»

Facebook-сторінка архієпископа Іони