Елена Зятева – додается в друзья на фб
Дима – читает пару хуевых стихов на страничке Зятевой, оставляет комент, читает ответ, понимает – "ебанутая", удаляет из друзей
Где вы учились в токсичные отношения и психологические травмы, там мы преподавали
Дима – читает пару хуевых стихов на страничке Зятевой, оставляет комент, читает ответ, понимает – "ебанутая", удаляет из друзей
Где вы учились в токсичные отношения и психологические травмы, там мы преподавали
Вышло интерву на укрправде
Вроде прикольно вышло
https://www.pravda.com.ua/articles/2024/09/18/7475567/
Вроде прикольно вышло
https://www.pravda.com.ua/articles/2024/09/18/7475567/
Українська правда
В’язниця для героїв. Бойовий медик Дмитро Шандра про хвороби, інстинкти й радощі на війні
Ми поговорили про те, як на фронті налаштування людини збиваються до первісних, а військові підрозділи живуть за законами племені, що таке естетика війни і етика ненависті, і чому філософу Баумейстеру не варто зустрічатися з Шандрою.
Forwarded from МЕТАРОМАНТИКА
Бога нема тут
Він уступається з-перед поезії й згарища
Мир випадає жеребом
викиднем солдатських кісток
Вбивайте не відрізняючи
На воді на землі у повітрі
У болі солдат виникає
Живая крові фігура
Із плямами сонячних віч
Дмитро Шандра, військовослужбовець ЗСУ, публіцист.
МЕТАРОМАНТИКА
Він уступається з-перед поезії й згарища
Мир випадає жеребом
викиднем солдатських кісток
Вбивайте не відрізняючи
На воді на землі у повітрі
У болі солдат виникає
Живая крові фігура
Із плямами сонячних віч
Дмитро Шандра, військовослужбовець ЗСУ, публіцист.
МЕТАРОМАНТИКА
Рецензия, по своему более дионисичная, чем сама книга, искренне вовлеченная и потому особенно интересная. Почитайте когда будет время, вышло хорошо. Спасибо автору
https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2024/09/25/%d0%b4%d0%bc%d0%b8%d1%82%d1%80%d0%be-%d1%88%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d0%b0-%d1%89%d1%96%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d0%b8%d0%b9%d1%87%d0%be%d1%80%d0%bd%d0%b8%d0%b9/
https://abrahamhosebrlibrarium.wordpress.com/2024/09/25/%d0%b4%d0%bc%d0%b8%d1%82%d1%80%d0%be-%d1%88%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d0%b0-%d1%89%d1%96%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d0%b8%d0%b9%d1%87%d0%be%d1%80%d0%bd%d0%b8%d0%b9/
Ex libris Abraham Hosebr
Дмитро Шанда “щільнийчорний”
Він усвідомлений посполитий в світі де витонченість стала повсякденним фетишем. Він вірить в бога, оскільки не вірити в бога зараз модно. А це не модні тексти, не вилизані тексти, це незручні текст…
Праздник тех, кто смог сделать прыжок веры в пропасть, где не ожидает любящий бог, вообще ничего хорошего не ожидает. Это был максимально бунтующий, даже богохульный жест. Этими людьми руководила иррациональность, желание поставить свою волю над происходящим, создать другое будущее вопреки очевидному.
Из шума кошачьих шагов в брошенных квартирах, корней разбитых домов, плача мертвых детей сковалась ницшеанская цепь, вояцкое сообщество злых пчел. С праздником, других лучших у меня для вас нет и не будет.
Из шума кошачьих шагов в брошенных квартирах, корней разбитых домов, плача мертвых детей сковалась ницшеанская цепь, вояцкое сообщество злых пчел. С праздником, других лучших у меня для вас нет и не будет.
Прохожу мимо своего психиатра
Я: Вот и все
Психиатр: В смысле “Вот и все”?!
Я: В смысле вот и все хорошо
Я: Вот и все
Психиатр: В смысле “Вот и все”?!
Я: В смысле вот и все хорошо
Я не буду писать имени либо позывного, потому что ты "без вести пропал", но мы знаем, мы точно знаем. Ты мне напоминал росток какого-то колючего растения, что пробилось и само не слишком радо, уж тем более не радо окружающим. Но проходит время, оно учит язык растений и находит общее со многими другими деревьями и цветами. По праву молодого цветка, ты нас звал "стариками" и "дедами" но меня это так и не начало раздражать, скорее смешило. Как всякий юный будяк, ты качался, "набирал массу", сидел сутками в телефоне и покупал тысячу раз не нужную пафосную хуйню. Как всякий добрый человек ты все время заботился о семье, никогда не отказывался от задач и ты был одним из нас. Колючим и молодым дружочком, моим подопечным под капельницей, бойцом и солдатом. Мне очень хуево, что все так получилось. Прости дружочек. Прости за ужасную смерть. Прости и хорошо, что ты отмучился. Прости что не было рядом. Прости и увидимся.
Об иронии, о значении и переменчивости символов хорошо думается, когда с вольфсангелем на плече идешь мимо меноры через кирилловскую рощу
Сейчас желтые поля выстелены охрой, будто подготовлены к погребению. Огромные бледно-багряные круги трав, скрытые круги охры внутри распаханных курганов. Кости и кремни покроются солью, корни травы возьмутся изморозью поутру. Иногда в этих полях могут прорасти не зубы дракона, но и просто звериные, только не воинами, не воинами. Это такая мечта государства, но в отдаленных местностях вой левиафана слышно тише и еще есть пространство для маневра.
В детстве осенью сильнее всего пахли не цветы, а стебли. Огромный, соленый и зеленый запах. Карнавал, размером с небольшой мир, в лабиринте которого стебли сплетаются фигурой Бруно Шульца.
А я уехал в апофатичносолдатское. Чуток послушаю крики железа, может еще пригожусь. Это были хорошие два месяца, мы неплохо провели время
В детстве осенью сильнее всего пахли не цветы, а стебли. Огромный, соленый и зеленый запах. Карнавал, размером с небольшой мир, в лабиринте которого стебли сплетаются фигурой Бруно Шульца.
А я уехал в апофатичносолдатское. Чуток послушаю крики железа, может еще пригожусь. Это были хорошие два месяца, мы неплохо провели время
В Краматорске воздух прозрачный, аж кричит и совсем мало людей. Ожелтевшие деревья и почему-то огромная желтая звезда Давида на входе в рынок. Прекрасная способность деревьев быть цветом без цветов, через листья. Площадь перед вокзалом кишит цыганами в поисках жертвы, но даже они не раздражают.
Мир давно разбит на фрагменты, типа разорванной на звенья цепи. Ее нельзя собрать, права на это никто не имеет. Ни божество, ни человек, ни самая светлая и рациональная мысль. Сама идея блага багряно тлеет и может разве что оттенить высоту и резанную кору осенних деревьев, непокорно скрутившихся в небо и покорно сыплющих листья. Тучи вечером или клипот?
Мы путешествуем из фрагмента в фрагмент, не находя целого, не надеясь на целое, не имея на него права. Текстуры обрывка налитые, плотные, серое с голубым оттенком, почти не-воен-ные. Низкое небо высокая земля. Старуха, которая требовала убрать машины и взбесила, но плакала когда уезжали и этим взбесила еще раз. Кошки и псы, мины и тротил, судороги земли, крылья в небе, рев дизеля целую вечность. Сотня бессмысленных движений как сотня порезов.
Бесконечное кружение дорог так, что почти въезжаешь иногда с разбитого асфальта в низкую равнину неба. Тревога и страх городов и городков где военная зелень течет по улицам.
Когда остановил машину, вороны брызнули с деревьев как разлитые чернила прямо в ртутное небо что, вероятно, было каким-то знаком.
Две вещи двигают сами себя, ужас и похоть, остальные движут друг друга. Два цвета правят, черный и розовый, и каждый изнанка другого.
Мы путешествуем из фрагмента в фрагмент, не находя целого, не надеясь на целое, не имея на него права. Текстуры обрывка налитые, плотные, серое с голубым оттенком, почти не-воен-ные. Низкое небо высокая земля. Старуха, которая требовала убрать машины и взбесила, но плакала когда уезжали и этим взбесила еще раз. Кошки и псы, мины и тротил, судороги земли, крылья в небе, рев дизеля целую вечность. Сотня бессмысленных движений как сотня порезов.
Бесконечное кружение дорог так, что почти въезжаешь иногда с разбитого асфальта в низкую равнину неба. Тревога и страх городов и городков где военная зелень течет по улицам.
Когда остановил машину, вороны брызнули с деревьев как разлитые чернила прямо в ртутное небо что, вероятно, было каким-то знаком.
Две вещи двигают сами себя, ужас и похоть, остальные движут друг друга. Два цвета правят, черный и розовый, и каждый изнанка другого.
Forwarded from МЕТАРОМАНТИКА
Дощ усе перетворює на багно, воно множиться і заповнює собою всі поля, посадки, окопи, нори.
Ми спимо, їмо, ховаємося і блукаємо в багні.
Ми багно бойове, живе, але смертельно замучене.
Ми знаємо, як смердить багнюка, як роз’ятрює рани і як липне.
Ми грубо написані вогнем та олією на брудному і хворому полотні.
Багнюка ловить нас і ловить міни, двояко змішуючи добро зі злом.
Висмоктує наші сили, але маткою всмоктує смертельне залізо, скероване на нас.
Можна сказати, що до окопного багна однаково причетні і добре начало, і злий деміург.
З брудної матки бліндажа ми ініціюємося і народжуємося назовні — окопні тварини з тьмяними червоними німбами.
Це щоразу боляче.
І на тлі багна проступають грубі, досі приховані узори, перевернуті косі хрести на бліндажах і лопаторублені лики, що скаляться зі стінок окопів під час кожного удару танка.
Страждання не очищає,
а бруднить з ніг до голови.
Особисто я читаю хлопцям вечорами вірші в темній і мокрій ямі.
Іноді вони слухають.
— Дмитро Шандра
МЕТАРОМАНТИКА
Ми спимо, їмо, ховаємося і блукаємо в багні.
Ми багно бойове, живе, але смертельно замучене.
Ми знаємо, як смердить багнюка, як роз’ятрює рани і як липне.
Ми грубо написані вогнем та олією на брудному і хворому полотні.
Багнюка ловить нас і ловить міни, двояко змішуючи добро зі злом.
Висмоктує наші сили, але маткою всмоктує смертельне залізо, скероване на нас.
Можна сказати, що до окопного багна однаково причетні і добре начало, і злий деміург.
З брудної матки бліндажа ми ініціюємося і народжуємося назовні — окопні тварини з тьмяними червоними німбами.
Це щоразу боляче.
І на тлі багна проступають грубі, досі приховані узори, перевернуті косі хрести на бліндажах і лопаторублені лики, що скаляться зі стінок окопів під час кожного удару танка.
Страждання не очищає,
а бруднить з ніг до голови.
Особисто я читаю хлопцям вечорами вірші в темній і мокрій ямі.
Іноді вони слухають.
— Дмитро Шандра
МЕТАРОМАНТИКА
А потому что никто не любит слабых, вялых, теплохолодных деэскалаторов. Вривайся у третю світову.
Forwarded from ☨ ГОРДІЄНКО ☨
Кілька слів про книгу Дмитра Шандри "щільнийчорний".
Розпечений уламок снаряду, на якому викарбовано - "2022", фрагментарний і настільки ж щирий — позбавлений голівудської награності, зайвих художніх форм, комерційної театральності і бажання сподобатися "тусовці". Це так, як воно було, хаотично і яскраво.
Сержант НГУ Шандра постає таким собі самураєм сірої зони — персонажем Кретьєна де Труа, який нотує і дає характеристику оточуючому світу, не поглинаючи в нього настільки, щоби темрява заволоділа серцем автора.
Книжка фрагментарна і двомовна, в ній не прослідковується магістральна сюжетна лінія. Так треба, бо так це і відбувається — перебуваючи у пограничному психоемоційному стані свідомості, в який нас "вкидають" обов'язки щодо виконання бойового розпорядження, не до формування штучного цілісного сюжетного образу, підбирання красивих фраз українською, щоби сподобатися найкращій частині громадськості.
Колись я написав про "лицарів динамічного творіння", присвячуючи текст більше загиблим, ніж живим. Але chevaliers de la création dynamique все ж живуть поміж нас, продукують творчість в окопах, нагадують про те, що we never fade away.
Дякую тобі, друже.
Це те, що треба.
Розпечений уламок снаряду, на якому викарбовано - "2022", фрагментарний і настільки ж щирий — позбавлений голівудської награності, зайвих художніх форм, комерційної театральності і бажання сподобатися "тусовці". Це так, як воно було, хаотично і яскраво.
Сержант НГУ Шандра постає таким собі самураєм сірої зони — персонажем Кретьєна де Труа, який нотує і дає характеристику оточуючому світу, не поглинаючи в нього настільки, щоби темрява заволоділа серцем автора.
Книжка фрагментарна і двомовна, в ній не прослідковується магістральна сюжетна лінія. Так треба, бо так це і відбувається — перебуваючи у пограничному психоемоційному стані свідомості, в який нас "вкидають" обов'язки щодо виконання бойового розпорядження, не до формування штучного цілісного сюжетного образу, підбирання красивих фраз українською, щоби сподобатися найкращій частині громадськості.
Колись я написав про "лицарів динамічного творіння", присвячуючи текст більше загиблим, ніж живим. Але chevaliers de la création dynamique все ж живуть поміж нас, продукують творчість в окопах, нагадують про те, що we never fade away.
Дякую тобі, друже.
Це те, що треба.
Потому что если Дима кого-то записывает в мудаки ("список пидарасов" по терминологии коллеги Левого), то Дима всегда оказывается прав. Всегда.
Это я почитал пост Панича о том, как ж-ды ослоебов на погром провоцировали. Что же их всех так паяет на нечернобелом мышлении, яебу.
Это я почитал пост Панича о том, как ж-ды ослоебов на погром провоцировали. Что же их всех так паяет на нечернобелом мышлении, яебу.