КОЛЕКЦІЯ ДОВЖЕНКО-ЦЕНТРУ ПОПОВНИЛАСЬ СЕНСАЦІЙНОЮ ЗНАХІДКОЮ
Студенти-кінознавці КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого, Алік Дарман і Володимир Прилуцький, знайшли і передали у наш Фільмофонд стрічку «Карл Бруннер», створену на Одеській кінофабриці «Українфільм» режисерами Олексієм Маслюковим і Мечиславою Маєвською у 1936 році.
Плівка зберігалась в архіві студентських робіт випускників університету, який молоді дослідники кіно зараз вивчають, упорядковують і фільмують для свого майбутнього документального проєкту. Поки у віднайденої позитивної фільмокопії відсутня фонограма. Її пошуки продовжуються.
«Карл Бруннер» (також відомий під назвами «Держись, Карлуша!», «Тримайсь, Карлуша!» і навіть «Карлуша, тримайсь!») знятий за сценарієм угорського письменника і теоретика кіно Бели Балажа. Балаж також виступив художнім керівником стрічки. Операторами працювали молодий Михайло Козубенко і досвідчений Євгєній Славінскій, який знімав перші фільми ВУФКУ, а також був одним зі співоператорів авангардистського документального шедевру «Турксиб» (1929) Віктора Туріна.
Кінознавець Любомир Госейко в «Історії українського кінематографа» виділяв «Карла Бруннера» серед інших дитячих фільмів 1930-их через його антинацистське звучання. Тогочасна преса у короткому описі до стрічки так розставляла акценти: «„Тримайсь, Карлуша!" відповідає на питання, що надзвичайно цікавить радянських ребят,— як живуть діти за кордоном. Це — антифашистський фільм, що розкаже про пролетарських дітей Берліна».
«Карл Бруннер» вийшов на екрани 13 жовтня 1936 року у двох варіантах, для дорослої і дитячої аудиторії. Фільм мав успіх у глядачів на кінофестивалі у Донецьку, але отримав доволі критичні відгуки на сторінках російської газети «Кино» і українського журналу «Радянське кіно». Критики полемізували, за що саме потрібно критикувати цю роботу - за недостатню увагу до підпільної діяльності німецьких комуністів чи за розкриття образу Карлуші без необхідного психологічного аналізу.
З журналу «Радянське кіно», №11, 1936 рік:
«Рецензентка (російської газети “Кино” — прим. ДЦ) обвинувачує і автора сценарія, і режисерів за те, що у фільмі не знайшла місця і залишилась поза екраном революційна підпільна робота фрау Бруннер, і на екрані показано лише пригоди її сина Карлуші. Ми стверджуємо, що це обвинувачення грунтується на тому, що Ванда Росоловська не зрозуміла фільму.
Фільм цей, безперечно, має ряд великих недоліків. Авторів його треба добре критикувати, але ж не треба їх збивати з пантелику».
Попри критику режисери Мечислава Маєвська та Олексій Маслюков продовжили працювати у дитячому кіно і створили ще кілька робіт на Київській та Ялтинській кіностудіях.
До сьогодні єдина відома фільмокопія «Карла Бруннера» зберігалась у російському Госфільмофонді.
Віднайдена плівка дозволить ретельніше дослідити і краще зрозуміти українське кіно 1930-их років, зокрема дитячі і пригодницькі фільми того часу, їхню жанрову і пропагандистську складову.
Дякуємо Аліку Дарману, Володимиру Прилуцькому і Вікторії Слопіцькій за вагомий внесок у збереження нашої кіноспадщини та продовжуємо працювати разом над пошуком і поверненням українського кіно.
Фото: Віднайдена плівка у Довженко-Центрі. Карлуша з кавуном на обкладинці журналу «Радянське кіно», № 5, 1936 рік
Студенти-кінознавці КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого, Алік Дарман і Володимир Прилуцький, знайшли і передали у наш Фільмофонд стрічку «Карл Бруннер», створену на Одеській кінофабриці «Українфільм» режисерами Олексієм Маслюковим і Мечиславою Маєвською у 1936 році.
Плівка зберігалась в архіві студентських робіт випускників університету, який молоді дослідники кіно зараз вивчають, упорядковують і фільмують для свого майбутнього документального проєкту. Поки у віднайденої позитивної фільмокопії відсутня фонограма. Її пошуки продовжуються.
«Карл Бруннер» (також відомий під назвами «Держись, Карлуша!», «Тримайсь, Карлуша!» і навіть «Карлуша, тримайсь!») знятий за сценарієм угорського письменника і теоретика кіно Бели Балажа. Балаж також виступив художнім керівником стрічки. Операторами працювали молодий Михайло Козубенко і досвідчений Євгєній Славінскій, який знімав перші фільми ВУФКУ, а також був одним зі співоператорів авангардистського документального шедевру «Турксиб» (1929) Віктора Туріна.
Кінознавець Любомир Госейко в «Історії українського кінематографа» виділяв «Карла Бруннера» серед інших дитячих фільмів 1930-их через його антинацистське звучання. Тогочасна преса у короткому описі до стрічки так розставляла акценти: «„Тримайсь, Карлуша!" відповідає на питання, що надзвичайно цікавить радянських ребят,— як живуть діти за кордоном. Це — антифашистський фільм, що розкаже про пролетарських дітей Берліна».
«Карл Бруннер» вийшов на екрани 13 жовтня 1936 року у двох варіантах, для дорослої і дитячої аудиторії. Фільм мав успіх у глядачів на кінофестивалі у Донецьку, але отримав доволі критичні відгуки на сторінках російської газети «Кино» і українського журналу «Радянське кіно». Критики полемізували, за що саме потрібно критикувати цю роботу - за недостатню увагу до підпільної діяльності німецьких комуністів чи за розкриття образу Карлуші без необхідного психологічного аналізу.
З журналу «Радянське кіно», №11, 1936 рік:
«Рецензентка (російської газети “Кино” — прим. ДЦ) обвинувачує і автора сценарія, і режисерів за те, що у фільмі не знайшла місця і залишилась поза екраном революційна підпільна робота фрау Бруннер, і на екрані показано лише пригоди її сина Карлуші. Ми стверджуємо, що це обвинувачення грунтується на тому, що Ванда Росоловська не зрозуміла фільму.
Фільм цей, безперечно, має ряд великих недоліків. Авторів його треба добре критикувати, але ж не треба їх збивати з пантелику».
Попри критику режисери Мечислава Маєвська та Олексій Маслюков продовжили працювати у дитячому кіно і створили ще кілька робіт на Київській та Ялтинській кіностудіях.
До сьогодні єдина відома фільмокопія «Карла Бруннера» зберігалась у російському Госфільмофонді.
Віднайдена плівка дозволить ретельніше дослідити і краще зрозуміти українське кіно 1930-их років, зокрема дитячі і пригодницькі фільми того часу, їхню жанрову і пропагандистську складову.
Дякуємо Аліку Дарману, Володимиру Прилуцькому і Вікторії Слопіцькій за вагомий внесок у збереження нашої кіноспадщини та продовжуємо працювати разом над пошуком і поверненням українського кіно.
Фото: Віднайдена плівка у Довженко-Центрі. Карлуша з кавуном на обкладинці журналу «Радянське кіно», № 5, 1936 рік
group-telegram.com/dovzhenko_centre/2556
Create:
Last Update:
Last Update:
КОЛЕКЦІЯ ДОВЖЕНКО-ЦЕНТРУ ПОПОВНИЛАСЬ СЕНСАЦІЙНОЮ ЗНАХІДКОЮ
Студенти-кінознавці КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого, Алік Дарман і Володимир Прилуцький, знайшли і передали у наш Фільмофонд стрічку «Карл Бруннер», створену на Одеській кінофабриці «Українфільм» режисерами Олексієм Маслюковим і Мечиславою Маєвською у 1936 році.
Плівка зберігалась в архіві студентських робіт випускників університету, який молоді дослідники кіно зараз вивчають, упорядковують і фільмують для свого майбутнього документального проєкту. Поки у віднайденої позитивної фільмокопії відсутня фонограма. Її пошуки продовжуються.
«Карл Бруннер» (також відомий під назвами «Держись, Карлуша!», «Тримайсь, Карлуша!» і навіть «Карлуша, тримайсь!») знятий за сценарієм угорського письменника і теоретика кіно Бели Балажа. Балаж також виступив художнім керівником стрічки. Операторами працювали молодий Михайло Козубенко і досвідчений Євгєній Славінскій, який знімав перші фільми ВУФКУ, а також був одним зі співоператорів авангардистського документального шедевру «Турксиб» (1929) Віктора Туріна.
Кінознавець Любомир Госейко в «Історії українського кінематографа» виділяв «Карла Бруннера» серед інших дитячих фільмів 1930-их через його антинацистське звучання. Тогочасна преса у короткому описі до стрічки так розставляла акценти: «„Тримайсь, Карлуша!" відповідає на питання, що надзвичайно цікавить радянських ребят,— як живуть діти за кордоном. Це — антифашистський фільм, що розкаже про пролетарських дітей Берліна».
«Карл Бруннер» вийшов на екрани 13 жовтня 1936 року у двох варіантах, для дорослої і дитячої аудиторії. Фільм мав успіх у глядачів на кінофестивалі у Донецьку, але отримав доволі критичні відгуки на сторінках російської газети «Кино» і українського журналу «Радянське кіно». Критики полемізували, за що саме потрібно критикувати цю роботу - за недостатню увагу до підпільної діяльності німецьких комуністів чи за розкриття образу Карлуші без необхідного психологічного аналізу.
З журналу «Радянське кіно», №11, 1936 рік:
«Рецензентка (російської газети “Кино” — прим. ДЦ) обвинувачує і автора сценарія, і режисерів за те, що у фільмі не знайшла місця і залишилась поза екраном революційна підпільна робота фрау Бруннер, і на екрані показано лише пригоди її сина Карлуші. Ми стверджуємо, що це обвинувачення грунтується на тому, що Ванда Росоловська не зрозуміла фільму.
Фільм цей, безперечно, має ряд великих недоліків. Авторів його треба добре критикувати, але ж не треба їх збивати з пантелику».
Попри критику режисери Мечислава Маєвська та Олексій Маслюков продовжили працювати у дитячому кіно і створили ще кілька робіт на Київській та Ялтинській кіностудіях.
До сьогодні єдина відома фільмокопія «Карла Бруннера» зберігалась у російському Госфільмофонді.
Віднайдена плівка дозволить ретельніше дослідити і краще зрозуміти українське кіно 1930-их років, зокрема дитячі і пригодницькі фільми того часу, їхню жанрову і пропагандистську складову.
Дякуємо Аліку Дарману, Володимиру Прилуцькому і Вікторії Слопіцькій за вагомий внесок у збереження нашої кіноспадщини та продовжуємо працювати разом над пошуком і поверненням українського кіно.
Фото: Віднайдена плівка у Довженко-Центрі. Карлуша з кавуном на обкладинці журналу «Радянське кіно», № 5, 1936 рік
Студенти-кінознавці КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого, Алік Дарман і Володимир Прилуцький, знайшли і передали у наш Фільмофонд стрічку «Карл Бруннер», створену на Одеській кінофабриці «Українфільм» режисерами Олексієм Маслюковим і Мечиславою Маєвською у 1936 році.
Плівка зберігалась в архіві студентських робіт випускників університету, який молоді дослідники кіно зараз вивчають, упорядковують і фільмують для свого майбутнього документального проєкту. Поки у віднайденої позитивної фільмокопії відсутня фонограма. Її пошуки продовжуються.
«Карл Бруннер» (також відомий під назвами «Держись, Карлуша!», «Тримайсь, Карлуша!» і навіть «Карлуша, тримайсь!») знятий за сценарієм угорського письменника і теоретика кіно Бели Балажа. Балаж також виступив художнім керівником стрічки. Операторами працювали молодий Михайло Козубенко і досвідчений Євгєній Славінскій, який знімав перші фільми ВУФКУ, а також був одним зі співоператорів авангардистського документального шедевру «Турксиб» (1929) Віктора Туріна.
Кінознавець Любомир Госейко в «Історії українського кінематографа» виділяв «Карла Бруннера» серед інших дитячих фільмів 1930-их через його антинацистське звучання. Тогочасна преса у короткому описі до стрічки так розставляла акценти: «„Тримайсь, Карлуша!" відповідає на питання, що надзвичайно цікавить радянських ребят,— як живуть діти за кордоном. Це — антифашистський фільм, що розкаже про пролетарських дітей Берліна».
«Карл Бруннер» вийшов на екрани 13 жовтня 1936 року у двох варіантах, для дорослої і дитячої аудиторії. Фільм мав успіх у глядачів на кінофестивалі у Донецьку, але отримав доволі критичні відгуки на сторінках російської газети «Кино» і українського журналу «Радянське кіно». Критики полемізували, за що саме потрібно критикувати цю роботу - за недостатню увагу до підпільної діяльності німецьких комуністів чи за розкриття образу Карлуші без необхідного психологічного аналізу.
З журналу «Радянське кіно», №11, 1936 рік:
«Рецензентка (російської газети “Кино” — прим. ДЦ) обвинувачує і автора сценарія, і режисерів за те, що у фільмі не знайшла місця і залишилась поза екраном революційна підпільна робота фрау Бруннер, і на екрані показано лише пригоди її сина Карлуші. Ми стверджуємо, що це обвинувачення грунтується на тому, що Ванда Росоловська не зрозуміла фільму.
Фільм цей, безперечно, має ряд великих недоліків. Авторів його треба добре критикувати, але ж не треба їх збивати з пантелику».
Попри критику режисери Мечислава Маєвська та Олексій Маслюков продовжили працювати у дитячому кіно і створили ще кілька робіт на Київській та Ялтинській кіностудіях.
До сьогодні єдина відома фільмокопія «Карла Бруннера» зберігалась у російському Госфільмофонді.
Віднайдена плівка дозволить ретельніше дослідити і краще зрозуміти українське кіно 1930-их років, зокрема дитячі і пригодницькі фільми того часу, їхню жанрову і пропагандистську складову.
Дякуємо Аліку Дарману, Володимиру Прилуцькому і Вікторії Слопіцькій за вагомий внесок у збереження нашої кіноспадщини та продовжуємо працювати разом над пошуком і поверненням українського кіно.
Фото: Віднайдена плівка у Довженко-Центрі. Карлуша з кавуном на обкладинці журналу «Радянське кіно», № 5, 1936 рік
BY 🌻Довженко-Центр : Dovzhenko Centre🌻
Share with your friend now:
group-telegram.com/dovzhenko_centre/2556