🌻 Кінопоказ: «Андрієш» (1954), реж. Сергій Параджанов і Яків Базелян
🌻 Сьогодні о 19:00
🌻 Васильківська, 1
🌻 Квитки

«Андрієш», яким дебютували обидва його режисери, належав до ряду радянських фільмів-казок. Національна ідентифікація в ньому була переважно знівельована, а фірмова режисерська майстерність Параджанова ще несміливо проривалася на екран у поодиноких моментах. Глядацького і критичного успіху фільм також не отримав.

Проте через 70 років його показали в українській ретроспективі Параджанова в Болоньї та Нью-Йорку. Крім того, відомий американський режисер Роберт Еггерс включив «Андрієш» до списку фільмів, які надихнули «Носферату»: відмітив, що Параджанов «дивовижний у відтворенні елементів різного фольклору — і це те, що в ньому надихає».

Так ранні роботи майстра зазнали своєї переоцінки в новому вимірі. Пропонуємо разом продовжити цю практику й спробувати поглянути на «Андрієш» під кутом ранніх витоків українського поетичного кіно. Фільм представить кінознавець Станіслав Битюцький.

Чекаємо на показі!

Нова частина «Пункту призначення» прекрасна

IMБАLANCE: 12 червня в Довженко-Центрі відкриється виставка, створена підлітками

Вона стане підсумком експериментального проєкту Музею воєнного дитинства — лабораторії сучасного мистецтва та документування IMБАLANCE. Виставка стане своєрідним портретом сучасних українських підлітків, які дорослішають в реаліях війни та глобальної нестабільності.

Сленгове слово «імба», що прийшло з ґеймінгу, описує щось надміру круте і сильне — таке, що порушує рівновагу. Стан, який водночас приваблює й тривожить. Підлітковий вік — час різких зсувів: між дитинством та дорослішанням, вразливістю і бунтом, утвердженням себе в суспільстві й водночас запереченням нав’язаних ним норм.

Для учасниць лабораторії сучасного мистецтва та документування IMБALANCE ця метафора стала ключем до розуміння себе і світу навколо. Упродовж трьох місяців вони досліджували зміни та шукали способи їх зафіксувати і переосмислити. Через лекції та воркшопи із запрошеними спікерами учасниці знайомилися з різними мистецькими практиками — перформансом, відеоартом, інсталяцією та іншими — і вчилися працювати з темами пам’яті, історії та довкілля. Також учасниці дізналися, як матеріал, колір, звук, рух та інші складові мистецтва можуть стати ретрансляторами особистого або колективного досвіду.

У спільній виставці учасниці представлять власні художні висловлювання, створені під менторством Дар’ї Молокоєдової — мультимедійної художниці з Краматорська, яка досліджує теми пам’яті та дитинства.

Виставка триватиме з 12 по 29 червня у Довженко-Центрі.

Графік роботи:
вт—нд, 13:00 - 18:00.

Проєкт створений за підтримки Програмного офісу forumZFD в Україні та Українсько-данського молодіжного дому у партнерстві з Довженко-Центром.

Сьогодні друга річниця пiдpиву Каховського водосховища — eкoцидy, скоєного рoсiянами у 2023 році.

Зараз як ніколи важливо берегти пам'ять та осмислювати страшні історичні події сьогодення. Значимою для нас як культурної інституції була виставка «Ріка кричала, вила, як поранений звір», створена Довженко-Центром у контексті рефлексій подій 6 червня.

Історія перетворення ревучого Дніпра, його заковування в бетон, затоплення цілих міст, а також злісний відгомін історії уже в рамках повнoмасштабнoї вiйни, розповідалася крізь призму кінематографічного відображення багатостраждальної долі ріки та Придніпров'я останніх ста років.

Сьогодні частина з документів епохи доступні до перегляду онлайн. Пам'ятаймо.

Кадр із фільму «Вітер з порогів» (1929), реж. Арнольд Кордюм

1 червня 77 років виповнилося Наталії Марченковій — режисерці та художниці анімації, авторці культових «Як їжачок і медвежа міняли небо» (1985), «Що тут коїться іще?!!» (1988), «Любов і смерть картоплі звичайної» (1990), «День народження Юлії» (1995) і не тільки.

2 червня своє 83-річчя відзначив Едуард Кирич — ключовий художник української анімації, сценарист; автор візуального втілення Тура, Ока і Грая та серії «Як козаки...», художник «Чому у півня короткі штанці» (1966), «Людини, яка вміла літати» (1966), «Сказання про Ігорів похід» (1972), «Послуги» (1983), «Енеїди» (1991) тощо.

Ідеальний час, щоби пригадати цей котячий бенгер із «Про кішку, яка упала з неба» (2005), у якому живі легенди нашої мультиплікації співпрацювали як режисерка і художник.

Многая літа!

У Львові триває міжмузейний проєкт — виставка «Позивний "Кобзар". В обороні ідентичності», зініційований Національним музеєм Революції гідності. Локацією проведення став Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, а до створення долучилося більше десяти різних українських інституцій, серед яких — Довженко-Центр.

Проєкт досліджує та оприявнює мітологічний вимір образу Шевченка у ХХ та ХХІ століттях, його символічну роль на тлі найважливіших подій України та значимість у часи межових її ситуацій.

Доповнює експозицію наданий Довженко-Центром перший байопік про Кобзаря — «Тарас Шевченко» (1926) Петра Чардиніна. Нагадуємо, що фільм можна подивитися повністю в нашій добірці «Шевченкіана в кіно», також присвяченій еволюції образу митця. Якщо ж ви будете у Львові до 29 червня 2025 року, радимо відвідати виставку.

Повний квиток коштує 100 гривень, пільговий — 50. Експозиція відкрита з 10:00 по 17:30. Понеділок — вихідний. Деталі за посиланням

18 червня о 19:00 продовжуємо ретроспективу витоків проективного кіно фільмом «Українська рапсодія» (1961) Сергія Параджанова.

Фільм представить кінознавиця Яна Дудко. Це буде вже друга стрічка режисера в ретроспективі, іще ближча в часі до «Тіней забутих предків» (1964).

Попри загальну соцреалістичну естетику, якої дотримується Параджанов, візуальна складова фільму сповнена яскравих поетичних образів та метафор. Деякі епізоди фільму передвіщається майбутнє новаторство режисера.

У воєнному мелодраматичному мюзиклі Параджанов звертається до українського наївного мистецтва та народних пісень поряд із творами Бетховена, й часто використовує музику як спосіб побудови наративу.

Квитки