Ну чесно, сил нема. Цього року купу нагород збирає фільм "Anora" про русню з руснею в ролях, а на Каннах включали пісні Тату.

Тепер руснявого актора закастили на головну роль в серіал, який я дуже люблю.

Ну піздец, Дональд Гловер розчарував. Більше слів немає. Другий сезон дивитися не будем 🤝🏻

Так.

Наступного тижня на нетфліксі відбудеться реліз фільму “Марія” — заключного у трилогії Пабло Ларраїна про визначних жінок 20-го століття (до цього були ”Джекі” із Наталі Портман та ”Спенсер” із Крістен Стюарт)

”Марія” розповідає про життя одної з найвидатніших оперних співачок в історії — Марії Каллас.
Якщо вам цікава опера (навряд) або Анджеліна Джолі (скоріш за все), раджу почитати чудове інтервʼю з акторкою та режисером цього фільму.

Нагадуємо, що подкаст ”2 кадри” можна послухати на зручній платформі за посиланням!

https://linktr.ee/2kadry

Where are you?!

The Room Next Door, dir.Pedro Almodovar (2024)

Те, що ми боїмося, обовʼязково нас знаходить. Особливо смерть. Саме це стало клеєм між героїнями Тільди Свінтон та Джуліанни Мур.

Дуже хороший фільм про вибір вмерти достойно і красиво, на що насправді заслуговує кожна людина. І, як не дивно, про те, як живі і мертві можуть стати знову близькими людьми, особливо матір і донька.

А те, наскільки це кіно СТИЛЬНЕ, наскільки обидві зрілі жінки СЕКСІ в своїй зрілості, не буду і розповідати. Будь ласка, сходіть і отримайте це задоволення в кіно. Сподіваюсь, у кожного з нас буде людина, яку ми, у разі необхідності, зможемо запросити в сусідню кімнату. Браво, Альмодовар.

Variety поділились лайнапом випусків "Directors On Directors", які будуть виходити з понеділка

Суботні кайфи 🙂‍↔️

https://youtu.be/Ha_cHQxGFMI?si=mgQjiuoYBIhNGpij

Ну не знаю ми з Катєю тверезі обговорили Кораліну краще🤷🏻‍♂️

https://open.spotify.com/episode/4U5n8GIRFzfOdRByHlQVoj?si=z0lSYptWTgyEnkpBZ2rybA

https://podcasts.apple.com/ua/podcast/2-%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D1%80%D0%B8/id1701498317?i=1000677484503

Порадьте, що подивитися для лікування душі і кукухи (різдвяна тематика вітається) 🫂

І ще раптом у вас є тексти, які ми можемо сюди запостити, також не соромтеся!

Thelma (2024)
dir. by Josh Margolin

Іноді, коли я думаю про старість, по тілу пробігають мурахи — адже в цей момент згадую, що людина мало чим відрізняється від таких недовготривалих речей, як ромашка, папуга або улюблена футболка — у всього є свій життєвий цикл та строк придатності. Хоча, здається, що зараз можливість дожити до старості — це скоріше привілей.

Але режисер Джош Мерголін показує, що немає поганого віку для хорошої пригоди. 93-річна пенсіонерка Тельма Пост попадається на телефонних шахраїв, які намахують її на 10к доларів. Сімʼя жіночки не вірить у те, що можна повернути кошти — і переживає скоріше через її фізичне та ментальне здоровʼя (що логічно). Проте сама Тельма, бажаючи довести всім, що вона все ще самостійна людина, а не роздута від діагнозів медкарта — вирішує вирушити на пошуки шахраїв та своїх грошей.

Дуже тепле та смішне кіно. Крім дійсно дотепних та добрих жартів про старість, тут нам розповідають про важливість здорової комунікації всередині родини, про любов і підтримку, про справжню дружбу, яка може жити багато десятиліть. І нагадують про те, що вміння попросити про допомогу — це ознака мудрості та сили.

Ще один милий посил полягає в тому, що акторка, яка грає Тельму — Джун Скуібб — дуже багато років в кіно (навіть номінувалася на Оскар за роль другого плану у фільмі ”Небраска”, 2013). Проте тільки в 93 вона зіграла свою першу головну роль у житті — ще і в такому екшн роуд-муві! І навіть зараз, у 95, вона активно продовжує працювати. Тому, якщо і треба зустрічати старість — у людини є вибір, як саме.

Singin’ in the rain (1952)
dir. by Gene Kelly, Stanley Donen

Не люблю мюзикли (якщо в ньому звичайно не грає Емма Стоун або Ендрю Гарфілд) просто через те, що це якийсь новий рівень кінематографічного ескапізму. Проте варто визнати, що найпопулярніший мюзикл в історії точно вартий перегляду. Сатира над жанром, метагумор, шедевральні музично-танцювальні номери — усе це створює відчуття того, що ти дивишся на щось вічне та дуже розумне.

Починається фільм великою кінопремʼєрою: червона доріжка, журналісти та сотні фотокамер. У центрі цього всього — Дон Локвуд. Спершу він здається класичним голлівудським нарцисом: він багато говорить і світить своєю білосніжною посмішкою, навіть не даючи і слова сказати своїй колезі Ліні Ламонт.

Проте після цієї сцени ми бачимо те, що передувало історії: від неуспішних перформансів молодого артиста до головних ролей та слави, дружба і закоханість та, нарешті, намагання залишитися актуальним у бізнесі, що переживає найбільш фундаментальний зсув в історії (перехід від німого до звукового кіно).

По суті, це мюзикл про створення мюзиклу. Творці фільму робили багато відсилок на тогочасну індустрію, ламали канони жанру та сміялися самі над собою — і це, як на мене, дуже цінна та кумедна робота, яка багато в чому випереджала власний час.

зазвичай ми беремо кругленьку суму за рекламу на цьому каналі, але ця рекомендація буде абсолютно щира! якщо у вас є півтори вільних хвилини — ось дуже тепла, красива, стильна та атмосферна робота!

https://www.group-telegram.com/sviitaya/973

та хто такий цей ваш гаррі поттер

Waitress (2007)
dir. by Adrienne Shelly

”Якщо б тільки життя було таким простим, як пиріг” — говорить слоган фільму тим людям, у яких, здається, ніколи не було такого, щоб тісто безбожно прилипало до рук, ламалося, кришилося і змушувало пошкодувати про те, що почав (я все ще говорю про тісто).

Насправді, життя головної героїні Дженни — і правда далеко не полуничний джем або шоколадний ганаш. Вона дізнається, що вагітна від свого чоловіка, якого не любить і якого боїться. Дівчина навіть не думає про дитину, і єдине, чого їй кортить — накопити грошей та втекти від мудака. І, на щастя, у Дженни є талант — вона справжня мисткиня у випіканні пирогів.

Едріен Шеллі взяла простий та зрозумілий американцям сеттінг (pie shop), і сказала багато про домашнє насильство, материнство, відповідальність, любов та дружбу.

І попри дійсно серйозні та щемкі теми, Едріен Шеллі (вона також написала сценарій та грає одну з ролей, справа на фото) дуже вдало поєднала гіркі та солодкі інгредієнти, щоб створити дотепний, світлий та теплий фільм.

Але прекрасний режисерський дебют “зірки” незалежного кіно став скоріше болючим нагадуванням того, якою могла бути подальша карʼєра Шеллі — менш ніж за 3 місяці до премʼєри її знайшли вбитою у власному домі (HBO зняли про це документалку “Adrienne”). Мабуть, життя все-таки трохи складніше, ніж пиріг.