Сьогодні наткнулась в інсті на допис на тему дискредитації волонтерства в Україні як явища. Знаєте, оці от коментарі від людей типу, що волонтери забирають половину грошів собі, тусуються в оливі, а то й камуфлі, понтуються поздками на фронт і т.д. (поїздки на фронт складно назвати понтами, бо це солідни ризик вмерти. Вважаю, нам всім би не завадило іноді пригадувати як виглядає фронт. Це освіжає сприйняття реальності)
З негативного - на жаль, шахрайство це така штука, що існує давно, вона не винайдена в Україні і не є наслідком війни. Це дуже болісно б'є по волонтерській спільноті. Зокрема тому, у русні є важіль впливу на наше суспільство у вигляді вербування або створення фейкових "волонтерів" котрих потім розкривають на наводках і розкраданні. Іноді шахраями виявляються навіть знайому люди і це дуже лякає. Узагальнення також веде до того, що люди підозрюють у шахрайстві взагалі будь-яких волонтерів, а не лише тих, що не можуть підтвердити свій статус та збори (нас якось звинуватили в шахрайстві, бо людина була впевнена, що податкової більше не існує в Україні, а її функції тепер виконує БЕБ🫠).
Минулого року ми намагалися просунути петицію про зміни у підході до встановлення покарання за шахрайство. Тобто виділити шахрайство під виглядом волонтерства в окрему частину статті КК України або навіть як окрему статтю, оскільки за своєю суттю воно несе більше шкоди для суспільства (погодьтеся є різниця між скамером, що дзвонить вам типу "з банку" о 3 ночі і тим, що імітує збір на потреби підрозділу). На жаль, та петиція не пройшла. Можна спробувати ще раз, але як працює демократія, ми, чесно не розібрались, у нас не набирається 25к підписів.
З чим я категорично не погоджуюсь так це з позиціонуванням волонтерства як "понтів". Це, насправді, складне заняття, бо треба вигадувати, як все організувати, щоб збір закрився і щоб це сталося поки ще потрібно (у нас, на жаль, є досвід того, що збір закривався після загибелі запитувачів і це абсолютно паршиве відчуття, бо здається, що це твоя провина).
Не можу сказати за всіх, але для мене волонтерка це як постійне заняття. Сьогодні 1000 днів повномасштабки або 3 926 днів війни від 2014 року, але я сприймала цю війну як неминучу і невідворотну ще задовго до цього. У мене є досвід роздачі чаю/кави/канапок на Помаранчевій революції, є аналогічний досвід з Революції Гідності, одразу після того з'явились знайомі, котрі відправились на фронт і ми з батьками збирали та передавали їм речі (тоді це в основному була снаряга і медицина). Самостійно ми з адміном почали волонтерити у 21 році. І я рада цим займатись. Ну типу, я не чую, зараз майже зовсім, я не змогла (принаймні поки) бути корисна у ролі бійця, але я не хочу займати позицію байдужості. Окей, я не оформлюю інвалідність, бо мені не потрібні виплати від держави. Засейвила держбюджет на пару тищ грн в місяць. Офіційно працюю і сплачую податки. Ух економічний фронт. Закидую із зп на свої і чужі збори. Уже краще. Займаюсь не лише збором коштів, але й інішими видами допомоги (обмін контактами, "знайди тих людей, що знають людей", юридичні консультації, іноді матеріальна допомога, котра не фінансова). Найс. Але цього мало. Я можу зробити більше. Чому ж мені відмовлятись? Умовно кажучи, я готова цим займатись нескінченну кількість часу.
Дуже шкода що через дії окремих осіб, інформаційні вкиди та загальний рівень недовіри людей одне до одного, страждає репутація усієї групи і знижується обсяг допомоги по зборах. Треба щось з цим робити, напевно🤔
Сьогодні наткнулась в інсті на допис на тему дискредитації волонтерства в Україні як явища. Знаєте, оці от коментарі від людей типу, що волонтери забирають половину грошів собі, тусуються в оливі, а то й камуфлі, понтуються поздками на фронт і т.д. (поїздки на фронт складно назвати понтами, бо це солідни ризик вмерти. Вважаю, нам всім би не завадило іноді пригадувати як виглядає фронт. Це освіжає сприйняття реальності)
З негативного - на жаль, шахрайство це така штука, що існує давно, вона не винайдена в Україні і не є наслідком війни. Це дуже болісно б'є по волонтерській спільноті. Зокрема тому, у русні є важіль впливу на наше суспільство у вигляді вербування або створення фейкових "волонтерів" котрих потім розкривають на наводках і розкраданні. Іноді шахраями виявляються навіть знайому люди і це дуже лякає. Узагальнення також веде до того, що люди підозрюють у шахрайстві взагалі будь-яких волонтерів, а не лише тих, що не можуть підтвердити свій статус та збори (нас якось звинуватили в шахрайстві, бо людина була впевнена, що податкової більше не існує в Україні, а її функції тепер виконує БЕБ🫠).
Минулого року ми намагалися просунути петицію про зміни у підході до встановлення покарання за шахрайство. Тобто виділити шахрайство під виглядом волонтерства в окрему частину статті КК України або навіть як окрему статтю, оскільки за своєю суттю воно несе більше шкоди для суспільства (погодьтеся є різниця між скамером, що дзвонить вам типу "з банку" о 3 ночі і тим, що імітує збір на потреби підрозділу). На жаль, та петиція не пройшла. Можна спробувати ще раз, але як працює демократія, ми, чесно не розібрались, у нас не набирається 25к підписів.
З чим я категорично не погоджуюсь так це з позиціонуванням волонтерства як "понтів". Це, насправді, складне заняття, бо треба вигадувати, як все організувати, щоб збір закрився і щоб це сталося поки ще потрібно (у нас, на жаль, є досвід того, що збір закривався після загибелі запитувачів і це абсолютно паршиве відчуття, бо здається, що це твоя провина).
Не можу сказати за всіх, але для мене волонтерка це як постійне заняття. Сьогодні 1000 днів повномасштабки або 3 926 днів війни від 2014 року, але я сприймала цю війну як неминучу і невідворотну ще задовго до цього. У мене є досвід роздачі чаю/кави/канапок на Помаранчевій революції, є аналогічний досвід з Революції Гідності, одразу після того з'явились знайомі, котрі відправились на фронт і ми з батьками збирали та передавали їм речі (тоді це в основному була снаряга і медицина). Самостійно ми з адміном почали волонтерити у 21 році. І я рада цим займатись. Ну типу, я не чую, зараз майже зовсім, я не змогла (принаймні поки) бути корисна у ролі бійця, але я не хочу займати позицію байдужості. Окей, я не оформлюю інвалідність, бо мені не потрібні виплати від держави. Засейвила держбюджет на пару тищ грн в місяць. Офіційно працюю і сплачую податки. Ух економічний фронт. Закидую із зп на свої і чужі збори. Уже краще. Займаюсь не лише збором коштів, але й інішими видами допомоги (обмін контактами, "знайди тих людей, що знають людей", юридичні консультації, іноді матеріальна допомога, котра не фінансова). Найс. Але цього мало. Я можу зробити більше. Чому ж мені відмовлятись? Умовно кажучи, я готова цим займатись нескінченну кількість часу.
Дуже шкода що через дії окремих осіб, інформаційні вкиди та загальний рівень недовіри людей одне до одного, страждає репутація усієї групи і знижується обсяг допомоги по зборах. Треба щось з цим робити, напевно🤔
BY ✙splendoris △pparent✙
Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260
Soloviev also promoted the channel in a post he shared on his own Telegram, which has 580,000 followers. The post recommended his viewers subscribe to "War on Fakes" in a time of fake news. The Russian invasion of Ukraine has been a driving force in markets for the past few weeks. He adds: "Telegram has become my primary news source." "We as Ukrainians believe that the truth is on our side, whether it's truth that you're proclaiming about the war and everything else, why would you want to hide it?," he said. To that end, when files are actively downloading, a new icon now appears in the Search bar that users can tap to view and manage downloads, pause and resume all downloads or just individual items, and select one to increase its priority or view it in a chat.
from es
