книжкова дегустаторка🍷📚

0:05

This media is not supported in your browser

VIEW IN TELEGRAM

🐦‍⬛️«І порву буття сукно» Олекса Мельник

видавництво: 333, 7/10🤎

Динамічно, масштабно, занадто.

Почнемо з бази: книга, в якій знищують росію, апріорі не може бути поганою.

За зав’язкою маємо альтернативне минуле, в якому замість інтернету є така штука, як онейронет. Це мережа сновидінь, в якій, обмежуючись тарифом, людина може бути ким завгодно, яка завгодно і коли завгодно. Більшість людей надає перевагу проживати життя в онейронеті, ніж в реальності, від чого багато старих лише плюються. Один із таких Сидір Михайлович неочікувано для себе відкриває можливість підключатися до мережі без санкціонованого доступу. Це відразу зацікавлює військових і не тільки України.

Перше, що хочеться сказати, класна задумка. Світ, в якому є альтернатива інтернету, яка все рівно не дає проживати повноцінне життя в реальності. Віддає грубою іронією, що ніц змінити не можна в жодній реальності. Взагалі, варто підмітити, що в автора класний гумор і знання армійсько-лайливої мови, від яких я сміялася в голос, що буває дуже рідко при читанні.

Друге, герої. Вони неймовірно протилежні, насичені, різнопланові та суперечливі. Їх діалоги повні сарказму, іронії, жовчі, відвертого підйобу та напускної ненависті, але в той же момент за цими о́гризками видно, що вони справжня команда і свого не покинуть (сприйняла як алюзію на український народ). В цілому, це був дуже цікавий погляд на по-сатиричному всратих месників по-українські.

Третє, сюжет. Я не злукавила, коли сказала, що прочитала за два вечори. Історія затянула як тільки-но я відкрила книгу, сторінки летіли, а картинки фантасмагорично поставали перед очима. Мені здавалося, що я і за вечір книгу можу прикінчити. Але.

Але в якийсь момент мені стало забагато подій, епічності, бійн та крові, які з кожною сторінкою все більше додавав пан Олекса. Думаю, він і сам не очікував такої ширини подій, і просто захопившись в моменті, не зміг зупинитися. Бо певні сцени провисають без детальнішого бекґраунду, певні мотиви та таємні плани антагоністів уже постають постфактум. Це втомлювало, не давало перепочити та знову кидало у вир м’ясорубки.

В цілому, це була хвайна епік-бійня в снопросторі з прекрасним феєрвейком в кінці на «краснай площаде», і я рада, що ознайомилася з нею. Раджу поціновувачам кровавих, епічних бойовиків з нахилом в фантасмагорію та бруталізм.

#дегустація

Please open Telegram to view this post

VIEW IN TELEGRAM

www.group-telegram.com/es/booksanuta.com/3327

621 viewsOct 31, 2024 at 11:50

🐦‍⬛️«І порву буття сукно» Олекса Мельник

видавництво: 333, 7/10🤎

Динамічно, масштабно, занадто.

Почнемо з бази: книга, в якій знищують росію, апріорі не може бути поганою.

За зав’язкою маємо альтернативне минуле, в якому замість інтернету є така штука, як онейронет. Це мережа сновидінь, в якій, обмежуючись тарифом, людина може бути ким завгодно, яка завгодно і коли завгодно. Більшість людей надає перевагу проживати життя в онейронеті, ніж в реальності, від чого багато старих лише плюються. Один із таких Сидір Михайлович неочікувано для себе відкриває можливість підключатися до мережі без санкціонованого доступу. Це відразу зацікавлює військових і не тільки України.

Перше, що хочеться сказати, класна задумка. Світ, в якому є альтернатива інтернету, яка все рівно не дає проживати повноцінне життя в реальності. Віддає грубою іронією, що ніц змінити не можна в жодній реальності. Взагалі, варто підмітити, що в автора класний гумор і знання армійсько-лайливої мови, від яких я сміялася в голос, що буває дуже рідко при читанні.

Друге, герої. Вони неймовірно протилежні, насичені, різнопланові та суперечливі. Їх діалоги повні сарказму, іронії, жовчі, відвертого підйобу та напускної ненависті, але в той же момент за цими о́гризками видно, що вони справжня команда і свого не покинуть (сприйняла як алюзію на український народ). В цілому, це був дуже цікавий погляд на по-сатиричному всратих месників по-українські.

Третє, сюжет. Я не злукавила, коли сказала, що прочитала за два вечори. Історія затянула як тільки-но я відкрила книгу, сторінки летіли, а картинки фантасмагорично поставали перед очима. Мені здавалося, що я і за вечір книгу можу прикінчити. Але.

Але в якийсь момент мені стало забагато подій, епічності, бійн та крові, які з кожною сторінкою все більше додавав пан Олекса. Думаю, він і сам не очікував такої ширини подій, і просто захопившись в моменті, не зміг зупинитися. Бо певні сцени провисають без детальнішого бекґраунду, певні мотиви та таємні плани антагоністів уже постають постфактум. Це втомлювало, не давало перепочити та знову кидало у вир м’ясорубки.

В цілому, це була хвайна епік-бійня в снопросторі з прекрасним феєрвейком в кінці на «краснай площаде», і я рада, що ознайомилася з нею. Раджу поціновувачам кровавих, епічних бойовиків з нахилом в фантасмагорію та бруталізм.

#дегустація