Щось давненько в нас не було оглядів (не)поганих фільмів?! Тільки заздалегідь приготуйте ваші реакції, аби не забути їх поставити після читання. Ну й погнали!

Наприкінці 70-х, із виходом «Нової надії», світ кіно змінився назавжди. Стартувала нова ера голлівудської фантастики: режисери намагалися повторити успіх Джорджа Лукаса, а сценаристи з усіх сил надихалися «Зоряними війнами» — їхньою естетикою, світобудовою та персонажами. І навіть якщо хтось із творців прагнув зробити щось інше, своє, критики одразу порівнювали будь-яку космооперу з пригодами у далекій-далекій галактиці.

Можливо, саме тому, задумавши стрічку про космічних авантюристів, режисер Стюарт Раффіл вирішив піти ще далі. Він навмисне відклав перегляд трилогії Star Wars, навколо якої тоді сформувався цілий культ, аби навіть підсвідомо не «позичати» нічого в Лукаса. Натомість Раффіл звернувся до класики пригодницького кіно, а головним джерелом натхнення завжди називав відомий піратський комедійний екшн 1952 року — The Crimson Pirate.

Тож що з цього вийшло? Перш за все, The Ice Pirates (1984) — це науково-фантастична комедія. У той час, як величезна кількість малобюджетних стрічок намагалася бути максимально серйозною, «Крижані пірати» не боялися бути смішними...

У далекому майбутньому, внаслідок руйнівних війн, вода стала найціннішим ресурсом Всесвіту — тепер вона одночасно і найжаданіший товар, і валюта у вигляді льодових кубиків. Ну й, звісно, у такій ситуації не можна було уникнути монополізації водопостачання. Тамплієри з Мітри — наймогутніша та найбагатша сила галактики. Вони тримають космос у сталевому кулаці тиранії. І все через те, що на їхній планеті природне джерело води не згасло.

Але на противагу тамплієрському пануванню у галактиці з’являється нова сила — крижані пірати. Нахабні, хитрі й абсолютно недисципліновані, ці авантюристи крадуть лід просто з-під носа монополістів. А найвідоміший серед них — харизматичний капітан Джейсон, роль якого зіграв Роберт Уріх. Непоганий телевізійний актор того часу, для якого The Ice Pirates повинен був стати золотим квитком у велике кіно… До речі, в одній із ролей можна помітити тоді ще маловідомого Рона Перлмана, якому образ космічного розбійника пасує просто ідеально. Ну й на відміну від Уріха, Рону з карʼєрою все ж таки пощастило.

Сюжет набирає обертів, коли Джейсон і його команда випадково «натрапляють» на принцесу Каріну. Зваблива красуня має власні плани, тому вона спочатку викуповує піратів із полону, а потім наймає для таємничої місії. Разом вони вирушають на пошуки загадкової планети, яка, можливо, здатна вирішити водну кризу всієї галактики.

Уявіть, що хтось поєднав пригоди команди пройдисвітів, космічні битви та абсурдний гумор — і ви отримаєте «Крижаних піратів». І це все ще за 15 років до «Футурами»! Насправді ці проєкти мають доволі багато спільного, а жарти з «Піратів» легко можна було б інтегрувати у філерні епізоди серіалу про Фрая й Лілу. Наприклад, сцену, де полонених піратів намагаються «перевиховати» кастраційною машиною. Або момент, де команда починає швидко старіти через аномалію у просторі, й за хвилину для них минає ціле життя з усіма його етапами.

Але попри всю свою легкість та самоіронію, фільм провалився в прокаті. Чому? По-перше, у 1984 році жанр уже переживав пересичення космічною фантастикою. По-друге, The Ice Pirates так і не зміг знайти баланс між фарсом і серйозним сайфаєм, тому критики зустріли його неоднозначно. Оглядач із The New York Times назвав фільм «настільки поганим, що навіть смішним», інші рецензенти критикували його за нерівномірний темп і дешеві спецефекти.

Та знаєте, парадокс у тому, що саме ці недоліки зробили «Крижаних піратів» культовими серед поціновувачів безглуздої фантастики 80-х. Сьогодні стрічку люблять саме за відсутність серйозності, за відвертий гумор та за дешеві, але амбітні спецефекти.

Це, звісно, ніякий не шедевр, але точно один із найяскравіших представників футуристичного кінематографу 80-х, що залишає після себе легку усмішку й надію, що колись і ти станеш космічним піратом 👽

#TrashOrTreasure #RandomPearls