Кожного дня технології на полі бою вдосконалюються і ускладнюються, як з нашої так і зі сторони ворога. Нові технології в сфері Радіо-електронної Боротьби допомагають виводити з ладу ворожі дрони, захищати наші позиції і забезпечувати нашу перевагу в небі.

Ці кошти дозволить закупити необхідне обладнання для захисту нашої техніки та позицій, яке одразу ж буде передане на фронт.

Чому це важливо?

РЕБ — це зброя, яка кожного дня рятує життя наших військових. Кожен внесок — це крок до перемоги України, безпеки наших захисників та мирного неба над нашими головами.

Разом ми здатні змінювати хід війни.

На РЕБ 2ШБ 3ОШБ!

🎯Ціль: 1 500 000.00 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/YUeRm4FWz

💳Номер картки банки
5375 4112 1850 1836

‼️ Корупційний скандал навколо (МСЕК) оголив системну проблему, що вразила саму суть медичної і соціальної допомоги в Україні.

Участь лікарів у фальсифікації діагнозів для отримання інвалідності мала руйнівні наслідки не тільки для системи соціального захисту, але й для обороноздатності країни. Фальшиві інвалідності стали інструментом для ухилення від мобілізації, що підірвало військові можливості України в критичний момент. Тисячі чоловіків, які мали захищати країну, купували статус людини з інвалідністю і таким чином уникали служби.

Детальніше читайте у моїй колонці для УП

Я маю честь бути причетним до створення і бути першим командиром 2 штурмового батальйону 3 ОШБр.

Коли всі тікали з Києва, - ми зʼїхалися щоб обороняти столицю. У якості бойового хрещення приймали бій з елітними військами противника в Мощуні, зупинили весняний прорив 2022 року на Запоріжжі.

Бахмутський напрямок зустрів наш батальйон в обороні шириною смуги бригади, втім витримавши натиск, саме наш батальйон розпочав контрнаступ 2023 року, про який верещали всі телеканали, з іншими підрозділами бригади , звільнивши канал Сіверський Донець - Донбас і Андріївку.

Авдос став для нас випробуванням, але ми не зламалися і саме завдяки нашим діям був збережений весь Авдіївський гарнізон. Жахливі посадки на захід від Орлівки, важкі часи, але і там не здали жодного метра, слідуючи нашій власній традиції.

Далі Терни, де ми, відірвані від бригади, показали всім що значить високоякісне управління і приклад для всіх інших, де противник , відчувши невідворотність власних втрат , просто був змушений кардинально змінити плани.

Напрямок Борової, де і зараз, де важко, де тримаємо і контрнаступаємо.

За весь час існування підрозділу з лютого 2022 року ми втратили 1 позицію на Мощуні і 2 на каналі, втім в обох випадках, відбили їх і просунулись уперед.

Ми перші, ми найкращі і рівних нам немає.

З гордістю маю честь повідомити що створив найкращий батальйон в Україні в складі 3 ОШБр.

Дякую всім, хто допомагав і був поруч. Без вас би не впорався. Без вас нічого б не було.

Тепер вже хочу офіційно повідомити що (залишаючись штатним командиром батальйону) наразі відкомандирований виконувати обовʼязки Начальника рекрутингу бригади, а обовʼязки комбата виконує друг Айболіт. Це великий воїн , який має беззаперечне моральне право на це і за цей випробувальний період це право довів.

2 штурмовий, памʼятайте, що носити цей шеврон - не лише право , а ще й обовʼязок - бути найкращими.

СУ! СН!

ДМИТРО МИРОН “ОРЛИК” — ЖИТТЯ І БОРОТЬБА ЗА УКРАЇНСЬКУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

Дмитро Мирон, відомий під псевдонімом “Орлик”, народився 5 листопада 1911 року в селі Рай на Тернопільщині, у звичайній робітничій родині. Його дитинство і юність пройшли у час, коли Україна перебувала під польською владою, що формувало його патріотичний світогляд і бажання боротися за національну незалежність. Мирон з ранніх років виявляв зацікавленість до українського визвольного руху, а його перші кроки на цьому шляху були пов’язані з молодіжною організацією “Пласт”, де він був активним членом куреня імені Павла Полуботка.

У 1930 році, ще зовсім молодим, Дмитро приєднався до Юнацтва Організації Українських Nаціоналістів (ОУN). Перший рік його діяльності в ОУN був сповнений ризикованих акцій, спрямованих проти польської окупаційної влади. Він брав участь у саботажі — підпільники нищили майно окупантів, привертаючи увагу до боротьби українського народу за свої права. Паралельно Мирон займався редагуванням підпільних видань, через які поширював ідеї Nаціоналізму.

Однак його боротьба не залишалася непоміченою владою. У травні 1932 року під час сутички з польською поліцією Дмитра було затримано. Після кількох місяців він був звільнений, але вже у жовтні 1933 року Мирона заарештували знову. Його звинуватили у поширенні забороненої літератури і активній участі в ОУN, засудивши до 7 років ув’язнення. У польській тюрмі він провів 5 років, використовуючи цей час для поглиблення знань з ідеології Nаціоналізму та подальшого зміцнення своєї волі.

Після звільнення у серпні 1938 року Дмитро Мирон написав важливу працю — “Ідея і чин”. Цей підручник став основоположним текстом для навчання підпільників ОУN та майбутніх повстанців Української Повстанської Армії (УПА). В “Ідея і чин” він обґрунтував принципи українського Nаціоналізму, наголошуючи на важливості збройного спротиву та ідеологічної самосвідомості.

У 1938 році Дмитро став політично-ідеологічним референтом Краєвої Екзекутиви ОУN на заході України. У червні 1939 року він був призначений провідником ОУN на заході України. Його головне завдання полягало в тому, щоб зберегти і посилити структуру ОУNу складних умовах радянської окупації, яка незабаром стала реальністю. Мирон проявив себе як вмілий організатор і стратег, розбудовуючи підпільні мережі і готуючи їх до майбутньої боротьби.

Кульмінацією його діяльності стало 30 червня 1941 року, коли після проголошення Акту відновлення Української Держави по всьому заході України розпочали формуватися українські управи і скликатися народні віча. Мирон відігравав ключову роль у цьому процесі, продовжуючи розбудовувати ідеологічну базу визвольного руху. Він також займався організацією ідеологічних вишколів для українських батальйонів “Нахтігаль” і “Роланд”, які ставили собі за мету захист національних інтересів.

У червні 1941 року Дмитро Мирон разом з Особливою похідною групою вирушив до Києва, щоб проголосити незалежність Української Держави. Під час цієї небезпечної місії в серпні 1941 року його арештували німецькі окупанти у Василькові. Однак навіть після затримання він зумів втекти і продовжив свою підпільну діяльність у Києві. Він не зупинявся, працюючи над створенням нових підпільних осередків та поширенням ідеології ОУN.

На жаль, його шлях завершився трагічно. У липні 1942 року Дмитро Мирон загинув у Києві від рук гестапо. Його смерть стала великою втратою для українського Nаціонально-визвольного руху. Проте навіть після загибелі Мирона його ідеї продовжували жити і надихати нові покоління українців на боротьбу за незалежність.

Дмитро Мирон “Орлик” залишив по собі величезну спадщину як ідеолог, стратег і безстрашний борець за свободу України. Його життя було яскравим прикладом самопожертви в ім’я Nаціональної ідеї, а його праці залишилися важливими для української історії і Nаціональної свідомості.

1 листопада у Львові відбувся важливий захід, приурочений Листопадовому Чину та вшануванню пам'яті Героїв, які поклали своє життя за незалежність України. Вшанування розпочалося з відвідування могил Українських Січових Стрільців у парку Знесіння, де відслужили панахиду за полеглими воїнами. Учасники молитви вшановували героїв, які віддали найцінніше — своє життя, аби наша країна була вільною та незалежною.

Після панахиди розпочалась смолоскипна хода, яка пройшла вулицями міста, увібравши в себе символізм боротьби та жертовності українських героїв. Колона, освітлена мерехтливим світлом смолоскипів, направилася до Львівської Ратуші, де в кінці ходи було проголошено важливе послання. Зокрема, було заявлено, що на цій святій землі правитимуть тільки ті, хто готовий стояти на захисті української нації, її культури та незалежності, хто бере на себе відповідальність за майбутнє своєї держави. Цей заклик став підтвердженням того, що національна ідея і боротьба за вільну Україну залишаються основними пріоритетами для наступних поколінь.

Слава Україні! Слава Нації!
ПРИЄДНУЙСЯ ДО НАЙКРАЩИХ!!!!

Вперше у світовій культурі — проєкт ЕПОХА. Натхненні Третьою штурмовою!

Ми запускаємо унікальний, перший у світі проєкт, у якому артисти донатять свої пісні.

Це 8 виконавців і 8 режисерів, яких зібрали в одному альбомі:
Хейтспіч, ДК ЕНЕРГЕТИК, Два Два Дев'ять [229], PVNCH, Renie Cares, Проклятий ***, Zwyntar, Пророки. 

Більше, ніж музика і крутіше, ніж просто колаборація. Справжній симбіоз епохи війни, пісні-рефлексії від топів українських чартів, панків та гуртів з андеграунду.

Чекай релізи нових качових треків та кліпів, натхненних Третьою штурмовою. Слухай, дивися і долучайся, бо зафіналимо все концертом у Києві 7 грудня!

КВИТКИ НА САЙТІ — КУПУЙ ВЖЕ ЗАРАЗ!

3ОШБр | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army | TikTok | Підтримай Третю штурмову🇺🇦

Хто знає — той впізнає)

Галицька молодь разом із Медичним корпусом Львівщини не стоїть осторонь важливих справ і активно долучається до підтримки наших захисників! Спільними зусиллями ми допомогли завантажити вантажівку з гуманітарною допомогою для 12-ї бригади АЗОВ.

Кожна пара рук і кожен внесок важливий, адже війна стосується всіх, і Перемога залежить від кожного з нас. Дякуємо всім, хто підтримує наших воїнів і робить усе можливе для їхньої перемоги!

АКЦІЯ НА ПІДТРИМКУ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ

Галицька Молодь стала частиною акції на підтримку військовополонених, адже ми не маємо права забути про тих, хто сьогодні страждає в полоні ворога.

Ми пам'ятаємо наших побратимів, що досі в полоні, і будемо боротися, поки їх не звільнять! Ми зобов’язані боротися за їхнє звільнення, так, як вони боролися за нас, не рахуючись з життям і свободою. Це не просто обов’язок — це наша кровна відповідальність перед тими, хто віддав усе за нашу незалежність!

НЕ МОВЧИ ПОЛОН ВБИВАЄ! — ми не маємо права залишатися байдужими!

Долучайся до Галицької Молоді! Україна! Молодь! Перемога!

День "нащо ти мені сержанта на нараду привів", та "в тебе яке звання? Отож, виконуй".

А окрім того, щоб оспівувати сержантів раз у рік, варто було б, по-перше, спростити появу "офіцерів військового часу", що виростають з сержантів – з солдата через сержанта в офіцери вирости доволі складно, пріорітет як правило надають випускникам військових вишів; по-друге – сержантський корпус повноцінно працює тільки в деяких підрозділах, на жаль. Плюс в різних підрозділах по-різному оцінюється роль головного сержанта роти чи взводу: в деяких той же ГСР – це повноцінний заступник командира роти, в деяких він лише виконавчий орган, або займається лише підготовкою. Є посадові обов'язки, але в реальності усюди є свої відмінності.

Робота об'єктивно важча за офіцерську, ризики вищі, зарплата менша – тож свідомо сержантами лишаються, чи обирають бути, люди стрессостійкі та витривалі. Є й плюси: відсутність матеріальної відповідальності та паперового рабства.

Більшість цивільних мобілізованих у армії, хто вище за солдата – сержанти. Тож сержантський корпус – це фактично обличчя "мобілізованої нації".

Вся нинішня війна справді тримається на сержантах та молодших офіцерах. Та ви про це й так знаєте, і до того ж весь день читаєте.

1000 днів повномасштабного вторгнення.

Тисяча днів, як один довгий, складний, нескінченний день. День, насичений трагедіями і перемогами, працею на межі можливостей, життям на межі смерті.

Більше 10 років тому ми були готові померти за справедливість і Україну. Але ніхто з нас не міг уявити що чекатиме нас в майбутньому.

1000 днів тому розпочалась нова сторінка в історії життя кожного з нас, в історії нашої країни і цілого світу.

Кожен з нас, хто не став осторонь цих епохальних подій, кожен воїн, який не побоявся стати на єдино вірний шлях — шлях боротьби, лишиться назавжди живий, закарбований в історії нашої держави.

Скільки б часу не пройшло, ми всі точно знаємо — жодні наші дії та жертви не були даремними.

Попереду — нові виклики. І ми готові до них.

Галицька Молодь глибоко вшановує пам'ять тих, хто віддав своє життя за нашу свободу, гідність і право жити в незалежній країні. Їхній героїчний подвиг є прикладом непохитної відваги та незламного духу, який став основою для нашої боротьби за кращу Україну. Ми зобов’язані їм тим, що сьогодні можемо вільно обирати свою долю, творити майбутнє й залишатися вірними своїм ідеалам.

Ми не маємо права забути їхню жертву. Це наш моральний обов’язок — пам’ятати їхні імена, дбати про місця їхньої слави та передавати історії їхнього подвигу наступним поколінням.

Вічна шана героям, які стали символом нашої сили і віри в краще майбутнє!

Дуже чесне інтерв’ю нашого командира бригади, Андрія Білецького про стан справ і про реальні кроки до того, як все можна виправити.

Перше місце — за роботу дронами, і останнє — у списку по СЗЧ

Це Третя штурмова, і про мотивацію добровольчого підрозділу на третьому році повномасштабки розповідає командир Третьої штурмової бригади, полковник Андрій Білецький.

Як участь північних корейців й ОПК КНДР впливає на війну проти України, який реальний стан забезпечення російських військ та в чому наша армія сьогодні перебиває ворожу, про перемирʼя й «договірняки» з окупантами, чому зараз на фронті важче, ніж навесні 2022 й чим вирізняється планування операцій в Третій штурмовій — у цьому відео з командиром!

3ОШБр | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army | TikTok | Підтримай Третю штурмову🇺🇦

Більш ніж сто років тому українців хотіли приректи на голодну смерть.

Ми пережили жахи трьох Голодоморів: 1921-22, 1932-33, 1946-47. У нас відбирали не тільки нашу ідентичність, але й саме право на існування.

Століття пройшло, але ворог не змінив мету: підкорення українців через знищення, грабунки, катування і геноцид. Вбиті цивільні, викрадені діти, закатовані полонені.

Ми вже ніколи не забудемо жодного розстріляного, замореного голодом, закатованого у вʼязницях українця. Помста за жорстокість тепер в нашій ідентичності. Кожен злочин проти нашої нації — це мотивація продовжувати боротьбу.

Помстимося за кожного.