НеоАрхаїка 🐾

#НАрх_ідея

Чудовий текст від Максима Залевського, написаний 4 роки тому:

Один день з доіндустріальної епохи 🪓 🪵

А ви хотіли б пожити трохи без електрики і інформаційного шуму? Кажуть хороша профілактика від емоційного вигорання. День стає таким інакшим, життя таким простим.

Зовсім інші процеси. Стільки всього треба встигнути поки світло. Цінний кожен промінчик. Дрова в лісі. Вода в річці. Її треба набирати черпаком у відро і носити разом із колодами сухостою. Напиляти, наколоти. Розпалити піч. Не забувати підкидати. Щоб до темна було тепло.

Найближчий сусід на горбі навпроти, трохи розбавляє відчуття повного відчудження. Вівці, кози. Можна сходити по сир-молоко. Поки туди-сюди вже й смеркло. Запалив свічку. Готуєш щось в баняках. Вода вже нагріта. Щастя. Можна щось помити-випрати.

Добре, як заздалегідь замочив бобові чи крупи. Тепер зваряться швидше. В клуні яблука. Їх можна запекти до каші на сніданок.

Сьома вечора вже все більше-менш зроблено. Руки ноги відігрілися. Їжа готова. Така проста і в одночасно ситна. Їсти виходить зранку і ввечері. В обід швидкий перекус. Бо світло цінніше під інші справи.

Тіло релаксує від активного ходіння та фізичної праці. Тут головне не спішити. Кроки-рухи виважені. Без травм, без надривів. Планувати маршрути. Подальші дії. Думки течуть повільно.

Завтра сходити на річку, взяти камінь. Підкласти під сарай. Законопатити щілини між колодами, щоб не дуло.
Ось і все. Тягне дрімати. Треба берегти свічки. О дев’ятий вечора вже глибокий сон.

За день два такого життя мозок так відходить. Що енергії просто вагон. На ранок сили, готовий гори звернути.
Так і хочеться крикнути: «Еге гей!», зірвати ту тишу.

Пожити без цивілізації. В радіусі тридцяти кілометрів. Відніс-приніс, нарубав-натесав. Сходив в долину за продуктами. І знову тиша. Аж дзвенить.

Що скажете? Хотіли б так пожити?

——————————————————

Мій коментар:

Кацапські реконструктори колись давно зняли фільм "Один в прошлом", з матеріального і технічного боку ніби гарний, однак людина, яка брала участь в експерименті, не була надто мотивована й позитивно налаштована до "простого життя", крім того, абсолютно не надала уваги духовній культурі - співу, медитаціям, молитві - які насправді сповнювали доіндустріальне життя. Тому під кінець експерименту й заявила про те, що подібне життя веде до "деградації особистості". Тому до всього описаного в цьому чудовому пості варто було б додати "духовно-творчу" складову.

www.group-telegram.com/es/neoarchaic.com/472

123 viewsedited  Dec 28 at 09:08

#НАрх_ідея

Чудовий текст від Максима Залевського, написаний 4 роки тому:

Один день з доіндустріальної епохи 🪓 🪵

А ви хотіли б пожити трохи без електрики і інформаційного шуму? Кажуть хороша профілактика від емоційного вигорання. День стає таким інакшим, життя таким простим.

Зовсім інші процеси. Стільки всього треба встигнути поки світло. Цінний кожен промінчик. Дрова в лісі. Вода в річці. Її треба набирати черпаком у відро і носити разом із колодами сухостою. Напиляти, наколоти. Розпалити піч. Не забувати підкидати. Щоб до темна було тепло.

Найближчий сусід на горбі навпроти, трохи розбавляє відчуття повного відчудження. Вівці, кози. Можна сходити по сир-молоко. Поки туди-сюди вже й смеркло. Запалив свічку. Готуєш щось в баняках. Вода вже нагріта. Щастя. Можна щось помити-випрати.

Добре, як заздалегідь замочив бобові чи крупи. Тепер зваряться швидше. В клуні яблука. Їх можна запекти до каші на сніданок.

Сьома вечора вже все більше-менш зроблено. Руки ноги відігрілися. Їжа готова. Така проста і в одночасно ситна. Їсти виходить зранку і ввечері. В обід швидкий перекус. Бо світло цінніше під інші справи.

Тіло релаксує від активного ходіння та фізичної праці. Тут головне не спішити. Кроки-рухи виважені. Без травм, без надривів. Планувати маршрути. Подальші дії. Думки течуть повільно.

Завтра сходити на річку, взяти камінь. Підкласти під сарай. Законопатити щілини між колодами, щоб не дуло.
Ось і все. Тягне дрімати. Треба берегти свічки. О дев’ятий вечора вже глибокий сон.

За день два такого життя мозок так відходить. Що енергії просто вагон. На ранок сили, готовий гори звернути.
Так і хочеться крикнути: «Еге гей!», зірвати ту тишу.

Пожити без цивілізації. В радіусі тридцяти кілометрів. Відніс-приніс, нарубав-натесав. Сходив в долину за продуктами. І знову тиша. Аж дзвенить.

Що скажете? Хотіли б так пожити?

——————————————————

Мій коментар:

Кацапські реконструктори колись давно зняли фільм "Один в прошлом", з матеріального і технічного боку ніби гарний, однак людина, яка брала участь в експерименті, не була надто мотивована й позитивно налаштована до "простого життя", крім того, абсолютно не надала уваги духовній культурі - співу, медитаціям, молитві - які насправді сповнювали доіндустріальне життя. Тому під кінець експерименту й заявила про те, що подібне життя веде до "деградації особистості". Тому до всього описаного в цьому чудовому пості варто було б додати "духовно-творчу" складову.

BY НеоАрхаїка 🐾