group-telegram.com/opbr_zsu/404
Last Update:
🇺🇦 Звернення командира Окремої президентської бригади з нагоди тисячного дня повномасштабного вторнення.
Шановні бойові побратими та посестри, дорогі друзі!
Тисячу днів тому звичний ритм життя для країни різко змінився. Українці прокинулися не від будильника, а від сирени. Замість приємного свисту чайника чи кавоварки — пронизливий свист ракети, що проноситься над будинком.
Війна, яка була сконцентрована на кількох відсотках території України на сході, сягнула найвіддаленіших областей на заході. Війну, якою вже багато років жили переважно лише військові та їхні родини, почули всі.
Українці відчули страх. І злість. І замість конвоїв полонених, ворог отримав черги під військкоматами. Замість парадних танкових шеренг на Хрещатику — понівечені і спалені колони техніки від Києва до Миколаєва. Замість букетів квітів противник отримав від українців коктейлі Молотова.
Цивільні добровольці стали до зброї поряд із тими, хто вже роками боронив державу. Найкращі зустрілись з найкращими. Наша армія по-справжньому стала народною, як і ця війна. Збройні сили перетворилися на плавильний котел із сотень тисяч досвідів, поглядів, ідей та прагнень. Головним з яких було — вистояти. І ми вистояли.
Тоді нам давали три дні. Сьогодні ми з вами зустрічаємо вже тисячний день від початку національної боротьби. Росія не отримала швидкої переможної війни, так і не змогла окупувати Донеччину та Луганщину, не зламала і не підкорила українців, не змусила боятись себе увесь світ.
Росія вже програла свою війну. Але Україна свою війну ще не виграла.
Тисячу днів тому у нас було дещо сильніше за колони російської техніки - єдність. Зараз, в цей критичний для країни час, нам усім слід згадати, в чому наша сила, якою ми дивували весь світ на початку війни.
Сльози мають стати потом від важкої праці. Жаль до себе - ненавистю до ворога. Бажання втечі - бажанням помсти.
🇺🇦 Окремо звертаюсь до військових Президентьської бригади:
Дорогі побратими, я знаю, що складно оцінити велич історичного моменту, перебуваючи в окопі. Складно побачити перспективи, коли очі вже болять від багатогодинного спостереження за однією посадкою. Важко відчувати себе героєм, обережно визираючи з “сп-шки”.
Сьогоднішній, тисячний день буде для вас таким вже як і всі попередні: виміряний кількістю відстріляних мін, погонними метрами виритих траншей, кілометрами доріг та перехресть, на яких вкотре вдалося проскочити.
В цей день осягніть шлях, який ми з вами пройшли. Згадайте, заради чого робите найважчу в світі роботу. Згадайте всіх, хто потребує вашого захисту, і всіх, за кого ще треба помститись. Нехай це надасть вам сили.
Дякую кожному з вас за витримку і відданість. За ваш професіоналізм, який приходить на зміну героїзму. Дякую, що завдяки вам три слова — “Збройні Сили України” — вимовляють з повагою і захопленням повсюдно в цілому світі.
Як і сто років тому наші предки з 1-го Богданівського полку УНР, ви ведете бій за життя цілої нації. І нехай ворог знає, що ми не віддамо йому ані могил наших предків, ані колисок наших дітей.
Слава Україні!
Слава героям!
✍️ Командир Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького Костянтин Філіпов
BY Президентська бригада ЗСУ
Share with your friend now:
group-telegram.com/opbr_zsu/404