в мене нова обсесія - барбара стрейзанд
ви знали, що її дідусь та бабуся по татовій лінії - з Галичини? а ще що вона в 2015 році приїздила в Бережани (тернопільська область), де похований її прадід.

Барбара зібрала всіх покемонів - декілька Оскарів, Греммі, Еммі і Томі, хоча в нас зумери її знають через знаменитий трек в динаміках всіх школьніків 2010-го року, все ж за бугром це одна з найбільш відомих і успішних жінок.

це я до чого - я подивилась декілька її фільмів на днях, десь приблизно 60-их років і зловила себе на думці, що в період коли створювались ці красиві, якісні, багаті картини, в Львові знімали пригоди Д'Артаньяна і 3 мушкетерів - наче дешеву пародію на золотий час мюзиклів.

і ще сумніше, що покоління на дешевих пародіях росли і все ж, багатьом вони близькі серцю і від цього нікуди не дітись.

на фоні загальної епопеї зі сталкером, і, особливо, під впливом скріна вище, подумала наскільки сильно культурний продукт в оцінці індивіда стоїть вище за абстрактні ідеї. глобалізація, хулі.

аніме і манга дозволили всьому світу забути, що японія творила під час другої світової, а дорами і особисто бтс підняли впізнаваність кореї та їх культури. а скільки грошей це принесло в обидві країни?

в прокаті провалився (чого насправді варто було очікувати) фільм БожеВільні - кіно про каральну психіатрію радянського союзу. якщо український фільм не виглядає простим і легким, для його реклами треба вкладати великі гроші, ну або хоча школярів в кіно заганяти, щоб він окупився. і це не має засмучувати, це буквально всюди так. тільки ще варто врахувати, що для великої частини українців власне українські фільми - ред флаг (вони ще просто не бачили мене роз'їдає).

коротше це я до чого - мені здається, що нам не вистачає проєктів, що будуть орієнтуватись на підлітків, аудиторію, яка керує інтернетом. або загалом - не вистачає масштабних проєктів (без націоанально-визвольного наповнення) , які могли б заволодіти інтернетом на який час, чи хоча б тік током.

Напередодні Різдва в Львові з'являється особлива подія - перегляд"Мене роз'їдає", звісно в супроводі виступу Натрій Хлорид.

8 грудня о 18:00 в барі "Травень" на Пекарській 1Ц разом посумуємо, поплачемо і послухаємо пісні Солі.

На цей раз подія благодійна і весь прибуток піде у фонд "Повернись Живим", тож вхід за донат від 150 гривень

За 300 гривень можна придбати віп-квиток, у який включені вино та 1 фокус на картах від мене.

всім спорту

нещодавно з'явилось нове гілті плеже - слухати так звану Lilith Сzar. Це американська співачка, яку зараз можна асоціювати з поняттям рок діва.

Тільки от сидиш слухаєш її треки - наче ок, а наче група Skillet. Наче ок - а наче рядки "If it's a man's world, I wanna be king, If it's a man's world, don't wanna be queen", чи "I don't believe in love
I never have, I never will
I don't believe in love
It's never worth the pain that you feel".

І мабуть вони комусь відгукнуться, і в свій час могли відгукнутись мені, але як же це дешево і банально звучить. Підлітковий нігілізм і бунтарство тепер базуються на інших речах - тепер коли ти кажеш що не віриш в кохання, бажано вказувати що ти трахаєш кучу сук хоча б. Для більш дорослої аудиторії така музика не буде чимось новим і не буде цікава текстово. Тож для кого це? і чому це блядь подобається мені....

Тому що 🤘рок🤘 в тому вигляді і звучанні, яке пропонує Ліліт, поняття максимально мертве. Всі ці готичні атрибути можуть виглядати актуально - окей, але в поєднанні із застарілою музикою, і особливо текстами ака нашествіє 2011 (вибачте), перетворють Ліліт в Сергія Жадана емачьку, яка вже 15 років не може вернути 2007 рік.

І знову ж таки. Мені це зайшло. Я крінжувала - але мені щиро подобалось. І я задумалась чому.

Ну... Так вийшло, що мене в свій час не оминула мода буть нетакусіком і слухати 🤘рок 🤘і це дуже відкабувалось на моєму смаку, тож лейтмотиви бунтарства та революцій в текстах мене максимально занурюють в ранній підлітковий вік. І мені забавно спостерігати як ці наративи досі можна продати.

Ну тобто, в яке кохання не вірить Ліліт, яка з 2016 року одружена з солістом Black Veil Brides (надіюсь хтось запищав на цьому моменті). Ну тобто, про яке бунтарство йде мова, якщо чувіха брала участь в телевізійних проектах. Ну тобто, про яку революцію говорить жінка, яка різко схудла на оземпіку та вколола мілілітри 3 в губи)

І я не засуджую за будь-які косметичні маніпуляції, ні - просто це ж зовсім не про рух проти течії. Це буквально те, що роблять всі у сфері розваг. Тільки в неї це з сукупності з готичними шмотками.

не знаю для кого був цей текст, бо всім як раніше було на неї похуй, так і зараз, я думаю

всім спорту

І до речі це імя Ліліт Цар - абсолютний безсмак. Будь- які загравання з релігіями (особливо найбанальнішими частинами) - хуйня, ще й Цар - руска хуйня.

до речі я іконостасія

Привіт.
Спиш?

все.
віорія відмовилась від сатани.

надіюсь на неї так вплинув мій відос.

насправді класно, що дівчина стала розуміти всю комічність образу і дай бог через якийсь час робитиме щось справді цікаве.

скіл має, талант теж. успіхів

Друзі!
Солі уже на Галичині.
Приходьте на 18:00 на Пекарську 1ц подивитись "Мене Роз'їдає" і вжити Натрій Хлорид.

Віп-квитків уже нема, фокуси кончились, а от звичайні можна придбати на вході.

Всім спорту.

моє захоплення мюзиклами призвело до страшного - я передивилась "Сорочинський ярмарок".

новорічні мюзикли 00-их займають особливе місце в моєму серці, але їх так складно дивитись зараз. все - від кітчевих уявлень про культури і епохи, до вторичних пісень складаються в одну сумну картину, яка більше не веселить і не викликає таких емоцій як в дитинстві.

так от, як зараз модно в інтернеті, скажи свою думку і біжи - сорочинський ярмарок це порно пародія на оригінальний твір гоголя.
замість сцен сексу - пісні.
пруфи будуть

я монтую відос по сорочинській ярмарці і просто не можу не поділитись

Друзі, я домонтувала відео нарешті. Поки монтувала, відбулось так багато подій, так багато було обдумано, що мушу цим поділитись. Я зрозуміла, що я не живу нормально тому що мною керує нарцисична травма. Всі ідеї, які я недороблюю, або дороблюю з великим болем (буквально всі мої відео) - це наслідок нарцисичної травми. Грошей на психолога у мене нема, тому що я збираю на камеру, тож буду вибиратись з цього сама. І нехай це буде моєю новорічною обіцянкою. Особливо перед вами, бо цей канал прямий наслідок моїх проблем.

Отож із запізненням вітаю усіх з Новим Роком, хочу подякувати всім і кожному хто лишився після поста про капітошку, а також йоптомодернізму, за рахунок репостів кого, на цей канал ше хтось періодично підписується. А також привітання та вибачення перед аппексом за експлуатацію його імені.



з нарцисичною травмою пов'язане сильне відчуття сорому, тож ловіть чому мені стидно за цей канал

топ речей через які мені стидно за цей канал
1. він починався як конкуренція з дівчинкою, яка мене дуже образила
2. експлуатація імені аппекса, бо канал мав бути каналом з приколами, а став моїм особистим каналом (віталік, дуже перепрошую, я завжди можу переназвати)
3. недостатньо часто пишу пости
4. люди очікують таких же розйобних постів як про капітошку, але їх нема
5. якось в пості я весь час не правильно писала назву гурту вхід у змінному взутті
6. у відео я пожартувала про те, що дівчина колишнього підписана на цей канал, і це дуже смішний факт, але мені так стидно тепер
7. декілька раз я писала сюди дуже п'яна і можливо у мене проблеми з алкоголем
8. на цей канал підписано мінімум 4 людини, яким я вже більше півроку не відписую, просто тому що забула, а потім стало дуже стидно і я не змогла себе заставити відписати.

друзі! вийшло відео, в ньому навіть хороший звук.

https://www.youtube.com/watch?v=hE9GeyoVHVU&ab_channel=%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%81%D1%96%D1%8F

відео побило мої особисті рекорди!
я насправді уникала створення класичних відео есеїв з мемами, але як показує статистика це найкраще працює.
тож клас.

ще дякую за звук петру петровському, бо я ненавиджу возитись зі звуком, а тут мені пощастило з допомогою!

16 січня в український прокат вийшов фільм Хороша погана дівчинка, на який я поспішила піти, бо у мене кешбек на кінотеатри в монобанку, бо поважаю фільми студії А24.

Фільм про успішну жінку, яка через приховані бажання зав’язує інтимні стосунки з молодим інтерном.

В той час як мій хлопець в кінці фільму показував Ніколь Кідман дулі (пояснюючи це тим, що головна героїня не найкраща людина), мені що головна героїня максимально зайшла, що фільм.

Так, під питанням стоїть ідея зраджувати Антоніо Бандерасу звісно, але якщо прибрати цей факт, і поглянути на сюжет та героїв, то поведінка і взаємодія останніх виглядають максимально реалістистичними. До болю, блін, реалістичними.

Тому що не дивлячись на те, що Ромі (Ніколь Кідман) відчувала що вона хоче від стажера (Гаріса Дікінсона), і останній вочевидь розумів вподобання героїні, на початку їхня взаємодія максимально комічна і недолуга. І загалом, не зважаючи на сексуальний потяг комунікація між цими двома ну просто - ті самі перші стосунки, коли ви обоє хворі і припіздошені
.
Проте, на екрані роман сео та стажера відчуваються як вдих після довгого затримання подиху, як весняне сонце після довгої затяжної зими, як осяяння від якоїсь примітивної простої істини, яка весь час лежала на поверхні, але до тебе щойно дійшло.

У фільму насправді не найкращі оцінки, і мало, власне, еротизму. Можливо, для когось Секретарка чи Піаністка виявляться набагато кращими. Мені ж Хороша погана дівчинка максимально сподобалась власне своїми недоліками - комічністю, тим що Ромі хуйова людина, і навіть елементами “павєсточки” (правачки а моєму оточенні на мене погано впливають).

Коротше, подивіться і сформуйте свою думку. А ще якщо у вас приховані бажання - обов’язково реалізуйте їх, бо можна випадково зрадити Антоніо Бандерасу, а це ну дуже не гарно.

мене вигнали з сінемачату за мою красату