Факт №1488: военные, с наклейкой на авто «не тцк», отказываются уходить с позиций на ротацию.
Forwarded from Європейський нігілізм
Позавчора під час обстрілу у Полтаві росіяни знищили будинок родини Карини Бойко – однієї з активних тиловиків Авангарду, вона також надавала поміч у організації вишколів.
Наразі родина залишилась буквально без даху над головою, все що було в подвір‘ї потребує тотальної реконструції.
Буду вдячий за допомогу у відновленні.
🔗 https://send.monobank.ua/jar/3Zpu2sRVeG
💳 5375411222177243
Наразі родина залишилась буквально без даху над головою, все що було в подвір‘ї потребує тотальної реконструції.
Буду вдячий за допомогу у відновленні.
🔗 https://send.monobank.ua/jar/3Zpu2sRVeG
💳 5375411222177243
Forwarded from Атентат
Вітя Розовий проговорив те, що не прийнято виносити в медійне середовище останні роки. Всі військові це чудово знали, обговорювали між собою, але мало хто готовий ризикувати репутацією як Вітя.
Крім того шо він талановитий артист, виконавець і крутий військовий з величезними яйцями, Вітя ще й правдоруб.
Лгбт-військові – це політтехнологія західних посольств і фондів. Вітя Розовий - український військовий.
Кому вірите ви?
@atentat
Крім того шо він талановитий артист, виконавець і крутий військовий з величезними яйцями, Вітя ще й правдоруб.
Лгбт-військові – це політтехнологія західних посольств і фондів. Вітя Розовий - український військовий.
Кому вірите ви?
@atentat
Да, ведь кому, как не Марте Гавришкман, опровергнуть пещерный тейк второй заповеди, своей честной работой на западную аудиторию!
Да, канал снова не такой активный, но вы не разбегайтесь. Лучше задонатьте на наш сбор в закрепе.
Forwarded from Билини IV Імперії ✙
Наскільки мені відомо, командир 186 окремого батальйону 123 бригати ТрО підполковник Гриб застрелився одразу після шикування батальйону. Просто розпустив особовий склад, відійшов в бік і пустив кулю в скроню. Жаль, що до таких методів вдаються лише порядні та чесні командири, яким би ще жити та жити. Які не можуть стерпіти іноді сором за підлеглий особовий склад, іноді за свої вчинки, іноді через тотальне непорозуміння зі старшими начальниками. Жодна мразь, яка допустила безперешкодний прохід противника, що іноді рухався зі швидкістю 50 км/годину в перші дні повномасштабного вторгнення, так не вчинила. Більше того, мразі отримали звання, нагороди та подяки від вищого військового керівництва, зросли по карʼєрних сходинках та далі командують такими, як покійний підполковник Гриб, ставлячи офіцерам тактичного рівня нереальні та неадекватні задачі.
@sanatoriy_satani
@sanatoriy_satani
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
О, это тот генетический урод, который десятилетиями в эфире россии24 поливал грязью русских националистов. А теперь забрался своей уродливой запыханой тушей на руины домов мирных украинцев объявить об их «освобождении».
Forwarded from Європейський нігілізм
А що взагалі можна сказати про ситуацію, яка склалася?
Три роки поспіль вимагати патріотизму та колективної відповідальності від людей, яких декілька десятиліть годували пропагандою егоїстичного життя заради отримання примітивних насолод звідусіль! Це взагалі диво, що вже й так велика кількість українців стала до зброї.
Все матеріальне – це відблиск ідей, тож і "звичайне", побутове життя людини базується навколо них. Якщо світогляд людини базується навколо здобуття особистої матеріальної вигоди, комфорту та насолоди – вона може бути принциповою в якихось проміжних питаннях, але кінцева її ціль буде в отриманні цих речей, у будь-яких масштабах: від пияцтва, до володіння мільйонними статками.
Справді любити ідеї – привілей окремих людей, але в більшій, чи меншій мірі, це стосується всіх: те, в що ти віриш, те, як ти вихований, і те, заради чого ти живеш повністю визначає твою поведінку, діяльність та долю взагалі.
Колективна відповідальність виховується дуже складним чином: треба будувати систему виховання людини навколо високих, світлих ідей, пояснювати людині складні концепції, взаємозв'язки, вчити її вкладати свої зусилля у певну справу, привчати не розчаровуватися, коли не має очевидного та простого результату, вчити долати труднощі у взаємодії, привчати до існування в спільноті, яка живе під сяйвом певних ідей.
Це прості тези, відомі всім.
Під впливом ідей будують країни, мережі однодумців, кооперативні підприємства і взагалі все на світі.
В чому ідея України? Яке її обгрунтування? Якісь благородні визначення цього стосуються лише невеликої частини людей, та й це не було колись здавна офіційно заявленою та усталеною позицією "у світі", так би мовити. Це не напрям, у якому всі впродовж десятиліть були скеровані в єдиному зусиллі. Благородні ідеї, взагалі-то, були багато років в маргінезі. Звідусіль лунало: якщо ти їх притримуєшся, якщо ти правий ідеаліст – ти сектант, дурень, носій небезпечної ментальної хвороби, парія. На тебе треба підозріло дивитись і в пристойне суспільне середовище не пропускати.
Навіть мотив виживання – що він собою уявляє, якщо немає колективної відповідальності, високих ідей та далеких цілей? Вижити на війні просто – їдеш з самого початку за кордон, наприклад, і там живеш.
Україна, за яку варто воювати та жити – права, націоналістична, традиціоналістична. Але це – мрія, а в реальності воює недобита пізнім капіталізмом проблемна периферійна держава східної Європи. І воює – свідомо, добровільно, на вістрі подій – насамперед та її частина, яка захоплена тою мрією.
У ОУН під боком була УРСР – це теж була Україна, там були спілки письменників-українців, український нарід, українська земля, українські колгоспи, українські корови в тих колгоспах. Чим вона їх не влаштовувала? А чому нас має влаштовувати Україна, яка сталася впродовж цих 35 років? Зараз нам це сильно дається взнаки, недарма історики в своїх інтерв'ю постійно згадують УНР – хоча якісь паралелі проводити то дурна справа, бо "архетипи" надто нависають та взагалі дуже небезпечні своєю тенденцію відтворюватись, коли їх згадують надто часто. Розбіжність мрій та реальності, виснажує та зневірює, єдиний світлий промінь – перебування серед однодумців, бо вони всі живуть надією щодо утвердження їх спільної ідеї.
Здебільшого, хто готовий воювати, знає що робить та, власне, воює – воюють саме за національну Україну, за праву ідею. Саме тому підрозділи, створені правими націоналістами, найбільш ефективні на війні: в них є ідея, далекосяжна мрія, і була встановлена ще до війни система виховання кадрів.
І от знов ми на перших абзацах: проблема в тому, що це зовсім недавно були неприйнятні, маргінальні явища. А суспільство виховується роками, а не хоба – і от створилася мобілізована нація під ключ. То й мобілізаційний резерв у нас відповідний.
Три роки поспіль вимагати патріотизму та колективної відповідальності від людей, яких декілька десятиліть годували пропагандою егоїстичного життя заради отримання примітивних насолод звідусіль! Це взагалі диво, що вже й так велика кількість українців стала до зброї.
Все матеріальне – це відблиск ідей, тож і "звичайне", побутове життя людини базується навколо них. Якщо світогляд людини базується навколо здобуття особистої матеріальної вигоди, комфорту та насолоди – вона може бути принциповою в якихось проміжних питаннях, але кінцева її ціль буде в отриманні цих речей, у будь-яких масштабах: від пияцтва, до володіння мільйонними статками.
Справді любити ідеї – привілей окремих людей, але в більшій, чи меншій мірі, це стосується всіх: те, в що ти віриш, те, як ти вихований, і те, заради чого ти живеш повністю визначає твою поведінку, діяльність та долю взагалі.
Колективна відповідальність виховується дуже складним чином: треба будувати систему виховання людини навколо високих, світлих ідей, пояснювати людині складні концепції, взаємозв'язки, вчити її вкладати свої зусилля у певну справу, привчати не розчаровуватися, коли не має очевидного та простого результату, вчити долати труднощі у взаємодії, привчати до існування в спільноті, яка живе під сяйвом певних ідей.
Це прості тези, відомі всім.
Під впливом ідей будують країни, мережі однодумців, кооперативні підприємства і взагалі все на світі.
В чому ідея України? Яке її обгрунтування? Якісь благородні визначення цього стосуються лише невеликої частини людей, та й це не було колись здавна офіційно заявленою та усталеною позицією "у світі", так би мовити. Це не напрям, у якому всі впродовж десятиліть були скеровані в єдиному зусиллі. Благородні ідеї, взагалі-то, були багато років в маргінезі. Звідусіль лунало: якщо ти їх притримуєшся, якщо ти правий ідеаліст – ти сектант, дурень, носій небезпечної ментальної хвороби, парія. На тебе треба підозріло дивитись і в пристойне суспільне середовище не пропускати.
Навіть мотив виживання – що він собою уявляє, якщо немає колективної відповідальності, високих ідей та далеких цілей? Вижити на війні просто – їдеш з самого початку за кордон, наприклад, і там живеш.
Україна, за яку варто воювати та жити – права, націоналістична, традиціоналістична. Але це – мрія, а в реальності воює недобита пізнім капіталізмом проблемна периферійна держава східної Європи. І воює – свідомо, добровільно, на вістрі подій – насамперед та її частина, яка захоплена тою мрією.
У ОУН під боком була УРСР – це теж була Україна, там були спілки письменників-українців, український нарід, українська земля, українські колгоспи, українські корови в тих колгоспах. Чим вона їх не влаштовувала? А чому нас має влаштовувати Україна, яка сталася впродовж цих 35 років? Зараз нам це сильно дається взнаки, недарма історики в своїх інтерв'ю постійно згадують УНР – хоча якісь паралелі проводити то дурна справа, бо "архетипи" надто нависають та взагалі дуже небезпечні своєю тенденцію відтворюватись, коли їх згадують надто часто. Розбіжність мрій та реальності, виснажує та зневірює, єдиний світлий промінь – перебування серед однодумців, бо вони всі живуть надією щодо утвердження їх спільної ідеї.
Здебільшого, хто готовий воювати, знає що робить та, власне, воює – воюють саме за національну Україну, за праву ідею. Саме тому підрозділи, створені правими націоналістами, найбільш ефективні на війні: в них є ідея, далекосяжна мрія, і була встановлена ще до війни система виховання кадрів.
І от знов ми на перших абзацах: проблема в тому, що це зовсім недавно були неприйнятні, маргінальні явища. А суспільство виховується роками, а не хоба – і от створилася мобілізована нація під ключ. То й мобілізаційний резерв у нас відповідний.
Forwarded from Авангард (АКС)
Арджуна - присутній!
На Куп‘янському напрямку загинув організаційний старшина Авангарду, бойовий товариш, вірний друг Сергій «Арджуна».
Сергій загинув рятуючи поранених побратимів. Останній бій він прийняв командуючи групою, яка штурмовала ворожі позиції під Кругляківкою.
Сергій був досвідченим, вмотивованим воїном та світлою людиною. В нього залишились дружина та донька.
Номер карти для допомоги родині:
4441 1144 5381 1331
На Куп‘янському напрямку загинув організаційний старшина Авангарду, бойовий товариш, вірний друг Сергій «Арджуна».
Сергій загинув рятуючи поранених побратимів. Останній бій він прийняв командуючи групою, яка штурмовала ворожі позиції під Кругляківкою.
Сергій був досвідченим, вмотивованим воїном та світлою людиною. В нього залишились дружина та донька.
Номер карти для допомоги родині:
4441 1144 5381 1331