Тимчик

673 Bring Me the Horizon - POST HUMAN: NeX GEn ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

Hypermetal

Далеко не так просто бути трендсетерами у важкій музиці, це вимагає постійного загравання з іншими жанрами та кардинальних змін у звучанні, але важливо при цьому не загубити себе і своє коріння, тому що можна легко катапультуватися зі сцени в більш ворожі води та повністю втратити підтримку своїх фанатів. Якось Олі Сайксу та команді це завжди вдавалось, не виключенням є й останній альбом, де легко можна почути, що їхня душа повністю віддана саме гітарній музиці, попри всі спецефекти та піротехніку. Альбом, якого не мало бути, тому що колись гурт пообіцяв відійти від формату лонгплеїв на користь частішим релізам у вигляді EP, перший з яких (POST HUMAN: SURVIVAL HORROR) був випущений у 2020, а друга частина аж через чотири роки. Обʼєми, тривалість, концентрація бенгерів на NeX GEn дійсно підтверджують, що він вартий був такого довгого очікування — це дуже старанна робота у всіх сенсах та площинах, яка зовсім не схожа на вимушений реліз, заради туру чи продажу вінілів. І в принципі щось писати про якість самої музики, коли її створювали такі гіганти індустрії, немає сенсу, все зіграно, заспівано, спродюсовано на недосяжному рівні, тому тут вже грають більшу роль саме деталі. А деталей тут тьма: немає треку без якогось приколу, хуку, маленького експерименту чи просто вдалого моменту, навіть ці інтерлюди та аутро пісень створюють таку безшовність, яка перетворює альбом на досвід, подорож, а не колекцію хітових приспівів. І ця делікатна любов до текстурованості та багатошаровості тут гіперболізовано до якихось ADHD-рівнів, що відчутно й у звучанні в цілому, яке дуже ампліфіковане, зкомпресоване, квантоване. Цікаво, що саме на цьому етапі своєї творчості BMTH прийшли до своєї стадії поклоніння Дефтоунс, яке багато інших гуртів вже давно пережили, але, як я вже писав раніше, зробити свій матеріал хоча б трошки схожим на Deftones — це залог успіху для будь-якого металкору. Проте це все одно не завадить їм знов створити новий тренд, і за два-три роки кожен поважний артист важкої сцени буде намагатися зробити те саме, не боятися електроніки, не ховати свої рифи за нею, і робити більше, швидше, потужніше, ніж може людина.

✅ лірика, як завжди, на висоті, Олівер не тільки виготовлює кал, але ще пише дуже тягові тексти;

🅱️ все ж таки, платівка вийшла у всіх сенсах too much, по-перше, задовга, майже година музики, ще й такої напористої, до того ж багато однаково крутих пісень перетворюються у підсумку в такий собі калейдоскоп, де ти навіть не встигаєш перетравити одну, коли тебе атакує така ж наступна, без знання синглів в цей альбом заходити взагалі небезпечно;

💯-трек: Kool-Aid / liMOusIne / AmEN!

FFO: Bad Omens, Architects, Deftones

https://bmth.co/nexgen

#OG333

bmth.co

Bring Me The Horizon - POST HUMAN: NeX GEn

Listen to POST HUMAN: NeX GEn by Bring Me The Horizon.

www.group-telegram.com/es/tymchyk.com/3043

1.4K viewsedited  May 24 at 09:00

673 Bring Me the Horizon - POST HUMAN: NeX GEn ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

Hypermetal

Далеко не так просто бути трендсетерами у важкій музиці, це вимагає постійного загравання з іншими жанрами та кардинальних змін у звучанні, але важливо при цьому не загубити себе і своє коріння, тому що можна легко катапультуватися зі сцени в більш ворожі води та повністю втратити підтримку своїх фанатів. Якось Олі Сайксу та команді це завжди вдавалось, не виключенням є й останній альбом, де легко можна почути, що їхня душа повністю віддана саме гітарній музиці, попри всі спецефекти та піротехніку. Альбом, якого не мало бути, тому що колись гурт пообіцяв відійти від формату лонгплеїв на користь частішим релізам у вигляді EP, перший з яких (POST HUMAN: SURVIVAL HORROR) був випущений у 2020, а друга частина аж через чотири роки. Обʼєми, тривалість, концентрація бенгерів на NeX GEn дійсно підтверджують, що він вартий був такого довгого очікування — це дуже старанна робота у всіх сенсах та площинах, яка зовсім не схожа на вимушений реліз, заради туру чи продажу вінілів. І в принципі щось писати про якість самої музики, коли її створювали такі гіганти індустрії, немає сенсу, все зіграно, заспівано, спродюсовано на недосяжному рівні, тому тут вже грають більшу роль саме деталі. А деталей тут тьма: немає треку без якогось приколу, хуку, маленького експерименту чи просто вдалого моменту, навіть ці інтерлюди та аутро пісень створюють таку безшовність, яка перетворює альбом на досвід, подорож, а не колекцію хітових приспівів. І ця делікатна любов до текстурованості та багатошаровості тут гіперболізовано до якихось ADHD-рівнів, що відчутно й у звучанні в цілому, яке дуже ампліфіковане, зкомпресоване, квантоване. Цікаво, що саме на цьому етапі своєї творчості BMTH прийшли до своєї стадії поклоніння Дефтоунс, яке багато інших гуртів вже давно пережили, але, як я вже писав раніше, зробити свій матеріал хоча б трошки схожим на Deftones — це залог успіху для будь-якого металкору. Проте це все одно не завадить їм знов створити новий тренд, і за два-три роки кожен поважний артист важкої сцени буде намагатися зробити те саме, не боятися електроніки, не ховати свої рифи за нею, і робити більше, швидше, потужніше, ніж може людина.

✅ лірика, як завжди, на висоті, Олівер не тільки виготовлює кал, але ще пише дуже тягові тексти;

🅱️ все ж таки, платівка вийшла у всіх сенсах too much, по-перше, задовга, майже година музики, ще й такої напористої, до того ж багато однаково крутих пісень перетворюються у підсумку в такий собі калейдоскоп, де ти навіть не встигаєш перетравити одну, коли тебе атакує така ж наступна, без знання синглів в цей альбом заходити взагалі небезпечно;

💯-трек: Kool-Aid / liMOusIne / AmEN!

FFO: Bad Omens, Architects, Deftones

https://bmth.co/nexgen

#OG333

BY Тимчик