Вважаю, що однією з проблем нашої воюючої Нації є відхід від Десяти Божих заповідей.
Маємо проблеми і в тилу, і на Війні - бо, на жаль, не з Богом.
Та це тема окремого посту…
Трохи про себе - християнина: похрестився я у 1991-у році, коли відслужив строкову службу в окупаційній армії. (На той час був вже засновником Народного Руху України на Січеславщині та членом Української Гельсінськоі Спілки)…
Хрестився у 20 років, у колишньому радянському Дніпродзержинську, (тепер в українському Камʼянському) у РПЦ, бо тоді ще не було Української Церкви. Хрестився швидко і якісно, бо за гроші😀…
У 1994 році, будучи командиром підрозділів парамілітарного («незаконного воєнізованого формування», у формулюванні тодішнього режиму внутрішньої окупації) «Тризуба» імені Степана Бандери у 15 областях центральної, східної, південної та північної України, познайомився з Священником, який скорегував мій християнський світогляд у правильному - національному - напрямі. Тому я, зі своїми хлопцями, взяв участь у розбудові парафій УГКЦ (та й УПЦ КП), на територіях мені ввірених Командуванням «Тризубу» і Проводом ОУН, під керівництвом Слави Стецько, пʼятнадцяти областей України.
Якщо буду живий і Бог дасть здоровʼя і сил, опишу це у своїх мемуарах😀… Колись.
Отже, я не про себе, а про панів Акіма Галімова та Євгена Клопотенка…😇
Неодноразово бачив, як усілякі «охристиянізовані» бабусі, чоловіки, жінки «шикали» на дітей, які під час Літургії, у храмі, поводили себе голосно і по-дитячому; бачив на службах Божих, як «типухристияни», намагалися перетворювати вільних людей, які прийшли молитися Богу, у якусь свинособачу масу (як у росії), ставлячи їм дебільні вимоги; бачив багато…
Але моя віра у Христа, із за цього, не зменшилась ні на йоту…
Панове Акіме та Євгене - не зважайте на «церковних віртухаїв», які ганьблять Христову Церкву. Такі завжди були, є і будуть…
Якби їх не було, нам би всім, звичайно, було б легше, але є так як є.
Поки що я все сказав.
Слава Ісусу Христу!»
Командувач Української добровольчої армії Дмитро Ярош
Вважаю, що однією з проблем нашої воюючої Нації є відхід від Десяти Божих заповідей.
Маємо проблеми і в тилу, і на Війні - бо, на жаль, не з Богом.
Та це тема окремого посту…
Трохи про себе - християнина: похрестився я у 1991-у році, коли відслужив строкову службу в окупаційній армії. (На той час був вже засновником Народного Руху України на Січеславщині та членом Української Гельсінськоі Спілки)…
Хрестився у 20 років, у колишньому радянському Дніпродзержинську, (тепер в українському Камʼянському) у РПЦ, бо тоді ще не було Української Церкви. Хрестився швидко і якісно, бо за гроші😀…
У 1994 році, будучи командиром підрозділів парамілітарного («незаконного воєнізованого формування», у формулюванні тодішнього режиму внутрішньої окупації) «Тризуба» імені Степана Бандери у 15 областях центральної, східної, південної та північної України, познайомився з Священником, який скорегував мій християнський світогляд у правильному - національному - напрямі. Тому я, зі своїми хлопцями, взяв участь у розбудові парафій УГКЦ (та й УПЦ КП), на територіях мені ввірених Командуванням «Тризубу» і Проводом ОУН, під керівництвом Слави Стецько, пʼятнадцяти областей України.
Якщо буду живий і Бог дасть здоровʼя і сил, опишу це у своїх мемуарах😀… Колись.
Отже, я не про себе, а про панів Акіма Галімова та Євгена Клопотенка…😇
Неодноразово бачив, як усілякі «охристиянізовані» бабусі, чоловіки, жінки «шикали» на дітей, які під час Літургії, у храмі, поводили себе голосно і по-дитячому; бачив на службах Божих, як «типухристияни», намагалися перетворювати вільних людей, які прийшли молитися Богу, у якусь свинособачу масу (як у росії), ставлячи їм дебільні вимоги; бачив багато…
Але моя віра у Христа, із за цього, не зменшилась ні на йоту…
Панове Акіме та Євгене - не зважайте на «церковних віртухаїв», які ганьблять Христову Церкву. Такі завжди були, є і будуть…
Якби їх не було, нам би всім, звичайно, було б легше, але є так як є.
Поки що я все сказав.
Слава Ісусу Христу!»
Командувач Української добровольчої армії Дмитро Ярош
On February 27th, Durov posted that Channels were becoming a source of unverified information and that the company lacks the ability to check on their veracity. He urged users to be mistrustful of the things shared on Channels, and initially threatened to block the feature in the countries involved for the length of the war, saying that he didn’t want Telegram to be used to aggravate conflict or incite ethnic hatred. He did, however, walk back this plan when it became clear that they had also become a vital communications tool for Ukrainian officials and citizens to help coordinate their resistance and evacuations. "There are a lot of things that Telegram could have been doing this whole time. And they know exactly what they are and they've chosen not to do them. That's why I don't trust them," she said. Right now the digital security needs of Russians and Ukrainians are very different, and they lead to very different caveats about how to mitigate the risks associated with using Telegram. For Ukrainians in Ukraine, whose physical safety is at risk because they are in a war zone, digital security is probably not their highest priority. They may value access to news and communication with their loved ones over making sure that all of their communications are encrypted in such a manner that they are indecipherable to Telegram, its employees, or governments with court orders. Channels are not fully encrypted, end-to-end. All communications on a Telegram channel can be seen by anyone on the channel and are also visible to Telegram. Telegram may be asked by a government to hand over the communications from a channel. Telegram has a history of standing up to Russian government requests for data, but how comfortable you are relying on that history to predict future behavior is up to you. Because Telegram has this data, it may also be stolen by hackers or leaked by an internal employee. The regulator said it has been undertaking several campaigns to educate the investors to be vigilant while taking investment decisions based on stock tips.
from es
