В книге «Око Вселенной» К.З. Витвицкого рассказывается о фотоконтактах автора с НЛО, приоткрывающих тайну этого феномена. Данная книга, по мнению ее создателя, является фотобестселлером российской уфологии, призванным совершить важный шаг на пути к пониманию НЛО, мира в целом и осмыслению законов бытия Вселенной, к расширению знаний о развитии Мироздания, происходящих в нем процессов и их взаимосвязях. Сегодня жизнь рождает невиданную ранее философию самых фантастических потрясений: «гости» различных миров прилетали, прилетают и будут прилетать... Интерес к ним растет, все более охватывая круг людей, для которых НЛО - реальность, но пока еще выходящая за пределы земного разума. В этой связи фотоконтакты могут принести пользу в понимании пришельцев, поэтому автор дает практические советы по наблюдению и изучению НЛО.
Читати книжку ---»
Читати книжку ---»
З журналу "Ноосфера НС" № 1, 1991 - щоквартальної науково-популярної збірки, який видавася за ініціціативою Московського регіонального Клубу дослідників аномальних явищ природи
🛸👇👽👇👽👇🛸
🌘🌗🌒
🌐
🛸👇👽👇👽👇🛸
🌘🌗🌒
🌐
Повідомлення про "кіта у небі", спостереження якого відбулося 4 або 5 жовтня 1985 года у місті Апшеронськ, Краснодарськоії край - лист свідка зберігався у архивах радянської Комісії по АЯ
Далі про випадок
Далі про випадок
Повідомлення про "кіта у небі", спостереження якого відбулося 4 або 5 жовтня 1985 года у місті Апшеронськ, Краснодарськоії край - лист свідка зберігався у архивах радянської Комісії по АЯ
"Пишу в комиссию АЯ.
Я, Римма Георгиевна Врублевская, пишу Вам письмо и посылаю Вам рисунок кита. Я не художник, но нарисовала как могла. С 4 на 5 октября 1985 года я вышла из дома, чтобы набрать воды в колодце. Было три часа дня.
Я обалдела: между югом и западом, насколько я понимаю, я увидела в небе кита. Кит горел, потом погас и снова загорелся - так он гас и загорался два раза. Потом из хвоста кита в небо пошли лучи, лучи были разноцветные, как радуга. Потом лучи погасли, и из хвоста в небо стали выходить звезды, яркие, можно сказать, как новогодние, которые на елках, самая верхняя звезда сразу гаснет. Это продолжалось первую минуту.
Потом пасть кита светилась, потом погасла, и появились радуги. Лучи радуги, потом звезды на конце луча. Луч был длинный. 1,5 - 2 метра, длина кита от хвоста до головы /или до рта/ - 6 - 8 метров. Кит как будто горел на небе: то загорался, то гас, загорался, то гас. Он был виден на небе 3-4 минуты. Казалось, что кит медленно дрейфует по небу.
Я испугалась: я живу одна и мне некого позвать; не думайте, я взрослый человек, мне 34 года, и я все это видела своими собственными глазами. Я нарисовала на рисунке то, что могла, как и где он светился. На мое письмо, пожалуйста, ответьте. Мне было бы очень интересно узнать, что вы думаете об этом явлении, - так сказать."
"Пишу в комиссию АЯ.
Я, Римма Георгиевна Врублевская, пишу Вам письмо и посылаю Вам рисунок кита. Я не художник, но нарисовала как могла. С 4 на 5 октября 1985 года я вышла из дома, чтобы набрать воды в колодце. Было три часа дня.
Я обалдела: между югом и западом, насколько я понимаю, я увидела в небе кита. Кит горел, потом погас и снова загорелся - так он гас и загорался два раза. Потом из хвоста кита в небо пошли лучи, лучи были разноцветные, как радуга. Потом лучи погасли, и из хвоста в небо стали выходить звезды, яркие, можно сказать, как новогодние, которые на елках, самая верхняя звезда сразу гаснет. Это продолжалось первую минуту.
Потом пасть кита светилась, потом погасла, и появились радуги. Лучи радуги, потом звезды на конце луча. Луч был длинный. 1,5 - 2 метра, длина кита от хвоста до головы /или до рта/ - 6 - 8 метров. Кит как будто горел на небе: то загорался, то гас, загорался, то гас. Он был виден на небе 3-4 минуты. Казалось, что кит медленно дрейфует по небу.
Я испугалась: я живу одна и мне некого позвать; не думайте, я взрослый человек, мне 34 года, и я все это видела своими собственными глазами. Я нарисовала на рисунке то, что могла, как и где он светился. На мое письмо, пожалуйста, ответьте. Мне было бы очень интересно узнать, что вы думаете об этом явлении, - так сказать."
Історія Свена Перссона, який у березні 1949 року зустрівся з «людинами», що вийшли з «двох кораблів» та запросили хлопця піднятися до них - про то що було далі і кого він там зустрів читайте далі ——-»»»»»»»»»
У березні 1949 року, біля містечка Пітео, північна Швеція, свідок, 19-річний Свен Перссон, повертався рано вранці з роботи, проїзжаючі на велосипеді з Льовхольмена до Пітео. Коли він наблизився до церкви Оджебін, то побачив, те, що він назвав - «два кораблі», які спустилися з неба ліворуч від нього й зависли приблизно в 20 метрах (65 футів), дуже близько до землі.
Ці предмети нагадували по формі дві глибокі чаші з численними вогниками на дні. Невдовзі на одному з об’єктів стала видно щілину, чи отвір, і звідти вийшли двоє «людин», вдягнених у щось схоже на водолазні костюми, з шоломами та шлангами. Неймовірно зацікавлений, Свен зупинився та подумав, що напевно ці «люди» збираються зараз «виконати якусь підводну роботу», хлопець ніколи не чув про які літаючі тарілки і поняття не мав, за чим він спостерігає.
Однак ці «чоловіки» різко підійшли до Свена, і той раптово відчув що не може поворухнутися. І в той же момент він почув телепатичне повідомлення від одного з «чоловіків», який спочатку наказав йому не боятися їх, і потім запитав, скільки йому, років, Свену. Далі Свену здалося, що гуманоїдні не зрозуміли його, коли він відповів їм що йому 19 років і тоді Свен спробував пояснити, порахувавши це на пальцях, але під час діалогу істоти якимось чином дійшли до цифри 100.
Далі істоти почали розпитувати Свена та повідомили йому, що подорожують вже на протязі доволі тривалого часу, також додали, що це не вони почали цю подорож, її розпочала покоління до них. Потім вони запитали Свена, чи не хоче він піти з ними, і свідок відповів, що так, але тільки якщо у нього буде можливість повернутися додому, на що «чоловіки» відповіли йому, що тоді він не зможе полетіти, оскільки він би був давно забутий, але в їхньому світі він проживе набагато довше, ніж люди на Землі, і навіть стане «відомим».
Тоді Свен поставив свій велосипед на узбіччя дороги, його взяли на борт одного з кораблів. Усередині хлопець опинився в невеликому передпокої, там на стіні відчинилися двері, він побачив іншу кімнату, де було двоє інших «чоловіків» у таких же облягаючих водолазних костюмах. Тепер він зміг бачити та роздивится обличчя інопланетян, які були схожі на людські, але безвиразні і майже схожі на маску. У Свена було дивне відчуття, що таким чином вони не хочуть розкривати своїх справжніх рис, щоб ине налякати його.
Перебуваючи в цій кімнаті, Свен не міг рухатися і відчував, що якимось чином його контролюють гуманоїди. Він зміг побачити щось на кшталт панелі керування розміром 70 х 70 см у діаметрі (28 х 28 дюймів), а на панелі - побачив картину «всесвіту». Також він побачив багато інших пристроїв, які, очевидно, керували кораблем. За словами Свена, інопланетяни повідомили йому місце походження, але він стверджує, що сьогодні не може згадати це.
Далі ———»»»»»»
Ці предмети нагадували по формі дві глибокі чаші з численними вогниками на дні. Невдовзі на одному з об’єктів стала видно щілину, чи отвір, і звідти вийшли двоє «людин», вдягнених у щось схоже на водолазні костюми, з шоломами та шлангами. Неймовірно зацікавлений, Свен зупинився та подумав, що напевно ці «люди» збираються зараз «виконати якусь підводну роботу», хлопець ніколи не чув про які літаючі тарілки і поняття не мав, за чим він спостерігає.
Однак ці «чоловіки» різко підійшли до Свена, і той раптово відчув що не може поворухнутися. І в той же момент він почув телепатичне повідомлення від одного з «чоловіків», який спочатку наказав йому не боятися їх, і потім запитав, скільки йому, років, Свену. Далі Свену здалося, що гуманоїдні не зрозуміли його, коли він відповів їм що йому 19 років і тоді Свен спробував пояснити, порахувавши це на пальцях, але під час діалогу істоти якимось чином дійшли до цифри 100.
Далі істоти почали розпитувати Свена та повідомили йому, що подорожують вже на протязі доволі тривалого часу, також додали, що це не вони почали цю подорож, її розпочала покоління до них. Потім вони запитали Свена, чи не хоче він піти з ними, і свідок відповів, що так, але тільки якщо у нього буде можливість повернутися додому, на що «чоловіки» відповіли йому, що тоді він не зможе полетіти, оскільки він би був давно забутий, але в їхньому світі він проживе набагато довше, ніж люди на Землі, і навіть стане «відомим».
Тоді Свен поставив свій велосипед на узбіччя дороги, його взяли на борт одного з кораблів. Усередині хлопець опинився в невеликому передпокої, там на стіні відчинилися двері, він побачив іншу кімнату, де було двоє інших «чоловіків» у таких же облягаючих водолазних костюмах. Тепер він зміг бачити та роздивится обличчя інопланетян, які були схожі на людські, але безвиразні і майже схожі на маску. У Свена було дивне відчуття, що таким чином вони не хочуть розкривати своїх справжніх рис, щоб ине налякати його.
Перебуваючи в цій кімнаті, Свен не міг рухатися і відчував, що якимось чином його контролюють гуманоїди. Він зміг побачити щось на кшталт панелі керування розміром 70 х 70 см у діаметрі (28 х 28 дюймів), а на панелі - побачив картину «всесвіту». Також він побачив багато інших пристроїв, які, очевидно, керували кораблем. За словами Свена, інопланетяни повідомили йому місце походження, але він стверджує, що сьогодні не може згадати це.
Далі ———»»»»»»
Через кілька секунд після того, як їм показали панель керування, інша істота увійшла до кімнати та підійшла до Свена - у той же час, інші дві істоти, очевидно, намагалися запобігти істоті увійти до кімнати, очевидно, щоб Свен не злякався. Це була вона - Свен зрозумів, що ця істота була самкою, не схожою на те, що він коли-небудь бачив раніше.
Дивна істота мала велику, схожу на свинячу, морду, на потилиці у неї було щось на кшталт «гриви», яка стояла рівно, і далі на спині вона була більш коротшою. Ії шкіра була рожевого кольору і вона мала великі розкосі блакитні очі. Далі Свену повідомили що «він би мав відчувати до неї почуття», але Свен не міг, йому на неї було просто неприємно дивитися.
На відміну від двох інших гуманоїдів, які попереджали Свена, ця химерна "свіноподівна" жіноча істота хотіла, щоб Свен супроводжував їх назад на їхню планету та там залишився з нею; і це, очевидно, спричинило конфлікт між двома іншими істотами та химерною жіночою істотою.
Далі з іншого корабля надійшли накази, що вони готові до вильоту, але троє інопланетян продовжували сперечатися, тому незабаром були видані більш різкіші накази, і перш ніж він зміг усвідомити це, хлопець стояв біля свого велосипеда на землі і спостерігав, як обидва кораблі пролетіли над церквою та на великій швидкості зникли в північно-західному напрямку. Зовсім збентежений та розгублений, свідок поїхав додому на велосипеді.
Вдома він почувався неспокійно, був упевнений, що якимось чином є якась частка його пам’яті, яку ці істоти приховали від нього; також він був переконаний, що в якийсь момент з нього зняли одяг і оглянули - бо він почувався «брудним всередині».
UFO Aktuellt 4, 1985
Дивна істота мала велику, схожу на свинячу, морду, на потилиці у неї було щось на кшталт «гриви», яка стояла рівно, і далі на спині вона була більш коротшою. Ії шкіра була рожевого кольору і вона мала великі розкосі блакитні очі. Далі Свену повідомили що «він би мав відчувати до неї почуття», але Свен не міг, йому на неї було просто неприємно дивитися.
На відміну від двох інших гуманоїдів, які попереджали Свена, ця химерна "свіноподівна" жіноча істота хотіла, щоб Свен супроводжував їх назад на їхню планету та там залишився з нею; і це, очевидно, спричинило конфлікт між двома іншими істотами та химерною жіночою істотою.
Далі з іншого корабля надійшли накази, що вони готові до вильоту, але троє інопланетян продовжували сперечатися, тому незабаром були видані більш різкіші накази, і перш ніж він зміг усвідомити це, хлопець стояв біля свого велосипеда на землі і спостерігав, як обидва кораблі пролетіли над церквою та на великій швидкості зникли в північно-західному напрямку. Зовсім збентежений та розгублений, свідок поїхав додому на велосипеді.
Вдома він почувався неспокійно, був упевнений, що якимось чином є якась частка його пам’яті, яку ці істоти приховали від нього; також він був переконаний, що в якийсь момент з нього зняли одяг і оглянули - бо він почувався «брудним всередині».
UFO Aktuellt 4, 1985