group-telegram.com/vallholl/15168
Last Update:
Останки даного чоловіка були знайдені в невеликому похованні на північному сході сучасної Польщі. Поховання було приписане готам, та датоване 2 століттям нашої ери. Останки до наших днів погано збереглися, але череп, окрім пошкоджень, завданих часом, мав отвір на правому боці тім'яної кістки. Очевидно, поховання належало воїну, який загинув в бою від удару тупим предметом по голові.
Готи були германським народом, вперше описані греко-римськими авторами в 3 столітті нашої ери, але є більш ранні свідчення про народи, які співставляються з готами. Так, з 1 століття нашої ери є записи про гутонів, Тацит їх описував як германців з суворими вождями, а Птолемей у 2 столітті писав, що гутони жили на схід від Вісли в Сарматії. Страбон згадує племенний союз бутонів, які потрапили під владу маркоманів. Бутони і гутони вважалися одним народом.
Одним з найважливіших джерел про історію готів вважається «Гетика» 6 століття авторства римського історика Йордана, якому приписують готське походження. Йордан у написанні «Гетики» відштовхувався від втраченої праці Кассіодора, римського вченого, який служив остготському королю Теодеріху. Так, Йордан стверджує, що готи походять «з острову під назвою Скандза, звідки вони емігрували морем до Готіскандзи під правлінням свого короля Беріга».
Під островом Скандза мається на увазі Скандинавія, що співпадає і з даними досліджень, і з «Гутасагою», в якій описано історію походження народу, який населяв острів Готланд, а потім частина того народу покинула батьківщину, що співставляється з міграцією готів. Готіскандза вважається територією в басейні Вісли на узбережжі Балтійського моря. Далі, згідно з текстами Йордана, готи захопили землі Ульмеругі, що пов'язується з рухом готів в напрямку Дунаю та Чорного моря.
З 2 століття готи вторгаються в Північне Причорномор'я на території сучасної України, що Йордан називає переселенням в Скіфію. Тут готи перейняли частину звичаїв від сарматів: вони володіли верховою їздою, стрільбою з лука, соколиним полюванням, залишалися чудовими мореплавцями та землеробами. Перший набіг готів на Римську імперію відбувся вже у 238 році, коли ті пограбували Гістрію. В 250-х роках готи захопили Філіппополь та завдали Риму нищівної поразки в битві при Абрітті.
Тоді ж відбуваються перші готські морські набіги на Малу Азію та Егейське море, готи спустошили Понт, Нікею, Халкедон, захопили Крим та встановили контроль над Боспором. Відбувалися набіги на Константинополь, Афіни, Спарту, Аргос, Олімпію. Готи були близькі до взяття Фессалоніків та Кассандреї, але дізнавшись про наближення імператора, відступили та вторглися на римські Балкани, де зазнали поразки.
До середини 3 століття зі змінним успіхом відбулося ще декілька готських вторгнень в Рим, після чого до середини 4 століття все більше готів входило до римської армії. Серед самих готів, тим часом, починають вирізнятися дві групи: гертвунги та тервінги, остготи та вестготи. Остготи жили в степах між Дніпром і Доном, з остготських племен походив легендарний конунг Германаріх, територія королівства якого простягалася від Чорного моря до Балтійського.
У 375 році гуни перейшли Дон і підкорили аланів. Далі послідувало падіння королівства Германаріха — подія, яка знайшла своє відображення у «Сазі про Нібелунгів». Частина остготів потрапила під владу гунів та просунулася на захід, частина — під владу Риму. У 451 році остготи здобувають незалежність, з 488 року завойовють Італію та частину Ілірії і засновують Остготське королівство, яке проіснує до 555 року.
Вестготи, перебуваючи під натиском гунів, просили землю у імператора Східної Римської імперії, де частково романізувалися, але через голод почали війну. У 410 році вестготи захопили місто Рим, і вже західноримський імператор був вимушений дати їм землі в Аквітанії, на території сучасної Франції. Звідти вестготи почали вторгнення в Іберію де заснували королівство, яке проіснує до 711 року, поки його не захоплять араби.
