Forwarded from Той самий Кухарчук
Капітуляція - це відмова від боротьби, прийняття відсутності сенсу подальшого супротиву.
Подібно до гібридних війни, завданням яких є не гібридне позбавлення суверенітету тих, з ким ведеться війна у випадку агресії , або у випадку захисту - збереження цього суверенітету, гібридна капітуляція - це солодка форма визнання відмови від суверенітету.
Головною ознакою гібридної капітуляції є тимчасове переконання у тому , що ніякої капітуляції не відбулося. Разом з тим, вона передбачає інтеграцію противника в суспільне життя, економічну, політичну, культурну і медійну сферу тих, хто капітулював.
Ворог у такому випадку не потребує продовження збройної боротьби, або потребує часткового втручання, як це відбулося у Білорусі в 2020 році, або в Казахстані в 2021.
В сучасній Україні гібридна капітуляція в декілька етапів відбулася в 1994 році, коли противник повністю нас роззброїв, після чого протягом двадцяти років розвалюючи зсередини залишки структури української армії, СБУ, МВС і інших структур.
Цей етап мав на меті послаблення України і її подальшу повну інтеграцію в сферу геополітичних інтересів рф, з повною культурною анексією і знищенням української самобутності.
Події 2014 року мали шанс змінити цей курс, але підписання перших і других мінських домовленостей знаменували наступний етап гібридної капіталізації, навіть не в частині самих домовленостей , а в повному відновленні впливів і спроможностей проросійських сил на чолі з медведчуком.
Участь медведчука в економічних схемах, повна зелена на політичне і інформаційне життя фактично знаменувала реверс на курс в російську орбіту, про що свідчать результати виборів 2019-20 рр.
Єдиними, хто чинив супротив проросійським силам були українські націоналісти. Інші, якщо не були співучасниками злочину, вступаючи в парламентські і місцеві коаліції, або просто байдуже спостерігали.
Єдино можливим шляхом для подальшого існування України є виключно шлях безумовного українського націоналізму. Саме тому ворог однією з умов ставить «денацифікацію». Їм не заважає народ , народ вписується в парадигму «срср 2.0.», як механічна конструкція без духу, що живе за вказаними алгоритмами.
В українських реаліях будь-які альтернативи є вбивчими для суверенної і унітарної форми державності.
Подібно до гібридних війни, завданням яких є не гібридне позбавлення суверенітету тих, з ким ведеться війна у випадку агресії , або у випадку захисту - збереження цього суверенітету, гібридна капітуляція - це солодка форма визнання відмови від суверенітету.
Головною ознакою гібридної капітуляції є тимчасове переконання у тому , що ніякої капітуляції не відбулося. Разом з тим, вона передбачає інтеграцію противника в суспільне життя, економічну, політичну, культурну і медійну сферу тих, хто капітулював.
Ворог у такому випадку не потребує продовження збройної боротьби, або потребує часткового втручання, як це відбулося у Білорусі в 2020 році, або в Казахстані в 2021.
В сучасній Україні гібридна капітуляція в декілька етапів відбулася в 1994 році, коли противник повністю нас роззброїв, після чого протягом двадцяти років розвалюючи зсередини залишки структури української армії, СБУ, МВС і інших структур.
Цей етап мав на меті послаблення України і її подальшу повну інтеграцію в сферу геополітичних інтересів рф, з повною культурною анексією і знищенням української самобутності.
Події 2014 року мали шанс змінити цей курс, але підписання перших і других мінських домовленостей знаменували наступний етап гібридної капіталізації, навіть не в частині самих домовленостей , а в повному відновленні впливів і спроможностей проросійських сил на чолі з медведчуком.
Участь медведчука в економічних схемах, повна зелена на політичне і інформаційне життя фактично знаменувала реверс на курс в російську орбіту, про що свідчать результати виборів 2019-20 рр.
Єдиними, хто чинив супротив проросійським силам були українські націоналісти. Інші, якщо не були співучасниками злочину, вступаючи в парламентські і місцеві коаліції, або просто байдуже спостерігали.
Єдино можливим шляхом для подальшого існування України є виключно шлях безумовного українського націоналізму. Саме тому ворог однією з умов ставить «денацифікацію». Їм не заважає народ , народ вписується в парадигму «срср 2.0.», як механічна конструкція без духу, що живе за вказаними алгоритмами.
В українських реаліях будь-які альтернативи є вбивчими для суверенної і унітарної форми державності.
Forwarded from Mahakala o࿗n Defense
#Авторське
"Пітушню - геть"
07-12.06.2025
Немає місця в Україні для створіння лінивого, безхребетного та толерантного до людських пороків та збочень. Україна понад усе. Не Україна для нас, а ми для України.
"Пітушню - геть"
07-12.06.2025
Немає місця в Україні для створіння лінивого, безхребетного та толерантного до людських пороків та збочень. Україна понад усе. Не Україна для нас, а ми для України.
Кто готов подзаработать деньжат дайте мне знать. Есть подработка на несколько лет.
@ab3_rc_bot
@ab3_rc_bot
Forwarded from КОМУ ВНИЗ
11 років як постала «Січ»
Одинадцять років легендарному батальйону спеціального призначення «Січ»
Одинадцять років Свободи і Честі.
Нині січовики і далі в різних формаціях на полі Бою.
Багато вже на щиті.
407 років тому Січ на чолі з Петром Сагайдачним крайній раз провела спеціальну військову операцію на території Москви.
Одинадцять років тому постав батальйон МВС спеціального призначення «Січ», щоб повторити шлях предків.
Горджусь, що мав честь бути поряд з вами з перших днів.
Перемоги живим!
Честь полеглим!
© Yuriy Syrotyuk
Одинадцять років легендарному батальйону спеціального призначення «Січ»
Одинадцять років Свободи і Честі.
Нині січовики і далі в різних формаціях на полі Бою.
Багато вже на щиті.
407 років тому Січ на чолі з Петром Сагайдачним крайній раз провела спеціальну військову операцію на території Москви.
Одинадцять років тому постав батальйон МВС спеціального призначення «Січ», щоб повторити шлях предків.
Горджусь, що мав честь бути поряд з вами з перших днів.
Перемоги живим!
Честь полеглим!
© Yuriy Syrotyuk
Forwarded from РЕЙД | 413 батальйон СБС
єПідвал зачиняється. Тимчасово.
Перший сезон — це були історії, які пахнуть землею, сміхом під обстрілами і тишею після штурму.
Це були голоси з глибини фронту — живі, чесні, наші.
Ми йдемо на коротку перерву. Поки що. Але повернемось. І вже з новими героями.
👉 Напишіть у коментарях, кого ви хочете почути в другому сезоні.
👉 І підпишіться, якщо ще ні, знаємо є такі серед тих хто читає прямо зараз текст.
Посилання на підсумковий випуск👈
Дякуємо, що були поруч.
До зустрічі в наступному сезоні.
єПідвал повернеться .
Підтримати Нестримний РЕЙД.
Facebook | Instagram | YouTube | Радіо | X | Threads
Перший сезон — це були історії, які пахнуть землею, сміхом під обстрілами і тишею після штурму.
Це були голоси з глибини фронту — живі, чесні, наші.
Ми йдемо на коротку перерву. Поки що. Але повернемось. І вже з новими героями.
👉 Напишіть у коментарях, кого ви хочете почути в другому сезоні.
👉 І підпишіться, якщо ще ні, знаємо є такі серед тих хто читає прямо зараз текст.
Посилання на підсумковий випуск👈
Дякуємо, що були поруч.
До зустрічі в наступному сезоні.
єПідвал повернеться .
Підтримати Нестримний РЕЙД.
Facebook | Instagram | YouTube | Радіо | X | Threads
Forwarded from 3-тя окрема штурмова бригада
День, коли вперше довели, що вміємо перемагати росію: 11 річниця бою за звільнення Маріуполя
Командир Третього Армійського Корпусу Андрій Білецький: «Півмільйонне місто було в заручниках у бойовиків більше місяця. Вони укріпилися в центрі міста на вулицях Грецькій та Італійській, замінували банк та підходи до своїх позицій».
На світанку 13 червня 2014-го загони добровольців без досвіду і важкого озброєння розпочали штурм противника. Більшість — добровольці з Донеччини, Луганщини, Харкова. Футбольні фанати й ті, хто до того ніколи не тримав зброї. Операцією командував Андрій Білецький.
Задля звільнення міста, яке ворог вже затаврував «частиною днр» головним ресурсом стала не зброя, а ідея, вольові люди й готовність діяти. Так 150 бійців щойноствореного Азову з боєм просувались кварталами, вибиваючи окупантів. А вже до обіду над Маріуполем здійнялися жовто-блакитні стяги.
Це було перше українське «неможливо» у війні проти більшого за нас ворога, яке стало реальністю.
У складі тепер Третьої штурмової бригади ми продовжуємо нищити окупантів, щоб одного світанку знову зайти на вулиці нашого Маріуполя. З пам'яттю про всіх побратимів, які віддали для цього життя.
3ОШБр | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army | TikTok | Підтримай Третю штурмову🇺🇦
Командир Третього Армійського Корпусу Андрій Білецький: «Півмільйонне місто було в заручниках у бойовиків більше місяця. Вони укріпилися в центрі міста на вулицях Грецькій та Італійській, замінували банк та підходи до своїх позицій».
На світанку 13 червня 2014-го загони добровольців без досвіду і важкого озброєння розпочали штурм противника. Більшість — добровольці з Донеччини, Луганщини, Харкова. Футбольні фанати й ті, хто до того ніколи не тримав зброї. Операцією командував Андрій Білецький.
Задля звільнення міста, яке ворог вже затаврував «частиною днр» головним ресурсом стала не зброя, а ідея, вольові люди й готовність діяти. Так 150 бійців щойноствореного Азову з боєм просувались кварталами, вибиваючи окупантів. А вже до обіду над Маріуполем здійнялися жовто-блакитні стяги.
Це було перше українське «неможливо» у війні проти більшого за нас ворога, яке стало реальністю.
У складі тепер Третьої штурмової бригади ми продовжуємо нищити окупантів, щоб одного світанку знову зайти на вулиці нашого Маріуполя. З пам'яттю про всіх побратимів, які віддали для цього життя.
3ОШБр | Instagram | Facebook | YouTube | ab3.army | TikTok | Підтримай Третю штурмову🇺🇦