Ситуація на фронті у нас друзі, не з найкращих…

Мудрі пращури казали - найтемніших період часу перед світанком.

Будемо сподіватись, що вони щось знали.

Дай нам Боже вистояти в цій битві.

Надія, Боже, як завжди, знову на тебе.

За останній час ми знищили багато.
Просто, щоб не збитись з рахунку, писали маркером на стіні праворуч від крісла оператора. Ставили замітки тільки тоді, коли було чітке відео підтвердження враження.

Ворог лізе системно. І хитро.
Підіймаєш дрон - взагалі нікого. Ніби немає ніякої війни і ти залетів у Чернобиль. Починаєш вишукувати техніку, яка засвітилась до цього.
Тільки сідає сонце, або сильний вітер, або дощ - орки вилазять з усіх нір і їх женуть на штурм.

Тактика, як завжди, - виснажувати нашу піхоту. Засипати авіаційними бомбами, більш прицільно касетними снарядами, градами, мінами - і малими групами орків намагатись захопити наші позиції. Як правило вночі або на світанку і швидко.

Ми втомлюємось - ті хто літає, а нашій піхоті - важче у сотні разів, в умовах відсутності резервів і свіжих сил.

Ворог зазнає великих втрат, але і нам важко.

Ми усі віримо, що зможемо втримати ворога до поки не прийшла допомога заходу.
Особливо вірять підрозділи БПЛА.
Fpv дрон найкращих засіб стримування.

Рахунок на фото.

Це вам хоч трохи гарних новин.

Це авіаційна бомба - 500 кілограм.
Вона впала на позиції наших сусідів, але не розірвалась.

Такий снаряд робить воронку три на три метра, разносится усе навколо і якщо навіть не потрапив по цілі - усі бійці в радіусі сотні метрів отримають контузії, навіть перебиваючи в укритті.

Авіабомба розбирає будь-які споруди. Складає багатоповерхівки.

Таких бомб різних типів ворог скидає щоденно від декількох до пів сотні - і це тільки по одному з напрямків.

В принципі, за рахунок цього ворог і взяв Авдіївку: стерши місто і скинувши на нього пів тисячі подібних бомб. Можливо і більше.
Якщо б ми мали системи протидаї КАБам, - то досі б тримали Авдіївку.

Ще гірша історія в тому, що ми не використовуємо авіаційні бомби самі. Немає на чому їх носити. Та і масово не виготовляємо - хоча б легко могли - вони дешеві і не складні у виробництві.

На кожну військову дію ми маємо динамічно відповідати контр дією, або такою ж симетричною відповіддю.

Ворог далі буде продовжувати тактику використання авіабомб - більше того, буде робити на цьому суттєвий акцент! І нам все ж таки треба швидше думати про протидію авіації і КАБам. Інакше з Селідово, Покровськом, Мирноградом і містами, що йдуть далі може статися те саме, що з Авдіївкою, їх просто може не стати під тиском авіа бомб.

Поряд з нами знову стоїть залізна 110 бригада.

На фото хлопці, що збили вже третій Су 25 за останні два тижні.

А в цілому у цих хлопців, поки вони стояли на Авдіївці - вже було 10 вбитих літаків.

Це не герої, - це легенди!

Гордий тим, що маю можливість тиснути їм руки. Вони надихають робити надможливе усіх нас.

Дякую Яковині Івану і всім невтомним, хто продовжує донатити!

175 дронів! Серед яких новітні «розумні дрони».

Вже налаштовуємо - скоро полетять.

Звіт по використанню - як завжди!

Є в мене чи не єдина риса, якою я дорожу.
Я завжди намагаюсь доводити початі справи до кінця, - як би важко вони не йшли і скільки б перепон не було по дорозі.

Перша партія мінометів на місці - передали ії бригаді Азов.

Як ви знаєте, Азов має складнощі з офіційною західною допомогою.
Міномети, (2 одиниці), - дуже стануть підрозділу у нагоді.

Наступні партії також незабаром поїдуть на Авдіївський напрям (звіт також надамо).

Дякую усім, хто підтримував та вірив у наш успіх!

Леньо Іван від фонду «Фонд "МХП-Громаді"

привіз нам 300 нічних fpv дронів!

Фурор!

Безмежна вдячність, що так високо оцінили нашу роботу, - надали нам таку рекордну кількість нічних пташок!

Влаштуємо оркам вночі справжнє пекло!

Дійсним доповідаю.

Наш підрозділ спалив ворожий «Град»!

Давно мріяли!

На фото Результати роботи нашого взводу fpv - 109 бригади ТРО.

Для нас це не просто картинка з графікою.
За цим фото стоїть відра поту, наполеглива робота, безсонні ночі, пошук ресурсів, планування, навчання, сварки, промахи і своя філософія досягнення результату.
І це лише робота одного взводу - чисельністю у 14 бійців.

Для нашого підрозділу - це вклад в історію і особиста гордість!

Передали останні 4 міномети 120 мм до нас на передову.

Зброя поїде на Авдіївський напрямок, до мене у 109 бригаду та 110-ту бригаду, що поруч з нами.

Дякую усім, хто допомогав у придбанні зброї та донатив.
Дякую - Українська правда та Михайло Ткач, що зібрали Мільйон - на честь них один з мінометів 110-ї бригади отримав назву УПшка.
Дякую ряду відомих підприємців, що закрили значну частину бюджету.

Наші колеги по мінометним розрахункам обіцяють найкращі відео звіти одразу після того, як зброя потрапить до них.

Перепрршую за запізнення, увесь процес супроводжувався об’єктивними перешкодами, але ми усе подолали і нажаль актуальність зброї для стримування ворога зараз ще вища, ніж була.

Це фото будо зроблене десь тижні 2 тому. Перед моєю відпусткою Ми тестували дрони з самонаведенням у звичайному полі поряд з Мирноградом.

Але суть в іншому - зараз у точці на фото, так просто вже не політаєш. Ворог за цей час підійшов ще ближче до Мирнограду і зараз до нього вже 12 кілометрів. Нормальна дистанція підльоту на fpv дроні.

В принципі все те, що сталось, ми в підрозділі прогнозували, ще пів року тому готувались і морально і технологічно.
Причин дуже багато - тут я їх описувати не хочу в не буду.

Головне інше. Задача зробити так, щоб ворог не прийшов через Покровськ та Мирноград.
Це остання агломерація на заході Донецької області - за ними тільки посадки, поля та… - Дніпровська область разом з Павлоградом, а далі самим Дніпром. Хтось скаже - до Дніпра ще далеко і буде правий. Але і до Покровська від ЛБЗ колись теж було дуже далеко - кілометрів 50, і навіть рік тому - місто вважалось глибоким тилом, а зараз - добре чути артилерійські бої.

Що робити - я тут писати не хочу і не буду, скажу лише одне: по своїй сфері - для оборони Покровско-Торецької осі потрібні дрони - чим більше, тим краще.
Відсотків 80 усіх вражень техніки - це робота БПЛА. На жаль, ситуація з постачанням дронів - м’яко кажучи нестабільна і дивна.

Для нашого підрозділу 90% дронів продовжують бути волонтерськими.
Можливо хтось на горі думає, що ми ТРО - але ми стоїмо на першій лінії вже півтора роки, а наш взвод перевершує результати багатьох батальйонів. Відверто, і у суміжних сухопутних підрозділів ситуація схожа.

В підродрозлілах БПЛА зараз високий бойовий дух та тонус. Ми готові зустрічати ворога з усіх боків - але для цього потрібні дрони. Щоденно, в нормальній кількості, денні та нічні і бажано якісні.

Курс - Курском, бажаємо усім учасникам операції удачі та сил. Але про основний напрям не забувайте, інакше скоро доведеться тримати оборону під Дніпром.

Для донатів на дрони

https://send.monobank.ua/jar/9LbwdnWSch

Мав слово у заключній панелі конференції ЄС.
 
Як ви знаєте, я вже давно у БПЛА.
Наш підрозділ входить у число кращих у ЗСУ, не зважаючи на те, що в нас лише взвод.
 
Але слово моє було не про наші досягнення, - що і як ми знищили.
 
Слово моє було про ситуацію в цілому на фронті і, зокрема, про піхоту.
 
Ми довго виїжджали на героїзмі піхоти.
 
Піхота витримувала тоді, коли був тотальний дефіцит із снарядами та  технікою.
 
Піхота трималась, коли її засипали кабами.
 
Піхота стояла, коли були проблеми з літаками.
 
Але у всього є свій ресурс. В металу також є втома.
І можна мати хоч мільярд дронів і сотні літаків, але без піхоти вони нічого не варті. Тому що  все це в небі, а хтось має боронити землю.
 
Ми будемо битись і далі. Намагатись захистити Донбас - це аксіома.
Але зараз більше ми переживаємо за Київ.
Що ворог скористається нашими кризами і піде знову на столицю.
Звісно не завтра, а згодом, коли прийде час.
 
І другий раз ворожі війська під Києвом ми можемо просто не втримати.
 
Покровськ - яскравий приклад. Колись він вважався глибоким тилом. І до нього було 60 кілометрів від фронту. (До речі від Києва до ворожого кордону 80)
 
Барбер шопи, ресторани, кав’ярні, мами з колясками. - усе це змінилось дуже швидко.
Зараз, колись мирний Покровськ перетворився на фортецю, на кшталт Авдіївки і Бахмута.
От тільки Авдіївка трималась 10 років.
Бахмут більше року.
Скільки протримається Покровськ - невідомо.
 
Суть усіх цих пасажів не в істериці.
Хоча відчуття здорового страху в цій історії не завадить усім.
Усі ці меседжі до того, що треба робити висновки з помилок.

Скільки завгодно можна гучно кричати  - гасла про  перемогу, але лінія фронту вперто рухається в бік заходу. Інколи кілометр на день, а колись і швидше.
Якщо ми не вживемо заходів щодо посилення піхоти і покращення якості управління, не захистимо солдата, який в окопі - все може обернутись катастрофою.
 
Реальна війна показала, що технологіями можна захистити бійців, покращити рівень їх ефективності.
Але без піхоти воювати неможливо. Що б вам  не розповідали про дрони, роботів і будь-яку супер-зброю – головним ресурсом  на війні, навіть у наше 21-е століття, є люди.
 
В нас є закони, що посилюють соціальний захист різних професій. Наприклад шахтарів.
Давайте приймати закони, які посилюють захист піхотинця. І це від підняття зарплати - до соціального захисту дітей бійців. Від видачі землі – до пожиттєвого утримання в разі втрати здоровья.
Держава і народ мають дати   чіткий сигнал - завдяки вам ми живемо! А значить і ми зробимо все від себе.
 
Ті, хто напишуть, ми не хочемо воювати  - треба припиняти цю війну, порадую і вас. - Доки ворог просувається і робить це досить швидко, ніяких перемовин і пауз не буде.
Ну якби ми йшли у бік Донецька зі швидкістю кілометр на день. Ми пішли б на якісь перемовини?
 
Перерва у війні можлива тільки якщо ми переведемо маневрену війну у позиційну і завдамо ворогу значних втрат.
 
Поважна ялтинська конференція мала збиратись у Ялті. Але збирається у Києві.
І якщо не буде роботи над помилками, перспектива проводити конференцію у Львові чи в Варшаві  - це реальність.
 
Можна бажати чи не бажати чогось – це субєктивно. А обєктивність така, що ми там де ми є - через те, що ми робили або не робили. І якщо ми хочемо змінити позицію в якій ми опинились, нам треба міняти наші дії, які до неї привели. Інакше - «фортеця Київ»…

Велика честь мати можливість дати інтерв’ю Фариду Захария для CNN.

Мої тези для усього світу дуже прості.

Так, ми завдаємо противнику великих втрат і у піхоті, і у техніці. Дрони щодня знищують росіян і їхню техніку.

Водночас противник просувається інколи більше, ніж кілометр в день. Зокрема, як по Покровському напрямку.

Зараз Покровськ схожий на Авдіївку або Бахмут. Але ще пару місяців тому він був схожий на Київ: парки, ресторани, магазини. Колись від Покровська до лінії фронту було 60 кілометрів.

Хтось думає, що війна від міст Європи, та від столиці - Київа далеко. Мешканці Покровська теж так думали і сподівались на краще. Ворожий кордон від Києва усього в 80 кілометрах…

Наша піхота дуже втомлена - майже 3 роки війни роблять своє діло. Нажаль, тепер нам потрібно, ще більше зброї, щоб компенсувати нестачу людей і їхню втому.

Відчувається, що для когось у світі розпад росії це кошмар. Але ще більшим кошмаром має бути програш України.

Світ має продовжувати робити кроки, щоб зупинити агресію. Росія воює не проти нас. Це війна із Заходом. Важко, складно - але ми маємо захистити вільний світ. Справедливість має перемагати, як світло має перемагати темряву.

https://edition.cnn.com/2024/09/15/world/video/gps0915-fighting-on-ukraines-eastern-front