Кожного разу, на навчанні, ми стикаємось з однаковими скаргами на наше існування: ну чому так боляче? Ви посміхаєтесь бо вам подобається як ми страждаємо?
Ох, котку, якби мені подобались людські страждання, я була б наркологом або психіатром. Ніколи те що рятує, не було приємним. Але, ви можете користатись інструкторською мудрістю: я завжди кажу - зараз ви відчуєте той біль, так він дуже сильний, але коли вас поранить ви вже будете готові і вам не болітиме так сильно як вперше.
Чи брехня це? Неможливо сказати, оскільки я маю прямі свідчення, що це - допомогло при пораненні. Плацебо? Не певна що можна користуватись цим словом в цьому плані.
На вопі, ми мали пацієнта (якщо ви читаєте мої пости, ви бачили його - ми не змогли зробити йому конверсію і лишили турнікет на руці) з важким пораненням, він дуже багато кричав і страждав. Навіть коли я колола йому фентаніл, ставався діалог: -Та шо ти мені колеш аскорбінкі.. Вам просто подобається знущатись... Всі медики тварі! Але то я не про вас, просто мені боляче!
Десь всередині себе, я подумала, що можливо він продовжує страждати від того що він бачить турнікет і сформовану бандажем культю з залишків руки. Замотавши додатково турнікет - о, так! Я не довіряю будь яким пораненим, вони дуже хитрі і швидко знімають турнікет поки ви будете відволікатись. Він обійняв свою лапку і заснув. Але тут була частина фентанілу, тому я не можу сказати звідки взялось натхнення заснути.
Саме головне що я взяла собі на карандашик:
-Якщо ти даєш сценарій з турнікетом, ти завжди маєш бути поруч, щоб встигнути послабити турнікет. Ішемія мʼязів неприємна жінка, за яку вам дякую ніхто не скаже. -Заставляєш студентів накладати турнікет "по настоящєму" - собі теж накладай правильно, навіть якщо це сотий турнікет за день. Вони бачимуть що ти також відчуваєш біль. А не халтуриш, прикрившись таблічкою "головний інструктор". -Не перегравай. Не треба заставляти їх присідати з турнікетом, перенапружувати кінцівку на якій турнікет. Якщо ми вчимо їх не тягнути пораненого за кінцівку з турнікетом, ми не маємо і на відпрацюванні показувати що тягнути "пораненого" за кінцівку гарна ідея. -Враховуй особливість групи яку маєш. Так, звичайно вони мають навчитись. Але якщо в нього важкий варікоз на обох ногах - затягувати його в турнікет дуже погана ідея. Я проговорюю і перепитую це кожен курс. Я не хочу стати причиною погіршення стану. -Проговорюй свої дії курсантам і пораненим. Дуже страшно коли з важким диханням, незрозуміла людина робить тобі дуже боляче. Це додатковий момент психологічної травми, що в навчанні, що при поранені. -Слідкуй за правильністью виконання:
Коли я навчала свій бат, до того як прийшла до них, в мене була дуже велика, молода група. І хлопці там навчились філонити, десь шось не дотягувати турнікет, щоб полегшити свої страждання. Через те що їх медик тупо знущався кожну медицину з них. І коли я бачила це, я підходила, сідала поруч і казала -Точно наклав? Коли отримувала позитивну відповідь, брала обережно за стопу і починала припіднімати ногу. Там одразу було видно - косимо чи дійсно наклали. В одину з таких перевірок, підійшов командир і уточнивши що я роблю, спитав чи може доєднатись. Хто я така щоб відмовляти офіцеру? Тільки я пояснила як треба це робити і дуже обережно. Але, хто я така? Він різко підняв ногу постраждалого і кімната розразилась криком. Я підскочила і почала знімати турнікет. Виявилось, він мав в кишені булавки, одна з яких розкрилась під турнікетом і наробила біди. І тут одразу дві проблеми: він прослухав про пусті кишені, я не проконтролювала виконання задачі. Але це було, коли я тільки починала. З часом я почну по сто разів перевіряти, і проясняти такі моменти.
Наша задача навчити їх якісно накладати турнікет на поранену кінцівку і рятувати. В нашу задачу не входить перетворити навчання тактичній медицині на пекло.
Кожного разу, на навчанні, ми стикаємось з однаковими скаргами на наше існування: ну чому так боляче? Ви посміхаєтесь бо вам подобається як ми страждаємо?
Ох, котку, якби мені подобались людські страждання, я була б наркологом або психіатром. Ніколи те що рятує, не було приємним. Але, ви можете користатись інструкторською мудрістю: я завжди кажу - зараз ви відчуєте той біль, так він дуже сильний, але коли вас поранить ви вже будете готові і вам не болітиме так сильно як вперше.
Чи брехня це? Неможливо сказати, оскільки я маю прямі свідчення, що це - допомогло при пораненні. Плацебо? Не певна що можна користуватись цим словом в цьому плані.
На вопі, ми мали пацієнта (якщо ви читаєте мої пости, ви бачили його - ми не змогли зробити йому конверсію і лишили турнікет на руці) з важким пораненням, він дуже багато кричав і страждав. Навіть коли я колола йому фентаніл, ставався діалог: -Та шо ти мені колеш аскорбінкі.. Вам просто подобається знущатись... Всі медики тварі! Але то я не про вас, просто мені боляче!
Десь всередині себе, я подумала, що можливо він продовжує страждати від того що він бачить турнікет і сформовану бандажем культю з залишків руки. Замотавши додатково турнікет - о, так! Я не довіряю будь яким пораненим, вони дуже хитрі і швидко знімають турнікет поки ви будете відволікатись. Він обійняв свою лапку і заснув. Але тут була частина фентанілу, тому я не можу сказати звідки взялось натхнення заснути.
Саме головне що я взяла собі на карандашик:
-Якщо ти даєш сценарій з турнікетом, ти завжди маєш бути поруч, щоб встигнути послабити турнікет. Ішемія мʼязів неприємна жінка, за яку вам дякую ніхто не скаже. -Заставляєш студентів накладати турнікет "по настоящєму" - собі теж накладай правильно, навіть якщо це сотий турнікет за день. Вони бачимуть що ти також відчуваєш біль. А не халтуриш, прикрившись таблічкою "головний інструктор". -Не перегравай. Не треба заставляти їх присідати з турнікетом, перенапружувати кінцівку на якій турнікет. Якщо ми вчимо їх не тягнути пораненого за кінцівку з турнікетом, ми не маємо і на відпрацюванні показувати що тягнути "пораненого" за кінцівку гарна ідея. -Враховуй особливість групи яку маєш. Так, звичайно вони мають навчитись. Але якщо в нього важкий варікоз на обох ногах - затягувати його в турнікет дуже погана ідея. Я проговорюю і перепитую це кожен курс. Я не хочу стати причиною погіршення стану. -Проговорюй свої дії курсантам і пораненим. Дуже страшно коли з важким диханням, незрозуміла людина робить тобі дуже боляче. Це додатковий момент психологічної травми, що в навчанні, що при поранені. -Слідкуй за правильністью виконання:
Коли я навчала свій бат, до того як прийшла до них, в мене була дуже велика, молода група. І хлопці там навчились філонити, десь шось не дотягувати турнікет, щоб полегшити свої страждання. Через те що їх медик тупо знущався кожну медицину з них. І коли я бачила це, я підходила, сідала поруч і казала -Точно наклав? Коли отримувала позитивну відповідь, брала обережно за стопу і починала припіднімати ногу. Там одразу було видно - косимо чи дійсно наклали. В одину з таких перевірок, підійшов командир і уточнивши що я роблю, спитав чи може доєднатись. Хто я така щоб відмовляти офіцеру? Тільки я пояснила як треба це робити і дуже обережно. Але, хто я така? Він різко підняв ногу постраждалого і кімната розразилась криком. Я підскочила і почала знімати турнікет. Виявилось, він мав в кишені булавки, одна з яких розкрилась під турнікетом і наробила біди. І тут одразу дві проблеми: він прослухав про пусті кишені, я не проконтролювала виконання задачі. Але це було, коли я тільки починала. З часом я почну по сто разів перевіряти, і проясняти такі моменти.
Наша задача навчити їх якісно накладати турнікет на поранену кінцівку і рятувати. В нашу задачу не входить перетворити навчання тактичній медицині на пекло.
On December 23rd, 2020, Pavel Durov posted to his channel that the company would need to start generating revenue. In early 2021, he added that any advertising on the platform would not use user data for targeting, and that it would be focused on “large one-to-many channels.” He pledged that ads would be “non-intrusive” and that most users would simply not notice any change. "There are a lot of things that Telegram could have been doing this whole time. And they know exactly what they are and they've chosen not to do them. That's why I don't trust them," she said. Soloviev also promoted the channel in a post he shared on his own Telegram, which has 580,000 followers. The post recommended his viewers subscribe to "War on Fakes" in a time of fake news. Now safely in France with his spouse and three of his children, Kliuchnikov scrolls through Telegram to learn about the devastation happening in his home country. Right now the digital security needs of Russians and Ukrainians are very different, and they lead to very different caveats about how to mitigate the risks associated with using Telegram. For Ukrainians in Ukraine, whose physical safety is at risk because they are in a war zone, digital security is probably not their highest priority. They may value access to news and communication with their loved ones over making sure that all of their communications are encrypted in such a manner that they are indecipherable to Telegram, its employees, or governments with court orders.
from us
