Ота в білих кросівках і сукні у смужку, то я )

🙏Молитва без праці – порожня, а день без спокус – рідкісна винятковість. Учора у нас зламався автобус, сьогодні ж довелося застрягнути на румуно-українському кордоні. Нерви, неспокій, втома – усе це легко захоплює нас у полон. Але коли приймаєш усе як Волю Божу, розумієш, що навіть у труднощах є сенс і мета.

Ці випробування – ще одна нагода вдосконалитися у терпінні та смиренні. І якщо на все дивитися очима віри, навіть найважчі моменти стають легшими. Бо з Богом можна пережити все.

пи. си. Румунське кафе радо відчинило двері для українських паломників. Грілися, пили чай і колядували.

❓Чи готові ми бути християнами?

Ми часто називаємо себе віруючими, б’ємо себе в груди, гордо заявляючи про свою належність до Христової Церкви. Ми розповідаємо про наші молитви, паломництва, відвідування храмів. Але чи справді ми готові бути християнами не лише на словах, а й у житті?

Бути християнином означає не просто вірити в Бога, але жити цією вірою, нести її у світ і свідчити своїм прикладом. Це означає любити навіть тих, хто нас ображає, бути лагідними, коли хочеться кричати, і прощати, коли легше тримати образу. Але чи готові ми на це?

Часто, замість смирення, ми обираємо гордість, замість любові — осуд. Ми говоримо про Бога, але чи готові визнати Його волю у важких обставинах? Ми молимося, але чи довіряємо Йому? Ми йдемо до храму, але чи виходимо звідти з бажанням змінювати себе і світ навколо?

Християнство — це не лише слова і традиції. Це подвиг щоденного життя. А ми, на жаль, часто готові лише до красивих промов, але не до жертви. Ми боїмося жити згідно з Євангелієм, бо це означає жити не як усі. Ми хочемо, щоб нас бачили християнами, але не завжди готові бути ними.

Бути християнином — це не комфорт, а хрест. Це означає йти проти течії, тримати віру тоді, коли легше було б здатися, і любити тоді, коли світ вибирає ненависть. І найголовніше — це довіряти Богові, навіть коли все говорить протилежне.

Чи готові ми до цього? Чи готові ми бути справжніми християнами?

🌟Різдво, яке мало б об’єднувати, стало приводом для розділення

У своєму різдвяному вітанні президент Зеленський вкотре наголосив, що Різдво об’єднує українців. Проте чи справді це так? Ми, хто живе у містах і селах нашої багатостраждальної України, добре знаємо, що зміна календаря, а відтак і зміщення святкування Різдва, лише поглибила розділення серед людей.

Раніше Різдво було святом, яке об’єднувало родини за спільною молитвою і трапезою. Тепер же ми спостерігаємо, як навіть найближчі люди опиняються по різні боки суперечок. Для одних святкування 25 грудня стало символом змін, рух до європейськості, для інших — це спроба нав’язати нові традиції, які руйнують усталений ритм духовного життя. У результаті маємо не згуртованість, а ще один розлам у суспільстві, який викликає нерозуміння, образи та конфлікти там, де потрібна мудрість і терпимість.

Різдво Христове — це не про дати чи суперечки. Це про народження Спасителя, Який прийшов, щоб дарувати мир і любов. Але ми ніколи не знайдемо справжньої єдності, поки нав’язуватимемо одне одному «правильний» спосіб святкування. Лише повага до традицій, діалог і спільне прагнення до миру здатні зробити Різдво тим, чим воно має бути для нас усіх — днем світла, радості та віри.

Нехай це усвідомлення приведе нас до справжньої єдності, якої так потребує наша країна.

🐫🏜️🌵ЗАПРОШУЄМО ВАС У ДУХОВНЕ ПАЛОМНИЦТВО ДО ЄГИПТУ

Запрошуємо вас у незабутню мандрівку, яка поєднує духовність, історію та відпочинок! Єгипет – це більше, ніж піраміди. Це земля, де небо торкається землі, а серце наповнюється миром. Паломництво відбудеться з 27 січня по 6 лютого 2025 року.

Паломництво та відпочинок у серці Єгипту: Гора Сінай, монастир святої Катерини, православний Каїр та Червоне море. Духовна подорож у серці пустелі.
Вирушайте у подорож, де пустеля перетворюється на свідка великої історії, а гори стають місцем особистої зустрічі з Богом. Ця мандрівка — можливість поєднати молитву, пізнання віри та відпочинок у мальовничому куточку світу.

🌄 Молитва на вершині гори Сінай
Підніміться на вершину, де Мойсей отримав скрижалі Закону. В тиші світанку на горі ми звершимо Божественну літургію, підносячи молитви за мир в Україні, за кожного з вас, за рідну землю.

🏛 Монастир святої Катерини
Це місце, де віра зберігається крізь століття. Ви побачите неопалиму купину, відчуєте святість цього простору та поклонитеся мощам святої великомучениці Катерини.

⛪ Православний Каїр
Відкрийте для себе живу спадщину коптських християн. Відвідайте місця, де перебувала Пресвята Родина, і дізнайтеся, як християнство живе у стародавньому та водночас сучасному мегаполісі.

🌊 Відпочинок у безвітряній бухті Червоного моря
Після духовних подвигів — м’які хвилі, тепле сонце і чарівні коралові рифи. Це час для спокою, роздумів і відновлення сил.

✨ Чому саме ця подорож? Унікальна можливість взяти участь у Літургії на горі Сінай. Глибокі історії та духовні відкриття у святинях Єгипту: монастир Павла Фівейського, монатир Антонія Великого. Відпочинок у найкращих умовах з атмосферою тиші та краси.

Телефон для довідок: 0967671938

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/25/zaproshuyemo-vas-u-dukhovne-palomnytstvo-do-yehyptu/

🌟Чим ближче до Різдва, тим глибше ми повинні замислитися над його сенсом, адже це свято не просто історична подія, а прояв Божої любові до світу.

❓Чому Христос народився у яслах?

Христос народився в яслах, у бідності й убогості, щоб показати нам істинне смирення. У яслах, де тварини знаходили їжу, покладений Той, Хто став духовною поживою для всього людства, адже саме через Нього ми отримуємо спасіння і життя вічне.

Від самого початку Його поява була відкинута світом — не знайшлося місця в заїзді для Його земного народження, що символізує байдужість людства до свого Спасителя. Але разом із тим ця проста печера у Віфлеємі стала осередком слави Божої, адже до Христа змогли прийти і пастухи, і мудреці, — ті, хто щиро шукав Його.

Розглядаючи Різдво, ми повинні зрозуміти, що святкуємо не просто подію, а прихід у світ Бога, Який став Людиною, щоб зцілити людство, принести світло в темряву і дати нам надію. Це свято про Нього, Христа, і тому, наближаючись до Різдва, важливо не лише готувати стіл чи прикрашати оселю, а відкрити своє серце для Того, Хто прийшов, щоб його наповнити.

🥰У сучасному світі так мало світла, так рідко можна зустріти новини, які приносять радість і тепло. Проблеми, негаразди, війни – все це заполоняє шпальти ЗМІ та стрічки соціальних мереж, створюючи відчуття темряви. Іноді здається, що добра стає дедалі менше.

Але як тільки бачу світлі, усміхнені обличчя, мені стає легше. Я сама мимоволі посміхаюся, і в моєму серці знову з’являється радість. Сьогодні мою душу наповнила одна світлина – обличчя нашого Предстоятеля, Блаженнішого Митрополита Онуфрія. Він випромінює таку доброту, щирість і внутрішній спокій, що хочеться лише милуватися цією фотографією.

Сьогодні йому присвоїли звання доктора Богослов’я, але мене радує не саме звання, а його образ на цій світлині. Там він по-особливому щирий, радісний і справжній. І дивлячись на нього, я відчула, що навіть у цьому непростому світі є люди, які стають світлом для інших.

🌟❓Звідки ми дізнаємось про народження Сина Божого?

Про народження Ісуса Христа ми дізнаємося насамперед із Євангелій Нового Завіту. У Євангелії від Матфея описано родовід Ісуса, благовіщення ангела Йосипу, народження Спасителя у Вифлеємі, прихід волхвів зі Сходу та втечу Святого Сімейства до Єгипту через загрозу від Ірода.

Євангеліє від Луки доповнює цю історію, зокрема деталями про Благовіщення Діві Марії, її відвідання Єлизавети, перепис населення, що змусив Йосифа і Марію вирушити до Вифлеєму, народження Ісуса у вертепі, поклоніння пастухів і обрізання Немовляти на восьмий день.

Окрім канонічних текстів, існують також інші джерела, які згадують про народження Христа. Серед них римські та юдейські історики, наприклад, Йосип Флавій та Тацит, хоча вони більше фокусуються на постаті Ісуса та початку християнства, ніж на Його народженні.

Апокрифічна література, така як “Протоєвангеліє Якова” чи “Євангеліє Псевдо-Матфея”, подає розширені версії подій Різдва, хоча церква їх не визнає канонічними. У Талмуді Ісус згадується побіжно, часто в негативному контексті, що також є непрямим свідченням Його існування.

Археологічні знахідки, наприклад, свідчення про перепис населення, згаданий у Євангелії від Луки, та артефакти з часів Ірода Великого, допомагають підтвердити історичний контекст подій. Таким чином, окрім біблійних текстів, існують історичні й археологічні свідчення, які підтверджують реальність описаних у Євангеліях подій.

🥰У моїй родині є прекрасна традиція: перед кожним святом, яке згадується у Євангелії, ми сідаємо разом і читаємо відповідні уривки з Писання. Ці моменти не лише зближують нас, але й дарують особливе відчуття святковості та духовної глибини. Щоразу, навіть читаючи знайомі рядки, я знаходжу для себе нові деталі, які відкривають багатство біблійного тексту та допомагають глибше зрозуміти значення події. Це час, коли ми ділимося своїми думками, відчуваємо тепло і радість від того, що живемо вірою разом.

Раджу і вам у ці дні освітлити пам’ять і пригадати, як у Євангелії описане народження Христа. Знайдіть час перечитати ці уривки разом із близькими, замислитися над кожним словом і відчути ту радість, яку пережили пастухи, мудреці та всі, хто дізнався про цю велику подію. Це допоможе наповнити серце миром, вдячністю та справжнім духом Різдва.