Telegram Group & Telegram Channel
💀читати «маленьке життя» для мене каторга

принаймні поки, хоча я не йму віри, що щось зміниться

мене дратує в цій книзі все: від антуражу до персонажів, від описів до діалогів; і це зовсім не той випадок, коли це похвала автору, бо саме такі емоції і очікувались; ні, це той випадок, коли тобі хочеться поговорити з цим самим автором і зрозуміти, який сенс написаного і для чого потім можна і із суддями Букера за життя перетерти)

невеликий відступ: я давно хотіла ознайомитись з цією історією, часто зустрічала добрі відгуки та вигуки, що це «найкраща книга в житті»; часом були і негативні рецензії - в цілому, вони і стримували мене від яких-небудь очікувань

та проблема в іншому: це не є розчарування історією; це є велике і щире р-о-з-д-р-а-т-у-в-а-н-н-я історією

з перших сторінок, коли авторка лише почала описувати становище головних героїв, я відчула, що пахне керосином; потім коли авторка почала давати не сильно впливаючі на сюжет описи по дві сторінки, як моя «кохана» Донна Тарт, я почула, як хтось запалив сірник; а коли авторка почала розписувати характер Джуда - як засмерділо смаженим

як виявилось: то палала моя психіка, мигаючи табличкою «SOS»

ні, серйозно, бажання закрити книгу через травмованність та дитячу поведінку певного персонажа переслідує мене так і з сторінки 80; продати книгу - із 170, коли авторка почала розписувати дитинство, що дає нам зрозуміти, що психологічні травми там куди більші, ніж здається спочатку

але ладно, це не гріх: багато історій будуються на ментальних проблемах, серед них є ті, що подобаються мені; і також, можливо, або, скоріш за все, є люди з таким тяжким життєвим шляхом; та, зважаючи на людський досвід, такі обставини повинні або зробити із людини психопата з манією вбивства, або борця із сильним стержнем всередині, що готовий міняти світ; але аж ніяк не тюхтія і підлітка в тридцятирічному тілі, що не реагує на поради та турботу оточуючих, але коли нарешті ці самі оточуючі не ставлять його на перше місце в своєму житті, виявляється, що йому всі винні.

я не вірю, просто не вірю; і мене дратує те, як авторка намагається маніпулятивно витягнути із мене сльозу та змушує проникнутися симпатією

це виглядає штучно і тільки більше підіймає градус роздратування

також масла в цю ватру підкидають описи страждань минулого, теперішнього та майбутнього, які б якщо зменшити на половину або зовсім прибрати, то нічого не зміниться; хоча є страждання і зумисні, яких можна було б уникнути, якби головний герой хоча трішки зважав на турботу та поради друзів - але, будемо чесні, хто так взагалі робить?)

знаєте, тільки що зловила себе на думці, що це «садизм заради трагізму», чесне слово

коротше, я на 220 сторінці і ніяким захватом і не пахне; навіть на горизонті не видно

тому дайте знак, далі стане краще? і, взагалі, розкажіть свої враження від «маленького життя», будь ласка, - я готова вислухати всі точки зору

(а поки піду спробую другий том «Звіяних вітром» дочитати; якщо і він не піде - візьмусь за «Уявного друга»)

#проміжні_емоції
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM



group-telegram.com/booksanuta/2345
Create:
Last Update:

💀читати «маленьке життя» для мене каторга

принаймні поки, хоча я не йму віри, що щось зміниться

мене дратує в цій книзі все: від антуражу до персонажів, від описів до діалогів; і це зовсім не той випадок, коли це похвала автору, бо саме такі емоції і очікувались; ні, це той випадок, коли тобі хочеться поговорити з цим самим автором і зрозуміти, який сенс написаного і для чого потім можна і із суддями Букера за життя перетерти)

невеликий відступ: я давно хотіла ознайомитись з цією історією, часто зустрічала добрі відгуки та вигуки, що це «найкраща книга в житті»; часом були і негативні рецензії - в цілому, вони і стримували мене від яких-небудь очікувань

та проблема в іншому: це не є розчарування історією; це є велике і щире р-о-з-д-р-а-т-у-в-а-н-н-я історією

з перших сторінок, коли авторка лише почала описувати становище головних героїв, я відчула, що пахне керосином; потім коли авторка почала давати не сильно впливаючі на сюжет описи по дві сторінки, як моя «кохана» Донна Тарт, я почула, як хтось запалив сірник; а коли авторка почала розписувати характер Джуда - як засмерділо смаженим

як виявилось: то палала моя психіка, мигаючи табличкою «SOS»

ні, серйозно, бажання закрити книгу через травмованність та дитячу поведінку певного персонажа переслідує мене так і з сторінки 80; продати книгу - із 170, коли авторка почала розписувати дитинство, що дає нам зрозуміти, що психологічні травми там куди більші, ніж здається спочатку

але ладно, це не гріх: багато історій будуються на ментальних проблемах, серед них є ті, що подобаються мені; і також, можливо, або, скоріш за все, є люди з таким тяжким життєвим шляхом; та, зважаючи на людський досвід, такі обставини повинні або зробити із людини психопата з манією вбивства, або борця із сильним стержнем всередині, що готовий міняти світ; але аж ніяк не тюхтія і підлітка в тридцятирічному тілі, що не реагує на поради та турботу оточуючих, але коли нарешті ці самі оточуючі не ставлять його на перше місце в своєму житті, виявляється, що йому всі винні.

я не вірю, просто не вірю; і мене дратує те, як авторка намагається маніпулятивно витягнути із мене сльозу та змушує проникнутися симпатією

це виглядає штучно і тільки більше підіймає градус роздратування

також масла в цю ватру підкидають описи страждань минулого, теперішнього та майбутнього, які б якщо зменшити на половину або зовсім прибрати, то нічого не зміниться; хоча є страждання і зумисні, яких можна було б уникнути, якби головний герой хоча трішки зважав на турботу та поради друзів - але, будемо чесні, хто так взагалі робить?)

знаєте, тільки що зловила себе на думці, що це «садизм заради трагізму», чесне слово

коротше, я на 220 сторінці і ніяким захватом і не пахне; навіть на горизонті не видно

тому дайте знак, далі стане краще? і, взагалі, розкажіть свої враження від «маленького життя», будь ласка, - я готова вислухати всі точки зору

(а поки піду спробую другий том «Звіяних вітром» дочитати; якщо і він не піде - візьмусь за «Уявного друга»)

#проміжні_емоції

BY книжкова дегустаторка🍷📚


Warning: Undefined variable $i in /var/www/group-telegram/post.php on line 260

Share with your friend now:
group-telegram.com/booksanuta/2345

View MORE
Open in Telegram


Telegram | DID YOU KNOW?

Date: |

I want a secure messaging app, should I use Telegram? The next bit isn’t clear, but Durov reportedly claimed that his resignation, dated March 21st, was an April Fools’ prank. TechCrunch implies that it was a matter of principle, but it’s hard to be clear on the wheres, whos and whys. Similarly, on April 17th, the Moscow Times quoted Durov as saying that he quit the company after being pressured to reveal account details about Ukrainians protesting the then-president Viktor Yanukovych. This provided opportunity to their linked entities to offload their shares at higher prices and make significant profits at the cost of unsuspecting retail investors. Just days after Russia invaded Ukraine, Durov wrote that Telegram was "increasingly becoming a source of unverified information," and he worried about the app being used to "incite ethnic hatred." Pavel Durov, Telegram's CEO, is known as "the Russian Mark Zuckerberg," for co-founding VKontakte, which is Russian for "in touch," a Facebook imitator that became the country's most popular social networking site.
from fr


Telegram книжкова дегустаторка🍷📚
FROM American