Розйоб 🤣🤣🤣

Нагадаю, що будь-які росіяни це насамперед росіяни. І колись я репостили новину, як на ґей-вечірках в росії організатори збирали гроші на мальчікав с еСВеО

⚡️Одесити виступили категорично проти перейменування вулиці, названої на честь Путіна

Зі слів міської громади, назва є історичною, бо саме на цій вулиці у 2002 році 2 дні проживав президент РФ. Одесити наголошують, що називали вулицю ще задовго до подій 2014. Мовляв, в ті часи Путін ставився до Укрїни і Одеси дуже компліментарно, а тому намагатись змінити минуле і натягувати його на сучасні реалії - недоречно і не на часі.

Telegram | Website | Instagram | Twitter (Х)

А для тих, хто ніколи не був на росії чи ніколи не працював там, знайдуться свої закиди

​👩🏻 Кількість жінок, які бажають долучитися до Сил оборони через центри рекрутингу української армії зростає. Станом на 3 січня 2025 року 20% від всіх кандидатів — це жінки. Опублікували відповідну мапу, де показано, скільки відсотків звернень від жінок у кожній з областей. Наразі найбільше у Чернівецькій (48%), Тернопільській (38%) та Хмельницькій (37%).

📷 Центр рекрутингу української армії

💜 Небайдужа

США очолив ще один Путін.

З одного боку, цікаво, що буде відбуватися далі. З іншого — вже хочеться перестати дивитися новини

Попри заяви зі США щодо війни в Україні та медійне підплясування Зеленського під Трампа:

- це поки що ніяк не позначилося на російсько-українську війну і насправді невідомо, чи позначиться

- у США кажуть про «поступки обох сторін» і територіальні поступки України. В Україні цього ніхто не сказав. Тож я сподіваюся, і є підстави сподіватися, що несправедливого завершення тимчасового припинення війни під тиском Трампа не буде

Із цього виходить, що:

Новини зі США не коштують і секунди уваги. А от за війною треба стежити, допомагати військовим, включатися в неї по максимуму

Найгірше — це те, що американські новини відволікають якусь частину українського суспільства: «о, можна не допомагати армії, бо зараз прийде Трамп і буде кінець війни». В результаті від цього виграє росія

Вже цієї суботи, 25 січня, буду одними зі спікерів на Kyiv Queer Talk

Дивіться повний розклад лекторію на сторінці KyivPride, бо буде ще багато цікавого

Реєструйтеся за посиланням та приходьте

Маленьке відео з учорашнього
Kyiv Queer Talk

Ще раз дякую @kyivpride за запрошення та майданчик, можливість розповісти про мою ініціативу.

Приємно було бачити людей, які цікаві та готові, хочуть також щось робити та змінювати.
Будемо робити це разом ✊🏽

Новий рік я зустріли цього разу майже вдома в Донецьку... Через так багато років після виїзду звідти мене як ніколи тягне до рідного краю. Я ніби відчуваю себе людиною, до якої повернулася пам'ять...

Як бути максимально близько до дому, коли він віджатий у тебе, загороджений лінією фронту, закритий ворожою зброєю та військами... Чи можна хоча би наблизитися впритул до того місця, до якого ще можна? Де ця межа, цей край, до куди їхати, а де спинитися, щоб не перетворити таку, як ніколи раніше, тягу до свого дому, на просте самогубство... 

Я приїхали трьома потягами із ялинкою та їжею на новорічні страви у Краматорськ. Місто своє і чуже водночас. Чуже, бо в ньому ще ніколи не були, і воно все ж не Донецьк. Своє, бо це хоч трохи близько, це вже мій Донбас, мої терикони і таке ж моє промислове місто з шахтами і заводами, трохи не для людей, трохи не так для щастя, як для важкої роботи і щоб робити метал... Трошки без віри в богів, а серце зігрівається, бо за вікном працює ТЕЦ ... А так дуже холодно... І ще я зараз не можу назвати не своїм те місто, яке стоїть одним з головних фортпостів... 

Краматорськ... місто звичайних цивільних тролейбусів. Аж бачиш, як один зупиняється на світлофорі, чекаючи зеленого світла, і так само стоїть поруч новенький танк, який... коли ти бачиш техніку в Києві, то миттєво думаєш «це їде на Схід»... а тут він їде... в сусіднє село чи містечко... Це вже майже точка призначення, це вже майже війна. 

Біга дітвора... Російськомовна... Сидять люди у піцерії... Ідуть пенсіонери за пенсією... Двіж в Аврорі за дешеві китайські штуки для дому... По РЕБу на кожній автівці... Волонтери та більш небайдужі, які, як сім'ї звірят — по своїх «норках» — осередках, точечках міста — роблять все, аби сонце тут... зійшло... для когось... не над пустими руїнами...

Це Краматорськ. Мій новий рік був таким. «Як зустрінеш, так і
проведеш»? — нехай, що би це не значило...

Хочу попросити вас допомогти хорошій людині. Це — Настя, моя вертепна подруга, з якою ми їздили перед новим роком на деокупувану Харківщину

Настя з Криму, зараз живе в Києві, але невдовзі поїде у Краматорськ та працюватиме на евакуації. Зараз збирає на хороший екіп, який з більшою вірогідністю збереже їй життя. Загалом десь 80 тисяч гривень, і потрібна ваша копійка:

https://send.monobank.ua/jar/5Jo2u26vbJ

За пару днів оброблю і викладу запис. Хороша новина: мене знімало двоє людей з двох ракурсів 🥹😍