після вчорашнього фіаско з трансляцією польське радіо подумало й просто прибрало посилання на концерт. сподіваюся, що сьогодні в них вийде краще й уривки з ренесансної меси «марія царт» таки можна буде слухати в них на сайті від 20:30.
якщо ж навіть уважний погляд ісуса з церкви святої єлизавети, де ниньки відбувається концерт, не допоможе польському радіо позбиратися докупи, то саму месу (в іншому виконанні) можна послухати отут, а як співає «cappella pratensis» — побачити отут (і загалом у них чудовий канал на ютубі).
#вечірнінотатки #звукимузики
якщо ж навіть уважний погляд ісуса з церкви святої єлизавети, де ниньки відбувається концерт, не допоможе польському радіо позбиратися докупи, то саму месу (в іншому виконанні) можна послухати отут, а як співає «cappella pratensis» — побачити отут (і загалом у них чудовий канал на ютубі).
#вечірнінотатки #звукимузики
по-перше, у коментарях аматорський хор «бах» нагадує, що вони сьогодні й завтра ввечері співатимуть перселлового «короля артура», якщо ви в києві, підіть неодмінно, перселл у виконанні «опен опери» і «баха» прекрасний. квитків лишилося тринадцять штук (уже на завтра).
по-друге, на фотографії в дописі — мить зі вчорашнього концерту «капели пратенсіс» і тизер про кролячу нору, в яку я провалилася. то чекайте довгочиту :)
#звукимузики
по-друге, на фотографії в дописі — мить зі вчорашнього концерту «капели пратенсіс» і тизер про кролячу нору, в яку я провалилася. то чекайте довгочиту :)
#звукимузики
химера з рукопису кінця хііі століття уважно придивляється до тексту, в який тицяє манікула, але все одно не дуже розуміє, про що йдеться. ото понаписують усілякого, а ти розбирайся, наче в тебе на суботу приємніших планів немає.
#маргіналії
#маргіналії
сьогодні на фестивалі співали справжнє середньовіччя, від літанії з хі століття до гімнів із xv. тексти місцями захопливі: слухаючи секвенцію до архангела михаїла в хі столітті ви, наприклад, могли дізнатися, що «теологічні знаки категоризують їх [дев'ятикратні лави сил небесних] для нас як тричі триподільні на окремі служби» (на останній фотографії є цей фрагмент латиною, дуже мелодійний).
польське радіо сьогодні знов нічо не дає. зате я мала пів годинки після концерту, то пофотографувала надвечірнє місто. у риштуваннях стоїть свята єлизавета, де були концерти, а оця друга — це свята кінга, місцева покровителька.
#вечірнінотатки
польське радіо сьогодні знов нічо не дає. зате я мала пів годинки після концерту, то пофотографувала надвечірнє місто. у риштуваннях стоїть свята єлизавета, де були концерти, а оця друга — це свята кінга, місцева покровителька.
#вечірнінотатки
горобчик з копитцями на маргінесі часослова з 1510-х років. і ще й вбраний як вишукано — видно, що готовий поцокати прямісінько в робочий тиждень.
#манюнє #маргіналії
#манюнє #маргіналії
гаряча пора жнив на липневій календарній мініатюрі з французького часослова 1440-х років.
#робочібудні
#робочібудні
у тихо браге не було носа, але не через те, що ви подумали, а тому, що на заручинах одного свого колеги він посперечався з іншим колегою про те, хто з них кращий математик, і справу вирішили розв'язати так, як і належить математикам, — на дуелі. розрахунки браге виявилися недосконалі, суперник відрубав йому носа й лишив шрам через усе обличчя, і далі бідолаха мусив ходити з протезом: на повсякдень латунним, а на особливі оказії — зробленим зі срібла й золота.
роздуми браге над тим, із чого, власне, робити носовий протез, — це один із витків крихітного роману «все під місяцем» («sublunar» в англійському перекладі) гаральда вуетманна, який я взяла почитати, поки чекаю на переклад його ж «видінь і спокус» — книжки про отло, бенедиктинського ченця з хі століття, що вирушає в передсмертну мандрівку потойбіччям; анотація обіцяє сад кефалофорів і бордель для впалих ангелів.
загалом вуетманн більше спеціалізується на латинській античності: він написав монографію про сульпіцію, перекладав ювенала з петронієм, а ще один його іронічний історичний роман, який в англійському перекладі існує як «awake», розповідає про плінія старшого, який мозолиться над писанням «природничої історії». але з перших розділів «всього під місяцем» скидається на те, що й із ренесансом автор справляється пречудово. текст — це суміш із нотаток самого браге та його помічників, яка починається з того, що надворі грудень, усім помічникам теплого вбрання не вистачає, то браге вирішує, що з цього можна зробити кілька експериментів, і просить їх занотувати, хто навесні матиме більше вошей: ті, хто носить кожухи, чи ті, хто мусить обходитися без.
я поки що в процесі (навіть до результатів оцього цікавого досліду — якщо, звісно, помічники не забудуть їх зафіксувати — не дочитала), то захвату може й поменшати, але це дуже добре, дуже весело написано — і, на відміну від деякого автора, якого ми вчора обговорювали на книжковому клубі, вуетманн, навіть говорячи про астрономію, алхімію чи коментарі до книги одкровення, не силкується показати, що знає сильно більше за вас, тож, мовляв, гризіть цей граніт без соусу, ніхто й не обіцяв, що буде легко. «все під місяцем» — це вкрай читабельний і чарівний текст, від якого хочеться гуглити не тому, що інакше складно вловити сенс речень, а тому, що за дрібними згадками можуть ховатися якісь реальні історії, занадто захопливі, щоб їх пропускати. то поки що страх як тішуся.
#вартечитання
роздуми браге над тим, із чого, власне, робити носовий протез, — це один із витків крихітного роману «все під місяцем» («sublunar» в англійському перекладі) гаральда вуетманна, який я взяла почитати, поки чекаю на переклад його ж «видінь і спокус» — книжки про отло, бенедиктинського ченця з хі століття, що вирушає в передсмертну мандрівку потойбіччям; анотація обіцяє сад кефалофорів і бордель для впалих ангелів.
загалом вуетманн більше спеціалізується на латинській античності: він написав монографію про сульпіцію, перекладав ювенала з петронієм, а ще один його іронічний історичний роман, який в англійському перекладі існує як «awake», розповідає про плінія старшого, який мозолиться над писанням «природничої історії». але з перших розділів «всього під місяцем» скидається на те, що й із ренесансом автор справляється пречудово. текст — це суміш із нотаток самого браге та його помічників, яка починається з того, що надворі грудень, усім помічникам теплого вбрання не вистачає, то браге вирішує, що з цього можна зробити кілька експериментів, і просить їх занотувати, хто навесні матиме більше вошей: ті, хто носить кожухи, чи ті, хто мусить обходитися без.
я поки що в процесі (навіть до результатів оцього цікавого досліду — якщо, звісно, помічники не забудуть їх зафіксувати — не дочитала), то захвату може й поменшати, але це дуже добре, дуже весело написано — і, на відміну від деякого автора, якого ми вчора обговорювали на книжковому клубі, вуетманн, навіть говорячи про астрономію, алхімію чи коментарі до книги одкровення, не силкується показати, що знає сильно більше за вас, тож, мовляв, гризіть цей граніт без соусу, ніхто й не обіцяв, що буде легко. «все під місяцем» — це вкрай читабельний і чарівний текст, від якого хочеться гуглити не тому, що інакше складно вловити сенс речень, а тому, що за дрібними згадками можуть ховатися якісь реальні історії, занадто захопливі, щоб їх пропускати. то поки що страх як тішуся.
#вартечитання
сирена з рукопису 1300-х років не дуже вміє співати, тому для глушіння мореплавців використовує дрючок. а що, цілком дієвий спосіб.
#бестіарії #майжемертвілюди
#бестіарії #майжемертвілюди