Сьогодні 3-й день 8-го лунарного місяця за китайським календарем - Різдво Цзао-цзюня, бога хатньго вогнища. Його називають також Цзяо-шень. Він наглядає за всіма членами родини і реєструє добрі та погані вчинки. Наприкінці року він вирушає до Небесного Імператора, щоби звітувати про все. Йому влаштовують пишні проводи, поять вином і частують солодощами, щоби він не розповідав про погане. Втім, даоський філософ і алхімік IV ст. Ґе Хун у своєму трактаті "Бао пу-цзи" пише, що "в останню ніч кожного місяця Цзао-шень також піднімається на небо, щоби розповісти про погані вчиники людей".

Від Сергія Капранова.

Торії Кійонобу (鳥居 清信 1664 -1729), один з перших майстрів живопису, який потім назвали укійо-е (浮世絵).

Лінійна перспектива ще невідома, тому простір умовно-декоративний як на середньовічних європейських мініатюрах, але вміння вхопити сцену без штучного позування персонажів неперевершене. Всі зайняті своїми справами — господиня зосереджено розмальовує ширму, пан дав собі спокій з читанням чогось і уважно, але розслаблено (чайничок з саке і пласка мисочка-"чарка" поруч) слідкує за її роботою, як і дівчинка, що трошки відірвалася від свого важливого завдання — розтирання туші для мисткині. Вище за неї керамічний розписний глечик з водою, встановлений на природному камені біля зовнішньої тераси. Художник наче "фотографує" цю сцену, не забуваючи про жодну деталь як то боса стопа пана, що визирає з під його довго вбрання. Прямі лінії ширми і фрагментів будівлі в контрасті з природними пливкими абрисами живого тіла і гнучкими гілками верби над водою, які зявляються під вправним пензлем.

Від Андрія Накорчевського.

Мапа розповсюдженності та кількості мечетей в Японії за 2020 р.

#японський_іслам #мапи

"Осінь в Хаконе" від Тоші Йошіда, 1954 р.

Церемонія поклоніння Токапкуп-камуі, богині сонця, та її чоловіку, богу місяця Куннекуп-камуі. Айну, парк Акан-Машю, Хоккайдо. Фото Пітера Тоні.

#айну #фото_історія

Монах школи Тхеравада (або Мала Колесниця, Хінаяна - велика рідкість у Японії) з поданням. Практика подання, або такухацу (托鉢, піндапата на санскриті) є однією з форм практики відлюдників в буддизмі та джайнізмі. Станція біля парку Уено, Токіо.

#буддизм #фото_історія

"Клени в Мама, храм Текона та міст Цугі" від Утаґава Хірошіґе, 1857 р., із серії "Сто відомих видів Едо".

Храм Текона знаходився за десять миль на схід від центру Едо. Але краса його осінніх кленів була відомою навіть у самому центрі міста. Найбільшу славу мав великий клен, що ріс біля храму.

Хоча за часів Хірошіґе залишився лише пень, художник, можливо, мав на увазі саме це дерево, використавши один великий роздвоєний стовбур для обрамлення зображення.

#укійо_е

Осінній чінджю-но морі (鎮守の森), префектура Кумамото.

Нагадаю, що такі "ліси заспокоєння та захисту" можна знайти по всій Японії як залишки від найдавнішої форми святилищ.

На відміну від святилищ типу яшіро (社, куди відноситься і джінджя) в "лісах захисту" камі живуть не в якомусь конкретному предметі, а в навколишньому просторі.

Весь ліс - це і є камі.

#шінто #камі #шінбоку

🍂 "Клен та маленьки пташки", Іто Джякучю, 1755-76 р.

🍁 "Осінь в Охара", 1963 від Шіро Касамацу.

Один з тих самих водоспадів, по яким, згідно з давньо-китайською легендою, має піднятися короп (鯉) для того, щоб стати драконом. Зараз такі водоспади - популярні місця для загадування бажань.

Кіото, поблизу Кінкаку-джі.

#кіото_блог