У цьому закладі відмовились повісити постер про наших полонених.
Про тих, хто четвертий рік стікає кров’ю в підвалах ворога.
Про тих, завдяки кому ви можете пити свою каву в теплому Львові.

Kebab Chef, вам важливіші затишні вивіски, ніж правда. Вам комфорт клієнтів дорожчий за біль воїнів.
Ви не знайшли місця для армії, яка вас захищає.
Не захотіли зіпсувати інтер’єр реальністю.

Це не бізнес. Це позор.
Це зрада цінностей, зрада памʼяті, зрада тих, хто досі в полоні.

Ви обрали мовчання — ми обираємо говорити.
Ви відмовились від постера — ми відмовляємось підтримувати вас.

#FREEAZOV
#Ганьба
#ВійнаПоряд

рада ухвалила проєкт про множинне громадянство. Запамʼятайте цей день. Це акт зґвалтування Конституції України і плювок в обличчя наших майбутніх поколінь.

Доки одні віддають життя , інші відкривають двері для чужих паспортів, чужих впливів, чужих ідентичностей.

Так, праві будуть кричати. І ви нас будете чути — хочете ви того чи ні.
Ми кричимо про справжнє. Про честь. Про тих, хто загинув за цю землю.
Про героїв, завдяки яким ти, виродку, можеш безкарно писати свої гидоти.

Матері втрачають синів — не тому що хтось «ненавидить інакших»,
а тому що їхні сини загинули за всіх нас. За країну.
І коли ти стаєш на бік збочення — ти стаєш нашим ворогом .

Вийдеш з натовпу? Вийди. Ми не ховаємось.
Ми чітко стоїмо обличчям до ворога.
А якщо ти — за них, то й закінчиш як вони.
У болоті. Під ногами. Без жалю. Без розмов.

Ми не переконуємо.
Ми не виправдовуємось.
Ми діємо.

Кожен, хто йде проти наших цінностей — отримає своє.
А наш голос буде лунати ще гучніше.
Бо він — про справжнє. Про кров. Про вірність.

🛡RIGHT ꑭ LVIV

Вирішили зробити футбольний матч пам'яті загиблих побратимів – адміністрація стадіону вагається, не хоче давати в користування під нього центральний стадіон, дає занедбаний.

Хочемо створити на університеті пам'ятну дошку на честь визначного інтелектуала, що учився в університеті, і загинув в 2022 на штурмі села – адміністрація університету проти, пропонують зробити єдину дошку з прізвищами усіх студентів.

Хочемо створити дошку пам'яті іншого загиблого побратима-штурмовика на іншому університеті – те ж саме.

Хочемо провести зустріч поранених ветеранів та молоді в одному київському музеї – адміністрація сумнівається та ігнорує.

Хочемо провести лекцію, присвячену воїнському героїзму, в відомому університеті – адміністрація забороняє через ідеологічні розбіжності.

Дякую, щиро дякую українському суспільству! Пам'яті загиблих – цитату з пісні Степана Гіги на незрозумілій дошці оголошень, і площу Джона Леннона (видатного українського співака, який віддав життя за нашу націю) в прифронтовому місті. Воюйте, хлопці, ми вас шануємо.

Бути азовцем — це не носити шеврон, отриманий після БЗВП. Це — відповідати принципам, які заклали Андрій Білецький і перше покоління азовців.

Мусоризм і підлість ніколи не були серед цих принципів.

Армія — це колектив чоловіків. І як між чоловіками, конфлікти трапляються — як у межах одного підрозділу, так і між різними. Але якби кожен такий епізод супроводжувався спробами командування запускати істерики в ЗМІ, ми щодня жили б у скандалах.

В Азові подібні речі завжди вирішувалися всередині. Без винесення сміття з хати. А враховуючи політичний характер останньої заяви, маю всі підстави вважати, що ситуація не відповідає дійсності.

Все виглядає як провокація ворожих спецслужб. Питання лише в тому — грають в темну, чи роблять це свідомо?

Хоча мене це вже не дивує. Після:

– заяв командування 12 бригади у світових ЗМІ проти нашого підрозділу
– зриву обмінів через самовільне покидання Туреччини, всупереч домовленостям
– квартир за 600 тисяч євро на Новопечерських Липках — на фоні сотень безхатніх побратимів
– знущань над пораненими, які не могли піднятися з окопів під Бахмутом, коли нас називали «третья грязьевая»
– відвертого плювка в бік Патронатної служби

Я вже нічому не дивуюсь.

Командування підрозділу, яке тримає менше 10 кілометрів фронту, хайпує на обливанні брудом бригади, яка тримає шістдесят. Вони звинувачують топових розвідників, які воюють із 2014 року, в участі у «спецоперації» проти ноунейма, який є просто чиїмось водієм без жодного бойового досвіду.

Я вірю в порядність багатьох у складі 12-ї бригади НГУ. Але ті, хто толерує подібну поведінку, не мають права називати себе ані азовцями, ані націоналістами.

Показуйте себе на полі бою, а не у вигадуванні провокацій, просякнутих вашими вологими фантазіями.

Маю честь.