group-telegram.com/golostserkvy/8535
Last Update:
❄️13 СІЧНЯ – СВЯТИТЕЛЯ ПЕТРА МОГИЛИ
Майбутній святитель Петро (Могила) народився 21 грудня 1596 року в Сучаві, був третім сином у благочестивому сімействі високородних молдавських бояр Могила (у сучасній румунській транскрипції – Мовіле), які на той час займали господарські престоли Дунайських князівств. У Хрещенні був названий на честь святителя Петра Московського, оскільки народився у день його пам’яті. Його батько Симеон Могила був у 1600–1602 роках господарем Валахії, а з 1606 року до своєї смерті у 1607 році – господарем Молдови. У 1612 році Могилам, після поразки їх Кантеміром Мурзою, який зайняв господарство, довелося тікати до Польщі, де мали сильних і багатих родичів.
Освіту здобув у Львівському братському училищі у православному дусі, ворожому унії. Продовжив свою освіту мандрівкою за кордон, де слухав лекції у різних університетах – зокрема, прослухав курс словесних наук та богослов’я у Паризькому університеті.
Служив у польських військах та відзначився у битві під Хотином. Однак, ймовірно, під впливом Київського митрополита Іова (Борецького) вирішив залишити військову службу та прийняти духовний сан. Близько 1624 року він вступив до Києво-Печерської Лаври, щоб розділити долю гнаних польською владою православних ченців. На той час тут зібралося чимало високоосвічених та діяльних ченців, йшов переклад святоотцівських книг, складання та публікація праць на захист Православ’я. У такому середовищі він довершив свою освіту.
З благословення митрополита Іова та архімандрита Лаври Захарії (Копистенського), за свої кошти відправив за кордон кілька здібних молодих людей для вдосконалення в науках.
У 1627 році, по кончині архімандрита Захарії, на вимогу вчених ченців, був обраний архімандритом Лаври. Його опікою було оновлено церкву Успіння Божої Матері, прикрашено святі печери, повернуто під керування Лаври стародавній Пустинно-Миколаївський монастир, засновано Голосіївську пустелю, на його рахунок влаштовано притулок.
Будучи номінально підпорядкований Константинопольському патріарху як ставропігійний «великий архімандрит», був непідвладний Київському митрополиту. Петро був близький з митрополитом Іовом (Борецьким) – останній, помираючи, залишив Петру свою бібліотеку і призначив його душоприказником. Але з його наступником, митрополитом Ісаї (Копинським), у Петра склалися менш довірливі відносини – на думку деяких істориків, ворожі. Цим протистоянням, можливо, було зумовлено те, що Петро взявся за заснування нового православного просвітницького центру, незважаючи на вже існуюче Київське братське училище.
Архімандрит Петро багато сил поклав і на заснування нового вищого духовного училища при Лаврі – першого свого роду в східнослов’янських землях. Після повернення посланих за кордон юнаків він поставив їх учителями, а також взяв учених із Львівського братства. Організував у Лаврі перший гуртожиток для бідних учнів, давши для утримання училища кілька сіл зі свого маєтку та Лаврських волостей. Нове училище «для викладання вільних наук грецькою, слов’янською та латинською мовами» відкрилося 1631 року. Незабаром, коли київські братчики визнали його охоронцем і опікуном своєї школи та підкорили її виключно владі Константинопольського патріарха, Петро поєднав свою Лаврську школу з братньою. Цю справу благословили патріарх Константинопольський Кирило (Лукар), митрополит Київський Ісая (Копинський-Борисович), письмово схвалили православні єпископи та найзнатніше духовенство та Лаврське братство.
Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2025/01/12/13-sichnya-svyatytelya-petra-mohyly-2/
BY Рівне. Голос Церкви
Share with your friend now:
group-telegram.com/golostserkvy/8535