Forwarded from Кінь в пальто від Гуччі
Трохи інсайдів процесу підготовки до останньої колекції Thom Browne від кравців ательє, де головною дизайнеркою трикотажного відділу (Senior Designer Knitwear Department) вже 10 років працює українка Наталія Піліпенко.
*Контентом поділився дизайн директор бренду Thi Wan
*Контентом поділився дизайн директор бренду Thi Wan
Forwarded from ЛЮТЬ
А знаєте... Я в усьому буду блять звинувачувати Мішеля Фуко та всіх авторів школи постмодернізму та постструктуалізму. Бо коли ти розмиваєш дихотомію, коли слова мають більше значення, коли "істини" не існує, народжується суспільство пост-правди.
А це, а це блять призводить до того, що немає фактів, є підтексти, таємні послання, сліпий пошук справжнього значення. Пост-іронія і суспільство пост (невідомо скільки їх) модерну не може відрізняти правду від неправди, бо межа так розчинилася.
Слова мають більшу вагу, ніж справи в просторі, але потім реальність пиздить тебе чоботом, і це немає значення, адже якщо реальність назвати іншими словами - вона перестає нею бути.
Якщо хтось каже, що "путін мій друг, у нас чудові стосунки" - воно крякає як качка, ходить як качка та виглядає як качка. І значить це качка, а не лебідь як чомусь люди собі уявляли.
Якщо путін вводить підтягує війська, а потім повноцінно їх вводить - тут немає подвійного дна, це просто факт.
Делулу діди прямо кажуть, що вони будуть робити, але звикле до пост-правди суспільство як загальна одиниця продовжує оперувати переконаннями, що це "гра" або "стратегія" або що завгодно, окрім прямого значення.
І слова з одного боку важливіші за справи, а з іншого - одночасно беззмістовні. І це те саме "двоємисліє", це пост мета модерн як він є, його уособлення та, можливо, фінальна форма.
Я ненавиджу Фуко, Дерріда, Батлер і Жижека, бо вони своїми руками створили філософію, де немає ні чорного, ні білого, немає правди і немає сенсів.
А це, а це блять призводить до того, що немає фактів, є підтексти, таємні послання, сліпий пошук справжнього значення. Пост-іронія і суспільство пост (невідомо скільки їх) модерну не може відрізняти правду від неправди, бо межа так розчинилася.
Слова мають більшу вагу, ніж справи в просторі, але потім реальність пиздить тебе чоботом, і це немає значення, адже якщо реальність назвати іншими словами - вона перестає нею бути.
Якщо хтось каже, що "путін мій друг, у нас чудові стосунки" - воно крякає як качка, ходить як качка та виглядає як качка. І значить це качка, а не лебідь як чомусь люди собі уявляли.
Якщо путін вводить підтягує війська, а потім повноцінно їх вводить - тут немає подвійного дна, це просто факт.
Делулу діди прямо кажуть, що вони будуть робити, але звикле до пост-правди суспільство як загальна одиниця продовжує оперувати переконаннями, що це "гра" або "стратегія" або що завгодно, окрім прямого значення.
І слова з одного боку важливіші за справи, а з іншого - одночасно беззмістовні. І це те саме "двоємисліє", це пост мета модерн як він є, його уособлення та, можливо, фінальна форма.
Я ненавиджу Фуко, Дерріда, Батлер і Жижека, бо вони своїми руками створили філософію, де немає ні чорного, ні білого, немає правди і немає сенсів.
ҐАЇНІЧАКІЙО
особливу увагу приділено оздобленню: жакети та корсети розшиті стразами в золотій оправі, що відсилають до свинцевих накладок на одязі антів. а силуети – асиметричні светри, драпіровані шалі, головні пов’язки – натхненні традиційним одягом наших предків.
«скарби антів» — це не лише про минуле, а й про теперішнє. мінімалістична палітра чорного, білого та темно-синього, доповнена червоними й золотими акцентами, робить ці речі універсальними: для вечірніх виходів, важливих подій і щоденного життя.
«скарби антів» — це не лише про минуле, а й про теперішнє. мінімалістична палітра чорного, білого та темно-синього, доповнена червоними й золотими акцентами, робить ці речі універсальними: для вечірніх виходів, важливих подій і щоденного життя.