другий сезон «гри в кальмара» це одне велике meh. я подивилася його вчора, і вже зараз не пам’ятаю більшості того, що відбулалося у серіях. якщо коротко і попрядку: концепт «герой, який виграв смертельну гру і повертається зіграти ще раз» – прикольний. з ним можна багато накрутити, підвищити ставки, цікаво погратися. простий приклад – «голодні ігри», де друга частина значно цікавіша та більш насичена (в плані арени, випробувань і саме цієї гри на виживання). тут же все відчувається якось стисло і «спустивши рукава». так, нам показують декілька нових «ігор», але головний фокус переміщується на динаміку всередині гравців. але фільми/серіали з концепцією виживання гоядачі часто дивляться саме заради цього виживання. як герой вибереться з наступного смертельного квесут? що готують автори гри далі? це були одні з ключових гачків, які утримували інтерес та увагу глядачів у першому сезоні. і саме цього у другому майже немає. але окей, це цікавий вектор – дослідити, як люди взаємодіють поза межами «майданчиків» і тепер після кожної гри вони можуть голосувати «за» або «проти» продовження гри. проте для того, щоб це спрацювало, потрібні багатогранні цікаві персонажі. і з цим у другому сезоні велика біда. у першому сезоні головний герой був такий собі ultimate relatable character – хороший хлопець, який наробив помилок у житті і тепер має вижити (і залишитися морально-чистою людиною). у другому сезоні він весь час ходить із серйозним обличчям 24/7 повторюючи, яка це погана гра і як її треба припинити. трансформація зрозуміла, але разом із тим зникає увесь його шарм та можливість емоційно підключитися. він буквально стає моральним компасом без емоцій. і другорядні персонажі нічим не кращі. якщо у першому сезоні було багато яскравих героїв (імена яких я вже не згадаю, але я пам’ятаю їхні характери, поведінку), то у другому всі нові гравці одновимірні, їх можна охарактеризувати одним реченням. це вагітна дівчина, це морпіх, це репер (прости господи) танос. для того, щоб їхнє протистояння за те, що принити чи продовжити гру було цікавим та напруженим, ми маємо хоча б трохи вболівати за кожного з них. і тоді це справді вийшла б непоганий соціальний коментар на людську жадібність, відчай та капіталізм (що вже було у першому сезоні, але тут могло розкритися по-новому). натомість, ті, хто голосують «продовжити» – це типу поганці на чолі з репером таносом та дідом, який постійно на всіх оре (він ще й візуально нагадує мені порошенка). ну тобто немає у них морально-сірого діапазону, що було однією з визначних рис героїв у першому сезоні. єдиним цікавим персонажем мені здався керівник гри, який сам вирішив пограти. непогана динаміка з головним героєм, чіткий психологічний портрет. правда навіщо він туди поліз, питання поки що відкрите. ну і ще мені бабуся з сином сподобалися. вони теж одновимірні, але, принаймні, бабуся прикольна. rooting for you girl. у другому сезоні є ще сюжетна лінія з детективом поліції, який у першому проник всередину гри і ходив у рожевому костюмі. тоді це справді був класний сюжетний хід, бо він розкривав глядачам більше про внутрішні процеси гри і як це все працює. у другому сезоні я повністю його сюжетну лінію проматувала – вона ні про що. він цілий сезон бовтається на човні, намагаючись знайти острів. і все. акторська гра це теж щось дивне. так, тут можна посперечатися, що у корейських серіалів є своя специфіка – але я не згадаю і половини тих кривляннь та овер реакцій героїв у першому сезоні. тут вони всі грають гіпертрофовано і неясно навіщо. + я не можу зрозуміти, чому змінилася поведінка і керівників гри. у другому сезоні стільки вчинків героїв, на які просто дивилася і думала: «та їх би за це вже розстріляли у першому сезоні». у першому сезоні жінка сигарети у вагітні ховала, а тут чел ходить з хрестом з таблетками і всім пофіг. не знаю, в чому причини таких радикальних змін якості серіалу. ймовірно, не вистачало часу на хороший сценарій. але 7 серій, з яких хороших моментів – по пальцям перерахувати – це доволі сумно.
другий сезон «гри в кальмара» це одне велике meh. я подивилася його вчора, і вже зараз не пам’ятаю більшості того, що відбулалося у серіях. якщо коротко і попрядку: концепт «герой, який виграв смертельну гру і повертається зіграти ще раз» – прикольний. з ним можна багато накрутити, підвищити ставки, цікаво погратися. простий приклад – «голодні ігри», де друга частина значно цікавіша та більш насичена (в плані арени, випробувань і саме цієї гри на виживання). тут же все відчувається якось стисло і «спустивши рукава». так, нам показують декілька нових «ігор», але головний фокус переміщується на динаміку всередині гравців. але фільми/серіали з концепцією виживання гоядачі часто дивляться саме заради цього виживання. як герой вибереться з наступного смертельного квесут? що готують автори гри далі? це були одні з ключових гачків, які утримували інтерес та увагу глядачів у першому сезоні. і саме цього у другому майже немає. але окей, це цікавий вектор – дослідити, як люди взаємодіють поза межами «майданчиків» і тепер після кожної гри вони можуть голосувати «за» або «проти» продовження гри. проте для того, щоб це спрацювало, потрібні багатогранні цікаві персонажі. і з цим у другому сезоні велика біда. у першому сезоні головний герой був такий собі ultimate relatable character – хороший хлопець, який наробив помилок у житті і тепер має вижити (і залишитися морально-чистою людиною). у другому сезоні він весь час ходить із серйозним обличчям 24/7 повторюючи, яка це погана гра і як її треба припинити. трансформація зрозуміла, але разом із тим зникає увесь його шарм та можливість емоційно підключитися. він буквально стає моральним компасом без емоцій. і другорядні персонажі нічим не кращі. якщо у першому сезоні було багато яскравих героїв (імена яких я вже не згадаю, але я пам’ятаю їхні характери, поведінку), то у другому всі нові гравці одновимірні, їх можна охарактеризувати одним реченням. це вагітна дівчина, це морпіх, це репер (прости господи) танос. для того, щоб їхнє протистояння за те, що принити чи продовжити гру було цікавим та напруженим, ми маємо хоча б трохи вболівати за кожного з них. і тоді це справді вийшла б непоганий соціальний коментар на людську жадібність, відчай та капіталізм (що вже було у першому сезоні, але тут могло розкритися по-новому). натомість, ті, хто голосують «продовжити» – це типу поганці на чолі з репером таносом та дідом, який постійно на всіх оре (він ще й візуально нагадує мені порошенка). ну тобто немає у них морально-сірого діапазону, що було однією з визначних рис героїв у першому сезоні. єдиним цікавим персонажем мені здався керівник гри, який сам вирішив пограти. непогана динаміка з головним героєм, чіткий психологічний портрет. правда навіщо він туди поліз, питання поки що відкрите. ну і ще мені бабуся з сином сподобалися. вони теж одновимірні, але, принаймні, бабуся прикольна. rooting for you girl. у другому сезоні є ще сюжетна лінія з детективом поліції, який у першому проник всередину гри і ходив у рожевому костюмі. тоді це справді був класний сюжетний хід, бо він розкривав глядачам більше про внутрішні процеси гри і як це все працює. у другому сезоні я повністю його сюжетну лінію проматувала – вона ні про що. він цілий сезон бовтається на човні, намагаючись знайти острів. і все. акторська гра це теж щось дивне. так, тут можна посперечатися, що у корейських серіалів є своя специфіка – але я не згадаю і половини тих кривляннь та овер реакцій героїв у першому сезоні. тут вони всі грають гіпертрофовано і неясно навіщо. + я не можу зрозуміти, чому змінилася поведінка і керівників гри. у другому сезоні стільки вчинків героїв, на які просто дивилася і думала: «та їх би за це вже розстріляли у першому сезоні». у першому сезоні жінка сигарети у вагітні ховала, а тут чел ходить з хрестом з таблетками і всім пофіг. не знаю, в чому причини таких радикальних змін якості серіалу. ймовірно, не вистачало часу на хороший сценарій. але 7 серій, з яких хороших моментів – по пальцям перерахувати – це доволі сумно.
Individual messages can be fully encrypted. But the user has to turn on that function. It's not automatic, as it is on Signal and WhatsApp. Telegram was founded in 2013 by two Russian brothers, Nikolai and Pavel Durov. "There are a lot of things that Telegram could have been doing this whole time. And they know exactly what they are and they've chosen not to do them. That's why I don't trust them," she said. The regulator said it has been undertaking several campaigns to educate the investors to be vigilant while taking investment decisions based on stock tips. Either way, Durov says that he withdrew his resignation but that he was ousted from his company anyway. Subsequently, control of the company was reportedly handed to oligarchs Alisher Usmanov and Igor Sechin, both allegedly close associates of Russian leader Vladimir Putin.
from us
